Хетські ритуали та українські замовляння — вода, віск і космічний порядок

Hittite Birth Rituals and Ukrainian Incantations: Parallels of Water, Wax, and Cosmic Order

«Коли того дня настає ніч, хто б не був начальником війська, кожен готує барана. Ці барани — чи вони білі, чи темні — це не має значення. Я кладу нитку білої вовни, нитку червоної вовни та нитку жовто‑зеленої вовни й переплітаю їх разом. Я збираю залізне намисто з свинцевими намистинами. § Я вішаю його на шию та ріг баранів. Уночі їх (тобто баранів) прив’язують перед шатрами й промовляють так: «Ти, божество, що обертаєшся зловісно проти війська, ти, божество, що спричинило цю епідемію, я зв’язав цих баранів для тебе. Заспокойся». Ритуал Ашхелли (екзорцистичний ритуал), збережений у KUB 9.32 та дублікатах (i 4–14)

«Дається їсти patili‑жерцям і katra‑жінкам. Потім вони йдуть. Коли настає ніч і зірка блимає, patili‑жрець входить і робить відкриття (камери) перед родильним сидінням. § Він вводить жінку всередину. Вона схиляється перед родильним сидінням. Потім вона простягає руку. З внутрішньої камери вона виходить, і патілі‑жрець запечатує (вхід) до внутрішньої камери. § Жінка сідає на … (відновлено як «ліжко»). Він ставить плетений стіл біля її узголів’я. Потім він кладе на нього хліб nahiti. На хлібі nahiti зображені місяць‑бог, сонце‑бог і зірка. § Як патілі‑жрець поклав на ipulliya жінки кедр, тамариск і оливкове дерево, перев’язані червоною вовною, він забирає їх від неї і кладе на хліб nahiti. § Патілі‑жрець дає жінці глек вина. І їй він передає двох козенят. Жінка приносить їх у жертву вином, а жрець-патілі уносить їх. § Коли він прибуває на перехрестя, він приносить у жертву молоде козеня для чоловічих божеств храму шинапші, а друге молоде козеня приносить у жертву чоловічим божествам міста. § Жрець-патілі повертається. Він вклоняється перед внутрішньою камерою та жінкою. Він вигукує: «Здоров’я!» Йому дають пити, і він іде» Kizzuwatnian ритуал народження в ночі KUB 9.22 ii 44–iii 28: Beckman 1983, pp. 92–5

Ми з вами вже знаємо про ритуали Медеї та їх зв’язок із українськими замовляннями. А тепер ми заглянемо в більшу глибину історії. В часи існування народу хаттів, чиє існування датується з другой половини третього тисячоліття до н.е. до початку другого тисячоліття до н.е. . Й продовжили існування десь до 14 століття до н.е.

На початку другого тисячоліття до н.е. їх почали поглинати індоєвропейці хетти, що прийшли з північного Причорномор’я. Є версії, що вони почали прибувати в Анатолію набагато раніше. Але сильне царство було сформовано при Лабарні I або Хатусіллі I . Саме від них до нас дійшли міфи, в яких фігурують хатьскі боги. Й сьогодні ми поговоримо про зникаючого бога. Сценарій нагадує історію про єгипетську богиню Сехмет, що пішла у пустелю й яку треба було повернути, щоб життя знову продовжилося. Але нас будуть цікавити паралелі з українською магією.

Наша історія — міф про бога Теліпіна, сина богині сонця Аріани та бога погоди Тархунни. Кожні дев’ять років йому присвячували фестиваль та вшановували його дерево — дуб.

І це не просто розповідь, а частина ритуальної практики умиротворення богів у часи лиха.

До нас дійшли лише уривки й кілька варіантів цього тексту. З них видно, що головна подія — раптове зникнення Теліпіна. Його відсутність спричинила хаос: згасав вогонь у домівках, боги й люди втрачали силу, худоба відмовлялася від своїх дитинчат, зерно перестало дозрівати. Сонячний бог посилає орла й бога вітру на пошуки Теліпіну, але їхні зусилля марні. Тоді мати богів Ханнаханна доручає цю місію бджолі. Маленька істота знаходить Теліпіна, що спить, і жалить його, аби розбудити. Пробудження приносить не полегшення, а нову хвилю гніву: розлючений бог завдає ще більшої шкоди, і навіть інші божества жахаються його люті. Щоб приборкати Теліпіну, закликають чарівницю Камрушепу. Вона проводить очищення за допомогою заклинань і ритуальних дій: витягує гнів, провину й роздратування, відправляє їх у землю та у посудини під землею, де вони мають загинути. Після цього Теліпін повертається, і світ знову наповнюється плодючістю та життям.

А тепер оригінальний текст табличок.

CTH 324.1

[§ 3′]

11 — [ … ] нічого [ … ]

12 — [ … ] могутній Теліпіну [почав говорити]:

13 — «Проженіть [ … ]!»

14 — «Не бійтеся!»

15 — [І він] розгнівався.

16 — Праве він пустив ліворуч,

17 — а ліве [навпаки] пустив праворуч.

Тут я хочу додати текст 326-5a (Хоффнер, 1998: 24-25), бо тут є дуже цікавий приклад перевзувати ліво-право черевики як частину божественної дії.

«[Бог Бурі] королеви Асмунікал розгнівався. [Він відсунув свій… назад і відсунув] свій […] вперед. [Він надів правий] черевик на ліву ногу. Він розвернувся і [пішов] геть. Туман захопив вікна. Дим [захопив] балки даху. [… ] задушилося біля вівтарів; [… ] задушилося [біля… ; [… ] задушилося [біля… ]. [… ] перевернули [… ] вогнище […] на ньому колоди [задушилися]. На подвір’ї задушилися вівці. У хліві задушилася худоба. Вони їдять, але не [насичуються]. Вони п’ють, але не] вгамують спрагу». …

Також тема плутання ліво-право, перед-зад є в міфі про Анзілі. Де хетські богині Анзілі та Зуккі були настільки розлючені, що взули взуття не на ті ноги: ліву на праву, а праву на ліву. Також від люті їх одяг теж перекручений, й шпильки плащів знаходяться ззаду. Все це стає символом руйнування космосу, який тепер треба відновити.

Через три тисячоліття, коли боги, позначені християнством як демони, така практика стає захисним атропеєм.

CTH 324.1

26’’

162 — Камрушепа знову говорить до богів:

163 — «Ідіть, боги!

164 — Пильнуйте для Хапанталі його, Сонячного бога, овець!

165 — Відокремте дванадцять баранів,

166 — і я оброблю (очищу) Теліпіну його warku- (гнів/провину).

167 — Я взяла сито з тисячею дірок

168 — і просіяла зерно karš для овець Камрушепи.»

27’’

169 — «Я спалила над Теліпіну тут щось,

170 — і там спалила щось.

171 — Я зняла з тіла Теліпіну його зло.

172 — Я зняла його провину.

173 — Я зняла його гнів.

174 — Я зняла його лють.

175 — Я зняла його warku- (образу/провину).

176 — Я зняла його роздратування.»

28’’

177 — «Теліпіну розгніваний.

178 — Його душа й нутро задихаються у вогні дров.

179 — Як ці дрова спалюють,

180 — так само нехай і гнів, лють, провина й роздратування Теліпіну згорять!

181 — Як солод (малц) сухий,

182 — його не несуть на поле,

183 — не роблять із нього насіння,

184 — не роблять із нього хліб,

185 — не кладуть у комору,

186 — так само нехай і гнів, лють, провина й роздратування Теліпіну висохнуть!»

29’’

187 — «Теліпіну розгніваний.

188 — Його душа й нутро — палаючий вогонь.

189 — Як цей вогонь гасне,

190 — так нехай згаснуть гнів, лють і роздратування.»

30’’

191 — «Теліпіну, відпусти гнів,

192 — відпусти лють,

193 — відпусти роздратування!

194 — Як вода в очереті не тече назад,

195 — так нехай і гнів, лють та роздратування Теліпіну не повернуться.»

31’’

196 — Боги перебувають під глодом на місці зборів.

197 — Під глодом [лежать] довгі роки.

198 — І всі боги сидять там:

199 — [Папая?, Ішт]уштая, богині долі, богині‑матері, бог зерна, дух процвітання, Теліпіну, охоронна божість, Хапанталія та інші.

200 — Я здійснила для богів заміну довгих років.

201 — І я очистила Теліпіну.

32’’

202 — Я зняла з тіла Теліпіну зло.

203 — Я зняла його гнів.

204 — Я зняла його лють.

205 — Я зняла його провину.

206 — Я зняла його роздратування.

207 — Я зняла його злу мову.

208 — Я зняла його злу стопу.

34’’’

214 — І ти вириваєш йому волосся з чола.

215 — Вівця пробігає під тобою,

216 — і ти вириваєш у неї вовну.

217 — Так само вирви й у Теліпіну гнів, лють, провину та роздратування!

35’’’

218 — Розгніваний приходить бог бурі.

219 — І чоловік бога бурі його стримує.

220 — Приходить горщик,

221 — і ложка його стримує.

222 — Так само нехай і мої, людські, слова стримають у Теліпіну гнів, лють та роздратування!

36’’’

223 — Нехай підуть гнів, лють, провина та роздратування Теліпіну!

224 — Хай дім їх відпустить.

225 — Хай внутрішній стовп їх відпустить.

226 — Хай вікно їх відпустить.

227 — Хай дверна завіса, внутрішній двір їх відпустить.

228 — Хай ворота їх відпустять.

229 — Хай брама їх відпустить.

230 — Хай царський шлях їх відпустить.

231 — У родюче поле, сад і ліс вони не повинні йти.

232 — Вони повинні йти шляхом богині Сонця землі.

Сонячна богиня землі (dUTU EREŠ KI у хетських текстах) це хтонічне божество, яке у хетів уособлює підземний світ, «темну землю». Вона приймає душі померлих і всі небезпечні сили. Тобто «Шляхом богині Сонця землі» = шлях у підземний світ, у царство смерті й забуття. Це формула остаточного очищення: гнів і зло не просто відпускаються, а відправляються у простір, де вони замкнені й знищені, «не повертаються нагору».

37’’’

233 — Відкрив воротар сім дверей,

234 — і відсунув сім засувів.

235 — Внизу, у темній землі, стоять бронзові palḫi-посудини.

236 — Їхні кришки зі свинцю,

237 — їхні замки з заліза.

238 — Те, що входить усередину,

239 — більше не виходить назовні;

240 — воно там гине.

241 — Так само й гнів, лють, провина та роздратування Теліпіну мають бути замкнені там,

242 — і вони не повинні повернутися.

CTH 324.3 §2’

2 — [ … ] твого [ … ]

3 — «Шукай Теліпіну!

4 — Якщо ти його знайдеш,

5 — ужали його в руки й ноги,

6 — і змусь його підвестися.

7 — Візьми віск,

8 — обітри йому очі та руки,

9 — очисти його,

10 — і приведи його до мене.»

Це інструкція для бджоли, яку богиня Ханнаханна посилає знайти Теліпіну. Бджола має ужалити його в руки й ноги, щоб він прокинувся й підвівся. Потім вона повинна використати віск: обтерти очі й руки, очистити його від гніву й нечистоти й привести Теліпіну назад до богів. Цей епізод показує, що віск у хетському ритуалі — не просто матеріал, а очисний засіб, який витягує гнів і повертає божество до життя та порядку. Це дуже близько до українських замовлянь, де віск використовується для «витягування» хвороби чи зла. Крім того, не забуваємо про психоделічний мед рододендронів, який виготовляється тільки в Анатолії й вже не менше 2000 років, згідно з письмовим даним. Тому, Ефеська Богиня та її мелісси-бджоли-жриці мають дуже прадавнє коріння.

CTH 324.4

8’’

28 — «Ось тут лежить для тебе солод (малц).

29 — Як солод сухий,

30 — його не несуть на поле,

31 — не роблять із нього насіння,

32 — не роблять із нього хліб,

33 — і не кладуть у комору,

34 — так само нехай висохнуть гнів, лють, провина й роздратування Теліпіну!»

10’’

35 — «Душа розгніваного задихається у дровах.

36 — Коли дрова запалюють,

37 — вони світяться у чотирьох кутах.

38 — Дитя смертних зробило [ … ] слова.

39 — Нехай так само й там стане світло.

40 — Так само нехай і гнів, лють, провина й роздратування згорять.»

Тут для нас дуже цікаво, що дитя смертних зробило слова, нехай так само й там стане світло. Бо тут можно побачити паралель — слово моє крепко-лепко, хай й буде так.

CTH 324.7 [§ 7»]

«Так нехай гнів, лють, провина та роздратування не повертаються, як раніше.»
«Нехай іде зло, нехай іде гнів, нехай іде лють, провина та роздратування!»
«І в родюче поле, у ліс та в сад вони не повинні входити!»
«Вони повинні йти шляхом темної землі.»
«У темній землі стоять palḫi-посудини з заліза.»
«Їхні кришки зі свинцю.»
«Що входить усередину —»
«те більше не виходить нагору.»
«Воно там гине.»
«Так само й зла лють, гнів, роздратування, провина, злі слова та зла стопа Теліпіну повинні увійти туди.»
«Вони не повинні більше виходити нагору!»
«Вони повинні там загинути!»

Якщо зробити список використовуваних в замовленні речей, то він буде нам з вами дуже знайомим.

Віск CTH 324.2 §13; CTH 324.3 §7–9 «Ось віск — він має витягти гнів Теліпіну.» / «Візьми віск, обітри очі й руки, очисти його.»
Хліб / товстий хліб CTH 324.7 §5 «… з товстим хлібом і узливанням (жертвою пиття).». Нагадаю, що одним із ритуалів очищення української магії використовують колобки хліба, якими викатують, а потім хліб дають собакам, щоб вони вигавкали переляк. (про це був пост, шукайте в стрічці)
Сир CTH 324.7 §2 «Я поставила сир під твої ноги.»
Пиво, солод, малц CTH 324.2 §15–16; CTH 324.7 §8 «Як пивна закваска й солод з’єднуються … вони роблять гнівного п’яним, і його роздратування зникає.»
Масло / олія CTH 324.7 §5–6; CTH 324.1 §23 «Ось тонка олія … шлях Теліпіну має бути скроплений олією.»
Сито з тисячею дірок CTH 324.1 §26 «Я взяла сито з тисячею дірок і просіяла зерно.»
Жертви (спалення) CTH 324.1 §27–28 «Я спалила над Теліпіну тут і там … Як дрова згоряють, так нехай і гнів Теліпіну згорить.»
Вовна, руно CTH 324.1 §34 «Вівця пробігає під тобою, ти вириваєш у неї вовну. Так само вирви й у Теліпіну гнів.»
Посудини у землі з заліза або бронзи з кришками з свинцю CTH 324.1 §37; CTH 324.2 §19–20; CTH 324.7 §8 «У темній землі стоять посудини з бронзи/заліза … Те, що входить, більше не виходить.»

В «ритуалі річки» Туннаві(йа)-Tunnawi(ya) ми знайдемо паралель до замовлянь, із якими набирають воду для відливу, звертаючись до Панни Водиці.

«Коли вона все це влаштувала, Стара Жінка з настанням ночі бере два короваї лаваша (flat bread), один глечик вина, хліб (зроблений з) жиру (та) мемалу і йде на берег річки, щоб сповістити про це богині-матері берега річки. § Коли вона прибуває на берег річки, вона розламує один коровай лаваша (для) богині-матері берега річки. Вона кладе його на берег річки та розсипає на нього хліб (зроблений з жиру) та memal. Вона поливає вино та говорить (так): § «Богиньо-матері берега річки, я щойно повернулася до тебе. Ти, богиньо-матері берега річки, з якого (була) взята ця глина, візьми (її) в свою руку, натри нею цього хворого та очисти його дванадцять кінцівок!» Потім вона бере глину з берега річки та йде до витоку (річки). Вона розламує (другий) буханець лаваша і кладе його в глину джерела. Вона розсипає хліб (зроблений з) жиру та memal, наливає вино та говорить (так): «Як ти, джерело, ти фонтануєш (підіймаєш) брудом з темної землі, так само зніми з кінцівок цієї людини, терплячої, злу нечистоту!» Потім вона бере глину з джерела. Поки Стара Жінка бере це (речі), очеретяна хатина (вже) (була) (збудована) перед річкою. Місце, де її (її) роблять, (а саме) де поблизу немає ораного поля, (де) немає плуга, на тому місці (буде) (збудована) хатина. § [Стара жінка] приносить туди глину з берега річки, а також глину з джерела. [Дві глиняні фігурки] (і) дванадцять глиняних язиків (є) halupant-. Два глиняні воли, дві глиняні дверні петлі, невелика кількість [блакитної вовни], невелика кількість червоної вовни. Мотузка та червона вовна [закручені]. Орлине крило, невелика кількість кістки, невелика кількість alli-, насіння…, невелика кількість інжиру, [невелика кількість] zinakki-, невелика кількість [серця], невелика кількість печінки, порося (зроблене з) тіста, крихти хліба wakkišar, крихти квасного [хліба], крихти хліба (зробленого з) огірка, одна воскова фігурка, [одна] фігурка (зроблена з) овечого жиру, (ці речі) загорнуті в жир. Вона складає все це (речі) в кошик. § Вагітна корова; але якщо (це) чоловік, вона готує бика» (KUB 7.53+ i 24–51: Goetze 1938, pp. 6–9)

В уривку зі свята AN.TAH.ŠUM сказано: «З настанням ночі [здійснюється] жертвопринесення (як) kulumurši’» (KBo 10.20 iii 33), що вказує на лімінальний час ритуалу. Також у ритуалі народження в ночі KUB 9.22 ii 44–iii 28 час вказується як «коли зірка мерехтить (блимає)».

Також є згадка за ВОДУ ЧИСТОТИ у посудинах šehelliški- (KBo 5.1 ii 1–3: Strauss 2006, 289, 297). В ритуалі Ammihatna «§ Наступного дня, вдень, вона/він йде і бере Воду Чистоти. / § Потім освячують божество Водою Чистоти. § Нею кроплять храм» (KBo 23.1 та дублікати i 56–59; ii 4–6: Strauss 2006, pp. 262, 267–8).

(І) поки зірки ще там, з даху спускають ВОДУ ЧИСТОТИ [KUB 29.4 ii 14–39/iii 1-7/iv 31–41 (duplicate KBo 8.90): Miller 2004, pp. 281–3, 287, 296–7]

Там же знову повторення сім разів: «Він стоїть за ритуалом притягування (божества) вгору, і жрець притягує божество для ari-ями сім разів. Ритуальний покровитель (також) притягує (божество) сім разів.»

Крім того, існувало освячення шляхом показування чогось зіркам. Елемент, який має бути освячений, «проводить ніч під зірками» (ANA ŠAPAL MUL HÁ šešzi). Наприклад, ВОДУ ЧИСТОТИ можна було освятити саме таким чином. Саме так думає дослідник М.-К. Тремуй (M.-C. Trémouille, 1996, с. 85). Він вважає, що Вода Чистоти «стає священною завдяки тому, що вона залишається протягом ночі на даху або всередині кімнати з відкритим повітрям». У ритуалі заснування кіцзуватніанців ми читаємо: «Хтось іде до Води [Чистоти], хтось приносить Воду Чистоти в стародавній храм і кладуть її на дах. Вона проводить ніч під зірками» (KUB 29.4 ii 43–7: Miller 2004, pp. 283, 285).

В українській магії паралеллю ВОДОЮ ЧИСТОТИ може бути так звана «зоряна вода», яку отримують саме таким чином. Але з приходом християнства, для офіційного цілітельства, використовують освячену воду в церкві або взяту на Водохрещя.

В традиції є багато замовлянь, де саме вода наділена цілющою силою та помічна за різних життєвих обставин. Зокрема, здійснюють ритуальне вмивання з метою очищення перед різдвяною вечерею, на Водохреща, Юрія, Купала тощо. Напередодні деяких свят дівчата, скинувши з себе весь одяг, виконували любовні обряди, у яких використовували воду, набрану з криниці до сходу сонця. Ця вода мала очистити виконавиць ритуалу від непривабливості, поганих рис характеру й сприяти їх метафоричному оновленню, переродженню вже в образі щасливих красунь. Обов’язковим супроводом таких обрядів було замовляння, яке мало матеріалізувати бажання дівчат: «“Миюся, обмиваю усю ревність, ненависть, аби-м така чиста, як свята Пречиста». І тікає додому гола, не оглядається»

Звернення до Сонця, зірок, підземного світу

В заклинанні Wattiti говориться: «Він/вона бере ці (предмети) для (речей, які потрібно) викликати: він/вона бере чорну вовну, зелену/жовту вовну, червону вовну (і) синю вовну. Він/вона розплутує її та розтягує. […] очеретяний (стріло-) держак та […] миє. Він/вона кладе […] на звичайний хліб і вночі виносить його на дах. § Він/вона знову кладе його зі звичайним хлібом у посудину ŠEN під зірками і каже: «З неба над тисячею зірок зачарують його. Нехай бог місяця зачарує його, нехай богиня сонця землі внизу, у темній землі, зачарує його (богиня Сонця тут — це богиня підземного світу)!» Він (= ритуальний предмет) проводить ніч під зірками.§ Наступного дня, (коли) сходить сонце, він/вона бере його. Звичайний хліб, на який його поклали, він/вона розламує для бога сонця і каже (так): «Вночі тисяча зірок і бог місяця начарували його. Богиня сонця землі начарувала його. § Тепер ти, боге сонця, начаруй його!» Він/вона зносить його з даху. Він/вона махає ним навколо плеча дитини і каже (так): «Так само, як обертається веретено, нехай злі нутрощі так само відвернуться від дитини! Так само, як древко очерету (стріли) більше не зустрічає стрілу, нехай злі надра так само (більше) не зустрічають дитину! Нехай вони будуть відведені (від) неї»» [KUB 7.1 ii 13–37 (дублікати = KUB 43.52+, KBo 22.145+): Kronasser 1961, с. 149–51; Watkins 1982, с. 456; Торрі 2003, с. 76]!

В українських прокльонах ми можемо зустріти Сонце, зірки, Землю , Небо як суддів, що мають покарати винного за переступ. Це можна побачити в формулах: «Сонце би тя побило (покарало, спалило), Сонце ти!» [Сонце тобі суддя]. Бо саме сонце здатно здійснювати суд, викрити і покарати вбивць. також могли звернутися до землі. «»Земля би тя побила (примкла, зжерла)», «наїв бись ся сирої землі». Великою клятвою є — «Свята земличка би тя побила». <…> «Грім (Ілля, Перун) би тя убив (спалив, розтріскав, вдарив, побив)». Те саме стосується зірок, а також і небес: «Небеса би тя побили (скарали, сокрушили)», «Звізди Божі би тя побили» і т. д.»

Також у останньому заклинанні присутня магія веретена, яка була поширена й на Теренах. Наприклад, в полісських звичаях кидали веретено у воду, щоб викликати дощ. А в дівочих звичаях було крутити веретено на покуті -«щоб хлопці крутилися навколо них». Веретено могли крутити зліва направо, тобто за ходом сонця (посолонь), моделюючи рух денного світила по небу.

У ряді випадків використовували обрядову інверсію й крутили від себе, проти ходу сонця, лівою рукою , використовуючи іноді спеціальні магічні прясельця з символами. Це пов’язувало жінку із іншим світом й не завжди було конструктивною «магією».

Використовували янтарні пряслиця — легенькі, але сонячно-магічні. Існувала нитка весільна, четвергова, сурова — на потребу різних ритуальних дій. Саме на веретені Суджениці пряли Долю. Нитка ставала метафорою життя та космічною пуповиною.

Іноді інверсія доходила до того, що пряли без веретена. Приведу тут білоруський ритуал, що мав вплинути на здатність дитини ходити «До голівки дитини прив’язується куделя, і мати без веретена пряде можливо довгу і товсту нитку, робить з неї путо, яким обплутує дитину і, поставивши його на «дибки», одним помахом ножа розрізає пута між ніг».

На пряслицях-мутовках могли писати не тільки ім’я володарки. Мої улюблені пряслиця, що належали чаклунці Потворі (напис «Потворин пряслень», , що знайдено неподалік від Софії Київської та те, що має напис «бл©ть». А фаворит — це пряслице з написом, датованим серединою XI століття, що було знайдено при розкопках садиби церкви св. Бориса і Гліба (1996 р., керівник розкопок Р.С.Орлов, автор знахідки В.К. Козюба). На ньому напис, що складається з 58 літер, які складаються у 14 слів. Зміст напису – звернення жіночки на ім’я «Чепура» з проханням про її захист. Є пряслице з рунами, що знайшли у Києві. Спеціально вам додам тут зображення, бо зараз в мережі їх знайти важко. А мій архів все пам’ятає.

Я можу довго розповідати про веретено в магії. Наприклад, ханаанська богиня Ашера, коли бог Баал не відповів на її залицяння, так сказала: «Словом Моїм Я буду гнобити тебе, веретеном Моїм Я проколю тебе!». Славетна Іштар мала в арсеналі цю магію. «Нехай проросте веретено Іштар» опосередковано стосується однієї з божественних властивостей Іштар. Більше того, прокляття «Нехай боги змусять тебе кружляти, як веретено» натякає на знайомство інших божеств Месопотамії з ремеслом прядіння та його уявною магічною силою. Богинею прядіння була й єгипетська Нейт, а з нею Ісіда та Тейт.

Є вверсія, що на стелі з 8 ст. до н.е. з Еламу показана жінка з веретеном, то провидиця. Й її веретено — інструмент для віщання.

Афіна теж пряла Нитку Долі та людської свідомості. В її храмі в Трої знайшли багато мутовок, що були піднесені богині в дар. Платон мав видіння Анаке, що плела космічні ниті Космосу. А в Римі навіть забороняли жінкам на людях показувати веретено, щоб не сталося лихо.

А у хетів веретено та дзеркало були частинами жіночого вбрання. Й жахливої магії, що могла відібрати чоловічу силу.

Можливо, тема магії веретена потребує окремої статті. Бо ближче до нашого часу у германців, якщо ти зустрів пряху, то цу було недобрим знаком й ти мав повернутися й змінити шлях. А Хольда та Макош майже наші сучасниці в магічній сфері прядіння.

Магія кола.

Обведення колом ми можемо знайти у ритуалі на haššumaš: «Тієї ночі освячують князя наступним чином. Його кладуть лежати. По один бік його голови ставлять два хліби звичайного хліба. По другий бік його голови ставлять два хліби звичайного хліба. По один бік його ніг ставлять два хліби звичайного хліба. По другий бік його ніг ставлять ще два хліби звичайного хліба. Потім навколо них окреслюють (коло) пивом.» (IBoT 1.29 Vo 50’–55’)

Кола також згадуються: «З настанням ночі вона кладе вогонь [= жарище] з посудини pahhuinali- перед богом і спалює запашні речовини як обкурювання. Стара жінка вимовляє заклинання (від імені) бога покровителя [= особи, яка замовила виготовлення божественного опудала], вона тричі обводить його, зачиняє храм і йде. Протягом цього дня вона нічого (іншого) не робить» (VBoT 58 iv 36–9: Laroche 1965, с. 87).

Магія сноведіння

В ритуалах Alli, Anniwiyani, Huwarlu (Mouton 2003, pp. 85–6) кошик з пожертвованнями ставили під ліжко під час інкубаційних ритуалів. Це нагадує ритуали, коли під ліжко ставили воду та на неї клали дерев’яну паличку, таким чином імітуючи річку та місток, щоб наснився наречений. Також під ліжко кладуть яйця, щоб витягти хворобу або для діагностики.

Звертання до Місяця та перекидка

Дуже цікавий текст, показує замінну жертву-перекидку: «[Коли] настає ніч, він/вона бере стародавній Labarnas (топор лабріс?) і йде до кургану бога місяця. […] і каже так: «Через цю справу я щойно прийшов помолитися. Послухай мене, боге місяця, мій пане! Як ти, боге місяця, дав знак […], якщо ти відкрив мені (щось) лихе знамення, я щойно дав тобі [замінників] на моє місце. Візьми їх [і залиш мене] (у спокої)!]. Один веде живого бика до кургану, і один [приносить] його в жертву на вершині кургану. Цар підходить до кургану і каже [йому]: «Як (ти), боге місяця, я щойно дав знак, якщо ти відкрив мені (щось) лихе знамення, ти намагався побачити мій дим (своїми) очима […]». Я щойно прийшов і [привів] вам цих [замінників]. Подивіться на їхніх […]! Хай ці помруть, а я ні!» [… ] хтось відпускає, і він/вона веде їх геть» (KUB 24.5+ та дублікати Ro 6’–17’: Kümmel 1967, с. 8–9)

Ми навіть можемо побачити дію з «магічним» камінням у babilili ритуалі: «Коли мерехтить зірка, жрець накриває плетений стіл серветкою, він прив’язує kirinni-камінь до предмета ulihi- […], а потім бере плетений предмет kurši» (KUB 39.71+ i 33–6: Strauss 2006, p. 196).

Цікавим для нас може бути вказівка з ритуалу Huwarlu до фігурки цуценяти, розміщеної біля дверного засува : «Ти, (ти) цуценя столу короля та королеви. Так само, як вдень ти не впускаєш жодного чужинця до дому, (так само) вночі не впускай жодної злої істоти» (Kronasser 1962, 90 i 23–6 та Bawanypeck 2005, pp. 24–5)

Закладний камінь та магія при будівництві

У KBo 37.1 з реставрацією з Ортакьой, при будівництві дому царя встановлюють закладний камінь й оголошують, що бог Сонця очищує це каміння. А потім зовуть Кармушепу:

§ 3 9 (Камрушепа каже так) «Ти закінчив будинок»
10 Камрушепа поклала на нього (= додала) що могла.
11 Вона покликала могутнього коваля (кажучи):
12 «Підійди та візьми їх, залізні шпильки
13 (і) мідний молот»
14 (порожній)

§ 4
15 «Візьми, залізо <…>, і вогонь […]
16 і розколоти землю!»
17 Він пішов (= під землю), Ḫašammili,
18 і поховав серце богів (кажучи):
19 «Нехай вони будуть зі смертними
20 (хто скаже) «земля і ми створюємо лише богів!»
21 (порожній)
§ 5
22 Kamrušepa також взяла його собі,
23 (а саме) залізну жаровню, вона поставила її (на місце). Вона розпалила
24 дерево šaḫi та дерево parnulli.
25 Вона розпалила запашний очерет та дерево ḫappuriya.
26 Камрушепа
27 сіла на трон.

Ortaköy 1 ii 23–34.

§ 6 23 Вона (= Камрушепа Kamrušepa) поклала на (це) [шкуру
? ] лева, і поклала на (це)
24 [шкуру ?] пантери. Але вони взяли його, (а саме) … одяг.

Чи не була саме чаклунка Камрушепа тією самою Володаркою Диких Тварин? Бо саме десь поруч з нею діє король Labarna, якого пов’язують із лабіринтом de-pu-re та ритуальною сокирою лабрісом. Крім того, в ритуалі бере участь коваль, який в багатьох розповідях має контакт із магічним світом. Я б хотіла тут бачити паралель з Хозяйкою Тварин мінойців, лабрісом, лабіринтом та ковалями-магами куретами… але поки що в мене для цього мало матеріалу. Але гора Іда в той час мала дві локації.

У грецькій міфології дві священні гори називали горою Іда «горою богині». Це гора Іда на Криті та гора Іда в стародавньому регіоні Троада у Західній Анатолії (у сучасній Туреччині), яка також була відома як Фригійська Іда в класичній античності і згадується в «Іліаді» Гомера та «Енеїді» Вергілія. Обидві асоціюються з богинею-матір’ю в найглибших шарах догрецького міфу, оскільки гора Іда в Анатолії була священною для Кібели, яку іноді називають Mater Idaea («Ідейська мати»), тоді як Рея, яку часто зрівнюють з Кібелою, вважала немовля Зевса годувати разом з Амальтеєю на горі Іда на Криті. Кібела та Рея та Володарка Диких Тварин мінойців — це тема для іншої розповіді. А зараз ми дивимося на Камрушепу. Бо вона амбівалентна богиня й в ній теж «язик» може бути не добрим.

§ 13. 18 Не дозволяй злому ввійти, (а саме) його язику
19 та язику [К]атахзіпурі / Камрушепи (вар. чаклуна).

Але саме вона має справу із бджолами, що дає нам можливість зв’язати її образ із мінойською Великою Богинею та куретами і корибантами, що розповсюджували магію по середземноморському простору. Хети мали тісні зв’язки із Кіпром, за який сперечалися із іншими імперіями того часу. Й я не виключаю, що саме мінойці принесли свою гору Іду та Богиню до Анатолії, де вони з часом були трансформовані під місцевий номогенез. Але це тема для іншого дослідження, до якого ми торкнемося, коли будемо досліджувати критські печери. Саме там ми торкнемося історії куретів-корибантів, що під час вибуху метеориту над Іорданською долиною та землетрусів Санторіні бігли до інших країн, взявши із собою магічний арт, ковальство та птицеголову Богиню Вітра, Богиню Черепаху, Богиню Моря, Богиню зі зміями та Богиню Сноведінь макового опію й шалену Господиню Диких Тварин.

Але повернемося до заклинань хеттів.

Проти злих язиків.

Й ось ми підійшли до класичного «щоб в тебе язик відсох».

У KUB 60.144 obv. : (4-8) Я беру листя дерева h. (і кажу): «Та людина, яка підняла [язик проти мене?], як це листя висихає, нехай висохне і його язик, і він […]. Як вітер несе їх, так нехай він несе […].

В тексті Rev. iii (Hittite) is found in Or. 90/1694

§ 4’ 8’ [. . .]. . . так само, як [. . .] грубий, [і] крім того [він . . .]
9’ [. . . ? , нехай Лабарна, цар, [буде] також [живим?!]
§ 5’ 10’ Але я [взяв] ? це для себе, (а саме) бронзовий ніж, . . .[
11’ [. . .] Я встромив [їх], (а саме) лихі [язики ?].
§ 6’ 12’ Але я [взяв] ? це для себе, (а саме) гостру сокиру ([da-aḫ-ḫ]u(?)-un-ma-an-za-an al-pu-un ḪA-AZ-ZI-IN-N[U ?)
13’ [. Я [з]рубав їх, (а саме) лихі язики? ,]
14’ [. . . ?] язики, разом із серцем <злих> (і) [. . .] лихих.

«ḪA-AZ-ZI-IN-NU» — це хетське слово, що відповідає «гостра сокира» у перекладі. «ḪA-AZ-ZI-IN-NU» — це технічний термін у хетських текстах для сокири, часто в ритуальному чи військовому контексті.

В контексті українських традицій наведу приклади з Бойківщини. У с. Карпатське та сс. Хітар, Ялинкувате під стіл клали сокиру: «Клали ноги на топір шоби не брало нічо яка хороба». З превентивною метою так чинили й у інших селах:«Відтак на сокиру клали ноги, аби такі ноги були, як желізо тото, тверді. Шоби ніколи не боліли ноги» (с. Урич). «Стают на тоту сокиру діти, аби були здорові» (с. Ялинкувате). У обрядовий час утримування сільськогосподарських інструментів під столом було традиційним: «Косу, сокиру і стоєла цілі свєта, аж до Ардану» (с. Гута); «Як мій тато був,
то вносив на світий вечір косу, сокирю, ціп… Ставив то пид сків, то мало стояти дві ниґілі, до кінець свєт, до Водохреща» (с. Бабче); «Косу, сокиру, клевец кладут тато пид стів, там мечют отави, має стоєти дві ниділі» (с. Пороги). На Святвечір з обереговою метою в с. Верхній Студений (Міжгірщина) сокиру зарубували під лаву, а в с. Довге (Дрогобиччина) – під поріг стайні в підлогу.

Сокира була засібом проти магії «Сокиру ставили, оби людина не шкодила друга нікому, оби на хату не нападувáли якіс» (с. Ялинкувате)

У CTH 726, Ортакьойські фрагменти присутня магія ножа проти поганих язиків:

5′ (рядки 10–11): «Але я взяв собі бронзовий ніж … Я встромив їх, а саме — погані язики.»

6′ (рядки 12–14): «Але я взяв собі гостру сокиру … Я вдарив і відсік їх, а саме — погані язики, разом із серцем злих і … поганих.»

Or. 90/1693 Obv. ii також демонструє ритуал проти злого язика чаклуна.

§ 4’ 14’ Вони поклали ? їх на . . . мідні плити.
15’ Вони взяли їх собі, (а саме) мідні молотки, вони [в]зяли їх собі,
16’ (а саме) мідні шипи. Вони вдарили по лихій
17’ голові. . . .. Язики чаклуна
18’ лихі язики (відповідно)
19’ . . .
§ 5’ 20’ Не дозволяйте лихому ввійти, (а саме його) язику]

Rev. iii § 3’ 5’]. . . людина бога Бурі вимовляє його ім’я (кажучи):
6’ «Я [тримаю] [ті…] і я тримаю мідні шипи.
7’ ] Я [знищу] [їх?],
8’ (а саме) язики злих [і [тих…]?!]

Rev. iii § 4’ 9’] так само, як тесля ріже їх,
10’ [. . .] так нехай воно ріже їх, (а саме) язики лиходіїв!

Завершення

Що ж, давайте завершувати огляд. Як, маю надію, ви побачили приклади хетських текстів та їх паралелі з українськими замовляннями, де хліб, вода, віск є частинами важливих ритуалів відновлення космічного порядку. А на особистісному рівні відновлення стабільності порушеного повсякденного життя. Ми не можемо стверджувати, що замовляння Терен напрямки пов’язані із хетською або прадавньою грецькою магією. Але можемо бачити аналогії. Особливо на прикладі, коли у хеттів божество покидає людей або правителя — а в українськой традиції Добра Доля людини пішла від нього з якихось причин. В обох традиціях прямим знаком біди стає вогнище алтаря/грубки, й дрова димлять й наповнюють простір чадом.

Чим глибше йдеш по стрічці часу, тим більше розумієш, що колись магія та ритуал були тим, що мало вгамувати гнів богів, повернути їхній добрий погляд на себе. А з ним — здоров’я, родючість землі та худоби й мир у державі та в домі. А головне — повернути космічний баланс. Хоч іноді розуміння балансу було іншим, ніж ми собі уявляємо. Як, наприклад, у єгипетській казці про Маат та фараона. А десь на межі третього — другого тисячоліття з’явилося особисте чаклунство для себе. Й понеслось…

І нагадаю, що на Теренах було поняття Долі. Так — її могли покрасти, перекрутити, перекинути. Але повернення своєї Долі — завжди гарантувало щастя. Бо своя Доля завжди мала бути доброю. А якщо щось не так, то скоріш за все, хтось там щось поробив. Й все ж таки кожна знахарка, чаклунка, цілительниця мала свій погляд на долю, гармонію та баланс. Тому… в мене нема узагальнення. Є тексти і є люди із їхнім «магічним» досвідом».

Одне я знаю точно: передане по роду ніколи й нікому не відкривали й не відкриють — ні тим, хто просить навчити й збирає групу, ні етнографам. Тому… ми спираємося на інформацію, що записана. Й вона не завжди відповідає первісному тексту, ритуалу, наміру та змісту…

Мирного неба нам та лагідних сновидінь.

Література: