Ну щож мої дорогеньки, сьогодні в нас казочка з далеко-близькой Анатолії де теж є своя жіночка-змія. Й звуть її Шахмеран (Șahmeran турецькою та курдською мовами) яка протягом часу отримала багато епітетів: «богиня мудрості», «цариця змій» (від перського šāh «цар» + marān «змія»), «хранителька таємниць», «цілителька» тощо. 

Історія Шахмеран починається з мандрівника на ім’я Тасмасп або Камсап (Tasmasp та Camsap ці — два імені найчастіше використовуються в анатолійських легендах. Але є й Джамасп). Парубок з друзями збирав мед з дна криниці. Але його друзі там покинули. Застрягши під землею він знаходить ход яким відправляється прямо до королівства змій де править Шахмеран. Вона живе в прекрасному садочку з купою свтілокольорових змій. Й виглядає вона прекрасною жінкою з нижньою частиною тіла, як у змії. Вона вітає його у своєму світі та проводить з мандрівником кілька років, розповідаючи йому багато мудрих історій про походження та сенс людства. також вона навчає його травництву та лікарському ділу. Авжеж нарешті вони закохуються. Але, як завжди воно має бути у казочках, через деякий час чоловік хоче повернутися до своєї родини, у свою країну. Хоча спочатку Шахмеран відмовляється відпускати його, вона нарешті погоджується з його бажанням. Вона дозволяє йому піти за умови, що він ніколи нікому нічого про неї не згадуватиме. Чоловік погоджується і повертається додому. Й тут виявляється що султан країни дуже хворий. А вилікувати повелителя може тількі якщо він з’їси плоть Шахмеран. От щоб знайти того, хто знає про країну змій видають наказ перевіряти усіх в лазнях. Бо шкіра людини, що контактувала з королевою змій, при контакті з водою перетворюється на зміїну луску. Таким чином коханця повелительці змій знаходять та приводять до Султана. Не хотів він видавати де королівство коханой, але його почали катувати. Й не витримав парубок болю й все розповів. Але Королева змій перед смертю каже, що той, хто з’їси її зміїну плоть, пізнає таємниці світу та вилікується. А той, хто вкусить її людську плоть, помре. Хоча є версія «збланшуйте мене в глиняному посуді, віддайте мій екстракт візиру, а мою плотть згодуйте султану». Султан вбиває її в хаммамі та харчується зміїною плоттю, тоді як Тасмасп харчується людською через свою провину та небажання більше жити після зради. Є версії де цар з’їв її плоть і вижив, візир випив екстракт і помер. Є де Тасмасп-Джамасп випив відвар з Шахмаран та став лікарем, отримавши мудрість королеви змій. Й с того часу лікував людей. Але те, що вона помирає та стає їжею для коханого та його повелителя — постійний фінал.

 

Й досі показують туристам хаммам, де була вбита Шахмеран та продають її портрети.

 

Так шо у турків є своя «Оленка-зміючка». Але номогенез сценарій взаємодії із Зміївною трохи інший. Бо там то легенда й казка для дорослих.

 

А в нас дитяча казочка за Телесика та його поход до Зміючки-Оленки ті її донечки. Та легенда про скифів та їх матір з печери в Галеї, що була напівжінка-напівзмія. Та чалкуньска  змія підколодна, що за сімь років може стати драконом. Та багато казочок за королевішну змій. Та класичні замовляння, де змія Лягиця / Яриця / Шаха-Ваха / Кропиня / Скарапея / Шкурапея / Веретениця / Солоха  сидить на білом камінчику десь там посеред моря-океяна. Й ассоціюється вона в замовляннях також з «гречною панною / Божою Матір’ю / царицею Мар’яною». Вона сакральная істота та оберег від зурочення, що володіє таємницею безсмертя. 

 

«Вона «лежить в золотому гнізді / під білим каменем / сидить на дубі» [Рецепти 1992, с. 42-43], тобто уособлює центр Всесвіту, а також вищий щабель соціальної ієрархії: «Змія-кропиня <…> ізбери ти своїх ти царів, генералів, князів, гетьманів, полковників, сотників, отаманів, єсаулів, хорунжих, наказових всіх козаків і всіх домових служителей». Сфера впливу Центру розповсюджується на периферію, навіть, за її межі – потойбічний світ «(Темченко)

 

А іноді з нею поруч може бути сам цар.  «На Сіянскай гаре, на хресціяскай зямлє стаяла ябланька, на той ябланьце –зазуліно гніздо, ў том гнездзє – сам цар Саматуз. Прашу я цябє, як самагó Господа Бога» [ПЗ 2003, №663].

@Неймовірні історії за Магію Історії та Історію Магії з Ежені МакКвін

 

 

Література: