Мінойці на Близькому Сході та космічний вибух, що знищив Содом: археологія забутої катастрофи

Уявіть собі світ, де море — не перешкода, а магістраль. Де кораблі, прикрашені яскравими візерунками, ковзають хвилями між Критом, Ханааном, Єгиптом і Сирією так само легко, як сьогодні літаки між континентами. Це — світ мінойців.
І саме тут, на землях сучасного Ізраїлю, Туреччини та Сирії, вони залишили сліди, які ми тільки починаємо розуміти.

МІНОЙСЬКА ПРИСУТНІСТЬ В ХАНААНІ: НЕ МІФ, А АРХЕОЛОГІЯ

Модель, що містить стіни та фреску, що зображує знахідки фрагментів в егейському стилі

Tel Kabri — археологічний тель мінойського впливу.
На півночі Ізраїлю, серед пагорбів Західної Галілеї, лежить Тель‑Кабрі (2100–1500 рр. до н.е.)— місце, яке перевернуло уявлення про мінойців.
Тут археологи знайшли:
• величезний палац та залишки фресок в мінойському стилі
• гігантський винний склад — понад 40 амфор, що містили ароматизоване вино;
• сліди ритуального використання вина, можливо, пов’язаного з сезонними святами, як на Криті. Це не випадкові торговці. Це — культурна експансія, майже колонія.

Можливо, саме це місто було згадано у Текстах Проклять як Рехов. Бо ми знаємо, що у епоху заліза (1200–500 до н.е.) це місце називалося саме так. Але поки що — це непідтверджена версія.

На піку свого розвитку Кабрі, можливо, контролював володіння, що простягалися від гори Кармель на південь до хребта Сулам на півночі, з 31 васальним поселенням та 30 000 підданими. Але до 1500 року до н.е. місце було покинуте з невідомих причин.

ТЕЛЬ-ХАЦОР — СТОЛИЦЯ ХАНААНУ З МІНОЙСЬКИМ АКЦЕНТОМ

І вернувся Ісус того часу, і здобув Хацор, а його царя вбив мечем, бо Хацор перед тим був головою всіх тих царств.(Іс. Нав. 11:10)

Від середньої бронзової доби (близько 1750 р. до н. е.) до залізної доби (дев’яте століття до н. е.) Хацор був найбільшим укріпленим містом у регіоні. Місцева адміністрація мала торговельні зв’язки з Вавилоном та Сирією, а також імпортував велику кількість олова для бронзової промисловості. Згадуються в єгипетських текстах прокляття, марійському архіві, анналах Тутмоса III, листах Амарни та пізніших текстах залізної доби.

Але Тель-Хацор був більше у контакті з Єгиптом та Месопотамією. Тут, наприклад, знайдено сфінкс з ієрогліфічним написом між передніми лапами, що містить ім’я єгипетського царя Менкаура. Фараон, який правив у IV династії (близько 2500 р. до н. е.) і був одним із будівельників знаменитих пірамід Гізи. Навіть у Єгипті нема сфінкса, що мав би зв’язок із Менакром. Але є версія, що його привезли із собою гіксоси, коли верталися з Єгипту. А також є знахідки клінописних табличок.

ДЕЛЬТА НІЛУ — МІНОЙЦІ В ЄГИПТІ.

На єгипетському місці розкопок Тель-ель-Даба (стародавня Аварис) були знайдені численні фрагменти штукатурки, розписаної фресками в егейському стилі, подібним до тих, що були в Кноссі. Також тут було знайдено кілька мінойських судин та понад 100 егейських наконечників стріл. Чому егейські мотиви були присутні у столиці гіксосів, яких якраз пов’язують із хананом, а іноді й із євреями? Відповіді поки що немає. Але, схоже, що егейський культурний вплив був широко присутнім не тільки на Криті.

Мінойські (або міноійсько-стильови) фрески були знайден в Туреччині та Сирії в Алалаху (Тель-Атчана, Alalakh, Tell Atchana) та Катні (Qatna)/ Й можливо мінойській вплив поширився більше, але… але сталося небесна катастрофа про яку нам розповіла Тора через історію Лота та підтвердила археологя.

ВИБУХ НАД ІОРДАНСЬКОЮ ДОЛИНОЮ.

І звів Лот очі свої, і побачив долину Йорданську, що вона була добре наповнена водою, перш ніж Господь знищив Содом і Гоморру, як Сад Господній ( Буття 13:10 ).

Іорданьська долина дуже родюча. Аналогом такого простору може бути єгипетська дельта Нілу. Тому люди тут жили за давні часи. А на піку МВА (середня бронза) населення досягало щонайменше 50 000, що заселяли міські центри трьох кластерів міст-держав : Тель-Хаммам (Tall el-Hammam), Тель-Німрін (Tall Nimrin) і Йерихон (Jericho, Tell Es-Sultan). Кожен з них був оточений численними меншими містами-супутниками та селами.

У зеніті свого розвитку Тель-Хаммам був у чотири рази більший за Тель-Німріна та у п’ять разів більший за Ієрихон. А починав він на початку халколіту (~6600 р. до н. е.) і був добре усталеним укріпленим міським центром до ранньої бронзової доби (~5300 до н. е.).

Місто квітло й було гегемоном у регіоні. Але все припинилося десь у 1650 році до н. е., після чого настала загадкова перерва в заселенні тривалістю ~600 років. Місце не було суттєво заселене знову до набагато пізнішого часу, у залізній добі.

Коли археологи почали розкопувати Тель, то знайшли надзвичайну картину. На вулицях великого поліса залишилися черепки кераміки та глиняної цегли із зовнішніми поверхнями, розплавленими у скло, деякі з яких пузирилися, ніби «кипіли»; частково розплавлену покрівельну глину (з відбитками плетіння); та розплавлену будівельну штукатурку. Матриця руйнування MB II товщиною ~1,5 м наповнилась черепками з тисяч різних гончарних посудин, що були випадковим чином перемішані та розподілені по всій глибині матриці разом з фрагментами глиняної цегли, предметами повсякденного життя, обвугленими шматками дерев’яних балок, обвугленим зерном, кістками та вапняковими бруківками, обпаленими до крейдоподібної консистенції.

Масивні стіни та палац немов були знесені одним махом. Мільйони глиняної цегли з верхніх частин палацу та інших будівель просто,за оцінками дослідників, зникли.

«Розкопки палацу показали, що більшість стін першого поверху та всі верхні поверхи палацу MB II відсутні, без жодних ознак обвалу стін по всій верхній висоті. Цілих глиняних цеглин майже ніде не видно, натомість невеликі фрагменти цегли хаотично розкидані як заповнення в межах змішаної матриці руйнування товщиною 1,5 м. Схоже, що більшість цегли було подрібнено в порошок і знесено вітром з місця на північний схід «

Щоб знайти відповідь про те, що сталося вчені дослідили 14 основних доказів для вивчення цієї незвичайної події:

(i) струсоутворені кварцові зерна, що утворилися при тиску ~5–10 ГПа;
(ii) везикулярна кераміка, що плавилася при температурі >1500 °C;
(iii) глиняна цегла та покрівельна глина, що плавилися при температурі >1400 °C;
(iv) висока концентрація солей в осаді, включаючи розплавлений KCl та NaCl, що входять до складу розплавленої глиняної цегли;
(v) алмазоподібний вуглець (діаманоїд), що утворився при високому тиску та температурі;
(vi) сажа, деревне вугілля та попіл, що свідчать про високотемпературні пожежі;
(vii) сферули, багаті на Fe та Si, деякі з яких плавилися при температурі >1590 °C;
(viii) платина, що плавилася при температурі ~1768 °C;
(ix) іридій при ~2466 °C;
(x) циркон при температурі > 1687 °C;
(xi) хроміт при температурі > 1590 °C;
(xii) титаномагнетит при температурі > 1550 °C;
(xiii) кварц при 1713 °C;
(xiv) низький залишковий магнетизм, що є протилежним показником ударів блискавки.

Висновки до яких прийшли дослідники, показують що це був «космічний повітряний вибух, найімовірніше, дещо більший, ніж 22-мегатонний повітряний вибух у Тунгусці, Сибір, у 1908 році. Дані також свідчать про те, що повітряний вибух стався за кілька кілометрів на південний захід від Талль-ель-Хаммама, викликавши у швидкій послідовності високотемпературний тепловий імпульс від вогняної кулі, яка розплавила оголені матеріали, включаючи покрівельну глину, глиняну цеглу та кераміку. Після цього послідувала високотемпературна, гіпершвидкісна вибухова хвиля, яка зруйнувала та подрібнила глиняні стіни по всьому місту, зрівнявши місто з землею та спричинивши значну людську смертність. Важливим спостереженням є те, що хоча місцеві осади можуть плавитися при ~1300 °C, це мінімальна температура, але не максимальна, висновок, який підтверджується наявністю вбудованих мінералів, які плавилися при температурах до ~2500 °C. Крім того, аномально високий вміст солі в матриці уламків узгоджується з повітряною детонацією над осадами з високою солоністю поблизу річки Йордан або над гіперсолоним Мертвим морем. Ця подія, у свою чергу, призвела до розподілу солі по всьому регіону, що серйозно обмежило розвиток сільського господарства регіону на строк до ~600 років.»

Ось так несподівано, в одну мить три великі міста були знищені. Близько 120 поселень в радіусі 25 км занепали.

Єрихон був мінімально заселений тільки через ~300 років після руйнування. Талль-Німрін був заселений через ~500 років потому, а Тель-Хаммам ~600 років потому.

Чи могла ця катастрофа породити усну традицію, що передавалась з покоління в покоління й стала джерелом історії біблійного Содому та Гомори? А також історії за падіння стін Єрихону? Чому б ні! Ми не можемо це підтвердити, але не можемо й ігнорувати таку версію.

Але історія була не нова. Бо руйнування Тель-Хаммама є другим найстарішим відомим інцидентом руйнування людського поселення, пов’язаним зі зіткненням. Бо першим було Абу-Хурейра в Сирії (Abu Hureyra) ~ 12 800 років тому. Й якщо ми подивимося на зображення з Гьобеклі-тепе, то, можливо, це об’єднається в ту саму картину, що зафіксувалася у людства як Апокаліпсис — коли Небо падає на Землю.

А єгипетські жреці мали на такі події своє бачення:

“О Солоне, Солоне! Греки завжди діти, і немає серед греків жодного старця.”
Я, почувши це, запитав: “Що ти маєш на увазі?”
Він відповів: “Усі ви молоді душею. У вас немає жодної давньої традиції, жодного стародавнього знання, яке б збереглося з часом. Причина цього ось яка.
[22c] Багато разів у різні епохи людський рід зазнавав і ще зазнає великих знищень — найбільших від вогню та води, а менших — від безлічі інших причин. Адже те, що у вас розповідають про Фаетона, сина Геліоса, який запряг колісницю свого батька, але не зміг їхати його шляхом і спалив усе на землі, а сам загинув від блискавки, — це має вигляд міфу, але істина в тому, що це — періодичне відхилення небесних тіл, яке через довгі проміжки часу спричиняє велике спустошення вогнем на землі.
[22d] Тоді гинуть найбільше ті, хто живе в горах і на сухих височинах, а ті, хто живе біля річок і моря, рятуються. Для нас же Ніл — рятівник у всьому, і тоді він теж визволяє нас, розливаючись і знімаючи небезпеку. А коли боги очищають землю водою, заливаючи її потопом, тоді рятуються пастухи й мешканці гір, а ті, хто живе у ваших містах, змиваються в море потоками річок. Plato. Platonis Opera, ed. John Burnet. Oxford University Press. 1903.

А через 100 років вибух вулкана знищить й міфологічну Атлантіду-Терру. Мінойська цивілізація піде у міфи, залишаючи у спадок людству свою магію.

Література: