Богині Долі хеттів

Бог-Сонце, Бог-Громовержець небесний, Бог-Громовержець країни, тисяча богів, Небо (і) Земля, […], Бог-Місяць, Зерно (Даган), NIN.É.GAL, Іштар Нінатта Кулітта, Taraweš, Gulšeš, Ḫilaššiš ( істота Геній двору, захисник), гори (і) річки Хаттуси, тисяча богів. KUB 9.28 I 3–9 (дубл. KBo 27.49, 3–7)

 DINGIR MEŠ : Gulšuš – DINGIR.MAḪ MEŠ -uš – Kuzanašu (/ GUNNI) – U.GUR Ù U.GUR URU Ḫayaša – SÎN (/ EN.ZU) – MUL – Išpanza (/ GE 6 -anza) – Ḫašmaiu (/ Ḫašammili) – Kattaḫḫi (/ SAL.LUGAL) – Ḫarištašši – Ḫilašši (шеній палацового двору) – tepu pedan – EME-aš ḫandanza – zipu Šarrumar (/ lammar tartan) – UD.[SIG5]. VI 32-38 (dupl. KBo 19.128 VI 17-24) Боги, що напрямки пов’язані з благополуччям та долею мешканців палацу.

 

I 1 [I UDU AN] ⌈I⌉ ⌈UDU⌉ ER-.E-TU[M I UDU D AL-LA-TUM(Lelwani?)] I UDU D Iš-du-uš-ta-ya [I UDU D Pa-pa-ya] 3 I UDU D Ta-ša-ma-za I UDU ⌈ D ⌉[Ta-ši-mi-iz].  KBo 4.13 + KUB 10.82 (CTH 625) свято Хатуси і палаці É TIM GAL в час весняного фестивалю AN.TAḪ.ŠUM.

.

 

Ми вже знаємо з вами про витоки сюжету про трьох фей та віщих прях зі скандинавської й грецької міфології. Проте якщо зазирнути у ще глибші пласти часу — у епоху Бронзового віку, коли на теренах Анатолії панувала могутня Хетська імперія, — ми побачимо зовсім іншу, багатошарову картину.
Хети прийшли на ці землі з Причорноморських степів та Кавказу і принесли власне бачення світобудови, яке химерно сплелося з давніми віруваннями місцевого народу — хаттів. Саме через цей культурний синтез у хетському пантеоні уживалися одразу дві різні групи богинь Долі, які так ніколи й не злилися в одну:
• Ішдуштая та Папая — прадавні хаттські богині підземного світу, які сидять біля води та прядуть роки людського життя на веретенах.
• Гульшеш (Gulšeš) — власне хетські володарки долі, які не пряли нитку, а буквально «вирізьблювали» та «записували» життєвий шлях людини на табличках.
Як працювала ця подвійна магія долі, чому хетські царі шукали зустрічі з цими богинями перед битвами та як їхні образи перегукуються з українськими замовляннями — розбираємося за клинописними табличками.

 

БОГИНІ ДОЛІ ІШДУШТАЯ ТА ПАПАЯ

 Встану я, раба Божа, раненько,/ помолюся Богу і облагословлюся,/ піду в двері,а з дверей у ворота,/ вийду на дорогу,/ піду до океану-моря….

Ішла Пречиста понад синім морем / і золотим ціпком підпиралася./ Назустріч їй святий Петро./ – Куди ти, Пречиста, йдеш?…

Йшла Божа Мати через Чорне море… 

Через море кладочка, по йой бєгла найсвєнша Маточка…

 

Стелла з Мараш

Я спеціально привела спочатку українські замовляння, щоб ми могли з вами побачити паралелі саме із хетськими віруваннями. Бо хети прийшли до Анатолії з Причорноморських степів й принесли своє бачення світу богів, яке сплілося із місцевим хатським. Можливо, саме тому в них поєдналися дві групи богинь Долі й стали невід’ємною частиною пантеону. 

Перш за все ми подивимось на тих, що дісталися Хеттам від Хаттян.  Це пара Ішдуштая та Папая. 

Щоб зрозуміти, які вони, ми маємо прочитати уривок з давньохеттського ритуалу спорудження нового палацу (KUB 29.1, CTH 414). Там ми побачимо двох богинь із веретенами, що прядуть роки не простої людини, а царя.

1 Цар говорить: «Мені, царю, боги — а саме божество Сонця та бог Грози — довірили країну і мій дім. Я, цар, правитиму своєю країною і своїм домом. … Мені, царю, Халамашуїт (хаттська богиня Трону) принесла з Моря (знаки) влади (та) колісницю; після цього мені відкрили країну моєї матері (тобто богині Сонця) і назвали мене Лабарною, царем. Відтоді я звертаюся зі своїм проханням до бога Грози, мого батька. … Богиня Трону звертається до Орла: “Іди! Я посилаю тебе до Моря…” Орел відповідає: “Я шукав. Лише Ішдуштая (та) Папая, прадавні богині потойбічного світу, невістки (kat-te-ir-ri-eš ka-ru-ú-e-li-e-eš DINGIR MEŠ ku-ú-še-eš), сидять навколішки… Одна тримає прядку, вони тримають повні веретена.
2 Вони прядуть роки царя. Не видно, чи короткі ці роки, неможливо розгледіти їхній підрахунок”». (I 23–II 10) [17]

Примітка: слово kūšeš — «невістки» — не вказує на конкретну свекруху чи тестя. У хетській культурі так позначали статус жінок, які займають підлегле становище у великій патріархальній родині. Подібно до земних невісток, що сиділи долілиць і безперервно пряли вовну для дому, прадавні богині потойбіччя сидять навколішки біля Моря й мовчки прядуть роки життя царя.

В українських текстах сакральна дія також часто розгортається біля води («піду до океану-моря», «ішла Пречиста понад синім морем»). Так само і в хетському ритуалі саме Море є місцем, звідки богиня Трону приносить знаки царської влади і де біля води сидять прадавні богині Долі Ішдуштая та Папая, прядучи роки життя. Вода тут виступає межею між світами, де вирішується людська доля.

Орел тут виступає як сакральний вісник. Бо у хетському тексті богиня не йде до моря сама — вона відправляє туди Орла («Іди! Я посилаю тебе до Моря»), і саме птах стає посередником між земним світом царя та потойбічними пряхами долі.

В українському замовлянні ми бачимо той самий образ птаха-помічника («Летів ворел на сивом коню»), якого закликають втрутитися в долю людини — зняти хворобу («більмо зклюй») і віднести її назад у землю.

Летів ворел на сивом коню./ А той орел возьми цеє більмо зклюй / і на землю отако, тьху, зплюй… (Холоневичі Квр В).

Звісно, йдеться не про пряме запозичення, а про спільну індоєвропейську міфологічну пам’ять. Образи моря як межі потойбіччя та орла як посланця між світами виявилися настільки стійкими, що пережили тисячоліття — від царських ритуалів Хаттуси до народних замовлянь Терен.

 

богиня кубаба каркеміш стела

Каркеміш. Стела з богинею Кубаба, яка в античність обратилася на Кібелу. В руках у неї мак та дзеркало.

 

Звертаю вашу увагу, що у популярних статтях та енциклопедіях досі часто цитують старий переклад цього ж уривка (KUB 29.1, II 6–8), виконаний видатним хеттологом Альбрехтом Ґетце ще у 1950 році для антології ANET. У тій версії йшлося про те, що одна богиня тримає жезл, інші — дзеркала, і разом вони «моляться за роки царя». Сьогодні цей переклад вважається застарілим і неактуальним. У середині ХХ століття хеттський словник ще тільки формувався, тому рідкісні слова GIŠḫulali (прядка) та GIŠḫuišaš (веретена) були прочитані за здогадкою як жезл і дзеркала, а дієслово malkanzi («прядуть») дослідник сплутав зі схожим за звучанням maldanzi («моляться»). Пізніші лінгвістичні відкриття остаточно довели: прадавні Ішдуштая та Папая не ворожать у дзеркалах, а саме прядуть нитку життя на веретенах.

Чому цих богинь відносять до хатських? Бо ми можемо їх побачити у хатських табличках KUB 28.15 I 5a: Eš-du-uš-ta-ya ; KBo 37.11 II 14, 15: Pa-a-pa-a-i-ya-a. 

Й нагадаю, що «нитяна» парадигма Долі належить до загальної індоєвропейської спадщини. Ми можемо її знайти у греків, римлян, германців, слов’ян та індоіранській літературі. І, можливо, формувалась вона не в епоху бронзи і навіть не в неоліті, а набагато раніше — десь 30 000 років тому на Кавказі, де в печері Дзудзуана археологами були знайдені кольоровані нитки льону.  

Хоч хетти прийшли на землю хаттів пізніше, разом із ними з’явилися в Анатолії богині долі на ім’я Гульшеш-Gulšeš. І вони ніколи не асимілювалися з Ішдуштаєю та Папаєю. Але у списках богів всі ці панянки могли з’являтися разом.

На відміну від своїх сестер, Гульшеш застосовували інший метод. Замість нитяної магії  вони «вирізьблювали», «накреслювали» — *gulš-* — долю людства. Це хеттські парки, Гульшеш, які з’являються разом зі своїм власним колом, колом богів, що забезпечують процвітання.

Але, як я вже сказала,  обидві групи богинь долі могли з’являтися разом, як-от у ритуалі у міфі про Телепіну (KUB 17.10 III 30-32), де «усі боги» сидять під священим GIŠḫatalkišna-глодом. 

CTH 324.1 [§ 31”]

196 Боги перебувають під глодом у місці зібрання.
197 Але під глодом [ … ] протягом довгого часу [ … ]
198 І всі боги сидять (там):
199 [Папая?], Іштуштая — богині долі d gul-še-eš, богині-матері, бог зерна, дух процвітання, Теліпіну, божество-покровитель, Хапанталія (і) […].
200 Я підготував замінники для довгих років у присутності богів,
201 і очистив Теліпіну.

Цікаво, що богині Папая, Ішдуштая, Гульшеш та Богині-Матері (букв. Великі Богині DINGIR.MAḪ.MEŠ) постають тут не як похмурі підземні істоти, а як повноправні учасниці ради богів живого, квітучого світу.  Поруч із самим Телепіну там сидять божества родючості та природи: бог зерна d ḫal-ki-iš Халкі, божество буяння й росту d mi-ya-[ta-an-zi-pa-aš] Міятанципа, Бог-Покровитель (dLAMMA) та пастуша богиня d ḫa-pa-an-ta-l[i-ya-aš] Хапанталія. І на чолі цього кола разом із Богинями-Матерями перебувають саме Гульшеш — ті, хто «записує» та закріплює сам факт тривання життя та достатку в країні.

 

Хетський барельєф зі святилища Язиликая: бог грози Тешуб, богиня Хебат на леві, бог Шаррума та дві богині на двоголовому орлі.

Зустріч верховних божеств хетського пантеону: Бог Грози Тешуб, богиня Хебат на леві, їхній син Шаррума та дві богині на двоголовому орлі. Музейний зліпок центрального рельєфу зі скельного святилища Язиликая (Камера А, XIII ст. до н. е.), Передньоазійський музей, Берлін

 

На відміну від своїх колежанок, у хеттських текстах Ішдуштая та Папая з’являються переважно в контексті культу хтонічних божеств у «будинку хешта» (ḫešta-house) у Хаттусі (CTH 645). Саме там відзначалося свято пуруллі — хаттське свято Землі (wur), що припадало на весну, «коли земля процвітає (і) буяє». Метою цих обрядів було забезпечення продовження життя.

І ось тут дуже цікаво, що інші мешканці «будинку хешта» діяли на межі життя та смерті. Бо саме тут можна було побачити покровителя ковалів Хашамиля-Ḫašamili та правительку підземного світу Лелвані. 

Тому не дивно, що kattereš karuileš (тобто «прадавні богині потойбічного світу» KUB 29.1) Ішдуштая та Папая визначали, коли саме людина має прийти до межі. 

В текстах KBo 4.13 + KUB 10.82 (CTH 625) в описі урочистого святкування в Хаттусі, у палаці (É.GAL), що відбувалося в один із днів весняного свята AN.TAḪ.ŠUM – перші жертви приносили Небу і Землі (Підземному світу) та нашим двом Паннянкам, що показує їх надзвичайну важливість для хетів. 

Кумедну паралель до Макбета можна побачити у ритуалі, пов’язаному з присягою війська, що перебувало на хурритських землях (KUB 9.1 II 30). Цар має таємно повідомити, що він (подібно до Макбета) зустрів ( у тексті більш правильно перекласти — узрів) богинь долі (II 1–9):

«Цар [виголошує] таке:
“[ ] взяли  царя і володарів до pālza. Я, цар, узрів двох богинь: Папаю і [Ішду]штаю, і я отаборився (розбив табір)”.
Дві (богині) з’явилися перед ним!
[Цар] пошепки промовляє ці слова вночі на землі міста Хіммува».

Те, що цар «зустрічає» богинь долі та життєвого шляху перед військовою присягою, може символізувати не буквальну зустріч, а ритуальне підтвердження того, що його доля та доля війська вже визначені божественним рішенням. Це добре узгоджується з функцією присяги як сакрального акта, що пов’язує воїнів із встановленим космічним порядком. 

Тому цих двох богинь пов’язують більше із владою короля та царюванням. 

Про зв’язок із магією може говорити текст KUB 56.17,  де Папайя з’являється разом із богинею Катахзіпурі (хетська Камрушепа), для усунення ознак у «несприятливому сні», Ù ḪUL. Це ритуал «магічного відняття» (Формула вигнання злих сил), що описує, як магічний негатив (наслідки поганого сну, хвороба, тривога) послідовно вилучається з усіх рівнів людського життя.

KUB 56.17  

1…Боги забрали зло, і вони забрали хворобу [ … ]
2…і вони забрали тривогу (страх), і для їхніх тіл (плоті) [… ]
3…і вони більше не хочуть підводитися [і] йти.
4…і тоді богиня Катахзіпурі та [богиня Папайя … ]
5…[сказали]: „Ось, ці боги [забрали/вигнали] зло, хворобу й тривогу …“
6…що створив поганий сон. І це [ … ]
7 …і вони беруть дерево Ея, і його [ … ]
8 …і богів вони опускають донизу [ … ]
9…і вони роблять [ритуальний] корабель GIŠMÁ-un, і його [ … ]
10…віддають/відправляють, і його собі назад [ … ]
11…і прорицатель (маг-віщун LÚAZU) так говорить: [ …]
12…„Опущені донизу вони були [ … ]“
13 …і богиня Катахзіпурі [ … ]
14 і боги забрали собі зло, і вони забрали собі хворобу
15 і вони забрали собі тривогу, і для їхніх тіл — [гарячку/жар?]
16 і вони більше не хочуть підводитися [і] йти.
1 І богиня Катахзіпурі промовила:
2 „[ … ] тих [ … ]“
3 „…злі боги. І вони забрали це від батька [та] від матері.“
4„І вони забрали це від братів та від сестер, і це [ … ] землі (країни) [ … ]“
5„Вони забрали це з чаші (ложки), і вони забрали це звідусіль. Божество [ … ], Божество [ … ]
6 „Вони забрали це вниз для Божества Сонця, і це [ … ] хмари [ … ]“
7 „і вони віднесли (поклали) це в річку, у джерело [та] на луг.“

  • DKa-taḫ-zi-pu-u-ri-iš Катахзіпурі — хатський теонім богині магії, очищення та ритуалів. У хеттських міфах вона є аналогом богині Камрусепи. Саме вона знає, як за допомогою магічних замовлянь «зняти» з людини прокляття чи наслідки лихого предзнаменування.
  • DPa-pa-ia-aš (Папайя) – наша богиня долі, що часто виступає в парі з Катахзіпурі. 
  • GIŠe-a-an (Дерево ея) – дерево ея (часто ідентифікується вченими як тис, вічнозелений дуб або сосна) вважалося у хеттів священним символом вічного життя, захисту та добробуту. На нього символічно вішали на свята сумку курса.
  • Ù ḪUL (Поганий сон / Кошмар). Сон вважався прямим каналом зв’язку з потойбіччям або волею богів. Поганий сон вважався не просто психологічним явищем, а реальним симптомом того, що боги гніваються, або що на людину насувається реальна хвороба чи смерть.
  • GIŠMÁ-un (Корабель / Човен): Шумерограма MÁ означає корабель. У хеттській магії створення маленького символічного човна з дерева або глини використовувалося для очисних ритуалів. На цей човен символічно «вантажили» хвороби, зло (ḪUL) або наслідки поганого сну, а потім пускали його за водою (річкою), щоб вода забрала весь негатив у підземний світ.
  • LÚAZU (Маг, Прорицатель, Віщун): Значок LÚ — детермінатив для професій або чоловіків. Азу — це запозичений з месопотамської традиції тип жерця, який спеціалізувався на «водній магії», екзорцизмі, тлумаченні снів та знятті порчі через ритуали очищення.
  • kat-ta-wa tar-na-an-te-eš (Опускати донизу): Ритуальна дія, яка вказує на контакт із підземними (хтонічними) силами. 
  • DUGDÍLIM-az (З чаші / ложки): Значок DUG — це детермінатив для глиняного посуду. Шумерограма DÍLIM (хеттською pappi-) означає глибоку миску, чашу або ритуальну ложку. Це вказує на те, що порча або хвороба виганяється навіть із посуду, з якого людина їсть.
  • ku-wa-pí-it-ta-at (Звідусіль / Скрізь): Займенникове прислівник, що підкреслює повне очищення простору.
  • DUTU (Божество Сонця) у поєднанні GAM-an ME-er (kattan mān er) означає, що зло забирають «донизу», тобто під нагляд Сонця, яке своїм світлом знищує темні сили, або передають Сонцю Землі (хтонічному божеству підземного світу). 
  • al-pa-aš-ша (Хмара): Хеттське слово alpa- означає хмару. Можливо зло символічно піднімають до хмар або розвіюють у небі.
 
Локації у строці 7 (Куди дівається зло):
  • ÍD-i (шумерограма ÍD — річка) — «у річку» (щоб вода унесла).
  • PÚ-i (шумерограма PÚ — джерело, колодязь) — «у джерело».
  • ú-e-el-lu-ú-i (хеттське слово wellu-) — «на луг / пасовище». Луг у хеттській міфології мав також потойбічне значення: «Великий луг» — це місце в іншому світі, де пасуться отари померлих хеттських царів. Скидаючи туди негатив, магічно ізолювали його від світу живих.

Порівняйте із українськими замовляннями:

«Ляк вітраней, стуковей,/ чоловічий, жіночий./ Ляк собачи, котячи./ Згєнь, пропаде,/ де взявся, туде йде./ Іде на бистриє води,/ на лиса і на трапези» (Старі Кошари Квл В).

«Золотниче, золотниче. добрий чоловіче! Ти тут не уживай, червону кров не спивай! Іди на Чорне море, там, де ніхто не ходить, де кури не запівають. де люди не зачувають, де дзвони не задзвонюють. де голос не заносять. Там для тебе чорні столи чорними скатертями застелені, чорні миски, чорні ложки накладені, чорна страва насиплена. Там то уживай, та й сюди до Івана не вертай! Бо тут сидить Михаїл на воротях у червоних чоботях.» (Москаленко, 87)

Йде суби у ложи,/ де ни свитає,/ де сонце ни сяє,/ де місяц ни сходить [Липно Квр В]; На сухєх лозах подирітеся,/ на бистрій воді потопітеся [Смідин Стр В].

 

База колони у вигляді подвійного крилатого сфінкса з пізньохетського палацу в Сакчагьозю, архівне фото розкопок 1908 року.

База колони у формі подвійного сфінкса з царського палацу в Сакчагьозю (пізньохетський період, VIII ст. до н. е.). Архівне фото з розкопок Джона Гарстанга, 1908 рік

 

Також я хочу привести фрагменти з великого ритуального каталогу CTH 446, присвяченого магії очищення Аллі де прямо вказана нить, як магічний інструмент, що також відсилає нас до веретена богинь Долі. 

«О Божество Сонця (dUTU-uš), ось я очищую цього смертного (LÚ.U₁₉.LU) за допомогою […]. Ти, о Божество Сонця, очисти його за допомогою […], очисти (окропи) його і віддай їх (злі сили) цим фігуркам (статуеткам)». KBo 13.104 Vs. I 20–25.

«“Хто б не зробив його білим (тобто чистим) [і… -ив] його, тепер я [забиратиму] зло… […] від нього і [я буду] повертати його назад його господарю”. [Стара жі]нка (жриця AZU/MUNUSŠU.GI) об[мотує] нитку навколо фігурок (ідолів / ALAM.MEŠ)». KUB 59.54. Vs. II 7–10.

 

 

 

БОГИНІ ДОЛІ ГУЛГЕШ

KUB 43.55 II 11-21 (dupl. KUB 58.101 Vs. 1-19) Стосовно цієї справи ми тепер закликали як свідків […] Матерів-богинь та Богинь Долі. І коли народжується людина, тоді Богині Долі та Матері-богині того дня визначають для неї благополуччя (aššul). Так нехай буде і нині! Нехай ви, Богині Долі та Матері-богині, визначите для царя і цариці життя, […] могутність, довголіття, прийдешнє життя, успіх, прихильність богів і людей…

KUB 44.12. Vs. 2-6 CTH 656: [… вони сп]івають.: [… на честь такого-то божества] він п’є.: [… сп]івають. Те саме (так само).: [… на честь богинь долі] Гульшуш (D.GUL-šu-uš) та Богинь-Матерів (DINGIR.MAḪ.MEŠ).: [… ха]ттською мовою співають. Те саме (так само).

Bo 36.17 I 16-17 (Gulšeššamnai-, šamniya- ‘створити, засновати’) 
«Нехай вона народить [дитину] подібно до свині. Тричі туди і сюди […] . Потім жриця бере частину над свинею і ступає біля річки з нею в руках, повторюючи: «Коли вони взяли небо, землю й темні божества і розділили їх між собою, верхні боги взяли собі небо, а підземний світ взяли собі темні боги, а землю взяли собі боги землі. Але ти, о Річка, взяла собі народження, життя, потомство і продовження роду. Якщо хтось народжується як чоловік (і входить у життя), він приходить до тебе, о Ріко, і до Гульшеш річкового берега, і до Богинь-Матерів DINGIR.MAH.MEŠ, які створюють людину»

 

На відміну від Папаї та Ішдуштаї, Гулгеш долю не сплітали. Вони  «вирізьблювали», «накреслювали» — *gulš-* — долю людства. Їх імя походить від gulš- і означає «дерев’яна табличка з написами».

Це не просто красива метафора — таке розуміння долі зафіксоване в самих клинописних словниках хетів. У хаттуському тримовному лексичному списку (KBo 13.2, rev. 2) хетські писарі зіставили шумерські, аккадські та рідні слова, де поняття «доля» (аккад. šīmtu) перекладено хетським словом gulša-. А вираз «визначати долю» (шумер. nam-tar = аккад. šīmta šâmu) передано як gulšaš gulšuwar — дослівно «вирізьблювання (накреслення) долі» (CHD L-N, 44). Тобто для хетської свідомості вирізьбити знак і визначити життєвий шлях людини було однією й тією самою дією.

І якщо на табличках креслять доленосні пророцтва, ритуали, міфи, то саме таким чином й має бути нанесена на тіло доля людини. Іноді навіть цю долю можна побачити фізично через родимки, лінії на руках, тілі. 

Як Папая та Ішдуштая мають своє оточення, так і Гульшеш з’являються разом зі своїм власним колом богів, що забезпечують процвітання. І це боги не хтонічного, а небесно-земного простіру. 

Тут я маю зауважити, що можливо, Гульшеш мають паралель до архетипів Долі та Недолі. Бо в нас є згадки про «несприятливих» і «сприятливих» Гульшеш у оракулі KIN:

KUB 58.108 I 5, 8; «Він/вона приносить у жертву одну відгодовану вівцю типу *ušantari* для Ґулшеш… Стара жінка каже: «Я усунула [з…] лиху Ґулшу. Ту, яку створила Ґулша типу *ušantari*, — я, Ґулша типу *ušantari*, знову зв’язала…»

  • IV 8 idaluš D Gulšaš – «несприятливі (лихі) Гульшеш»,
  • IV 10, 13: aušantariš D Gulšaš «Гульшеш благополуччя» або «сприятливі Гульшеш».

KUB 23.85, 5-6 «Ти, Таттамару, одружився з дочкою моєї сестри, але потім Гульшеш поставилися до тебе недобре, і вона померла».

Срібна хетська статуетка Бога Грози у конічному головному уборі XV–XIII ст. до н. е., Художній музей Волтерс.

Срібна культова статуетка хетського Бога Грози у високій конічній тіарі та в позі «вражаючого божества» (Анатолія, XV–XIII ст. до н. е., висота 4,4 см). Саме до Бога Грози — верховного покровителя царської влади, який мав власних Богинь Долі (Гульшеш), — зверталися хетські правителі та жерці у державних ритуалах. Художній музей Волтерс, Балтимор (інв. № 57.2058, CC0).

KUB 43.72 II 11 D Gulšaš idālu gulaššuwar «лихий присуд богинь Долі» або дослівніше «погане визначення (постановлення) Гульшеш».

У KIN-оракулах вони вже не просто окремі богині, а настільки зливаються з самим поняттям долі, що їхнє ім’я може замінюватися логограмою долі NAM без зміни значення:*D Gulšaš minumar* / *D NAM minumar* — «прихильність богинь Долі»/«прихильність Долі».

Я маю тут зауважити, що в той час була традиція розповсюдження мудрогельних текстів між країнами. Їх перекладали, але ототожнювали іноземних богів зі своїми.  

Так три вирази з різних мов та країн : шумерське (nam-tar) = аккадське (šīmta šâmu) = хетське (gulšaš gulšuwar) означають одне й те саме — «визначати долю». А хетські перекладачі ототожнили месопотамське абстрактне поняття долі (šīmtu) зі своїми рідними богинями-письменницями долі (Gulšeš / Gulšaš), які цю долю буквально «висікають» чи «записують» (gulšuwar).

Цікаве уявлення хетів про те, як саме богині визначають долю. Ми можемо його побачити з перекладу одного месопотамського тексту на хетську. 

KBo 12.70 Vs. 39-42: «Але коли богині Долі (Gulšeš) визначать для тебе дні (твоєї смерті), лише дев’ять порцій поминального хліба (arali-) будуть відраховані та покладені тобі на голову (чи біля голови). Це твій уділ… Мало тих днів, коли ми їмо наш хліб, але довгими будуть дні, коли наші зуби будуть бездіяти…»

У наведеному фрагменті з тексту хетського перекладу аккадського тексту Šimâ milka («Послухай пораду», табличка KBo 12.70) слово a-ra-li- позначає ритуальну поминальну хлібну порцію (або жертовний хлібець). Дослідники хетської мови зазначають, що хетське слово arali- є запозиченням з аккадського слова arallu(m), яке первісно означає «Підземний світ» або «Потойбіччя». Проте в даному контексті (у хетському перекладі аккадської мудрості) це слово трансформувалося у конкретний предмет поминального культу — «потойбічний хліб» / хлібну порцію, яку відраховують померлому. 

Цікаво, що в оригінальному аккадському тексті замість слова «на голову» вживалося аккадське слово rēšu, яке в переносному значенні означає «початок» (тобто «покладені на початку, як уділ»). Хетський писець переклав це слово буквально — «на голову» (kitkarza), через що виник такий специфічний образ, ніби дев’ять поминальних хлібців кладуть безпосередньо на голову людини під час визначення її смертної долі.

Цікаво, що й в українській традиції хліб також має свою ритуальну роль при похованні та на кладовищі. Наприклад, теплий хліб ставили на вікно разом із стаканом води, поки небіжчик був у хаті. (21)

 

 

«Щодо цієї справи ми щойно закликали як свідків […] Богинь-Матерів і Богинь Долі. І якщо людина коли-небудь народжується, то як Богині Долі та Богині-Матері у той день визначають (вар. призначають) для неї благополуччя (aššul) – таким є цей день! Нехай ви, Богині Долі та Богині-Матері, визначите (gulašten) для царя і цариці життя, […] силу, довгі роки, [майбутнє] життя, успіх, любов богів і людей…»KUB 43.55 II 11–21; дублікат KUB 58.101 Vs. 1–19 Ритуал для Тудхалії III

Богині Долі активні не тільки в момент народження, але й супроводжують людину протягом життя. В ритуалі Ḫantitaššu (“the woman of Ḫurma;” CTH 395) говорить: «якщо роки порушені (nininkanteš) для чоловіка або жінки», звертаються не тільки до Сонячного Божества, але й до Гульшеш-Gulšeš, KBo 11.14 I 16, II 36. Тут також присутні “слова богині Кармушепи-Kamrušepa” в II 25. Таким чином, для відновлення людини мають бути присутні три сили: енергія Сонячної Богині, магічки Камрушепи та богинь Долі Гульшеш. 

Також вони можуть повернути зло чаклуну. У першій табличці ритуалу Аллаїтурахі, «старої жінки» з Мукіша, звертання не до Ханнаханни, а до Гульшеш (KUB 17.27 II 4–38). Спершу «стара жінка» використовує глину для певних магічних дій. Потім вона йде до річкового берега і робить підношення богиням долі, пов’язаним із берегом річки, промовляючи: «Їжте, богині долі річкового берега (wappuwaš)! Якщо лихий чаклун віддав зображення цього чоловіка — чи то на берег річки, чи то у річкову течію, — поверніть його йому!»

 

БОГИНІ МАТЕРІ ТА БОГИНІ ДОЛІ, ЩО ВІДПОВІДАЮТЬ ЗА БУТТЯ СВІТУ. 

KUB 48.124
6 У місті Уліванда…
7 Одинадцять жінок прийшли […]
8 вони сіли і для них […]
9 kariullanteš […]
10 темна ніч […]
11і добра […] навпроти […]
12 і його друг […]
13 і для богині Гульші (Гульшеш) […]
14 вони ткуть / плетуть […]
15 далі вони струшують (або розгортають) […]
16 усе, що зверху […]

 

 

На відміну від Папаї та Ішдуштаі, що поруч із Лілевані, богині Гульшеш пов’язани із кругом богів Телепіну та Ханаханни. А особливо із Богинями-Матерями (DINGIR.MAḪ(MEŠ). Це можна побачити в наступних рядках: 

VBoT 58 («Зникнення Бога Сонця»), I 32-34: «Іди, поклич Богиню Долі (D Gulaššan) та Ханнаханну (DINGIR.MAḪ). Якщо ті (інші боги) померли, то, можливо, й ці також померли, адже саме вони забезпечують майбутнє країни. Чи прийшов Мороз (Ḫaḫḫima) також і до їхніх воріт?»

KUB 33.24 («Зникнення Бога Грози»), I 37-38: «Батько Бога Грози пішов до Богині Долі та до Ханнаханни…»

І саме Ханнахана живе серед людей згідно з текстом KUB 30.29 Vs. 9–15 :

  • «Богам розподілено їхні наділи. Богиня Сонця з Арінни посіла своє місце, так само як і (богиня трону) Халмашуіт у Харпіші… так само як і KAL у Карахні, грізний Телепіну в Тавінії… Однак для Ханнаханни місця не залишилося; тож її «місцем» стало людство».

Й ще важливе те, що в тексті VBoT 58 використовується форма D Gulaššan (однина), тобто не колектив Gulšeš, а «Богиня Долі» як індивідуальна постать. У хетських текстах це трапляється поряд із множинною формою й показує, що функція Долі могла персоніфікуватися як в одній богині, так і в колективі богинь.

Треба звернути увагу, що в обох міфах Гульшеш / Гулашшан стоять поруч із Ханнаханною, великою материнською богинею хетського пантеону. Це не випадково. Вони утворюють майже постійну пару:

  • Ханнаханна як Велика Мати, охоронниця порядку та відновлення життя;
  • Гульшеш як ті (або та), хто визначають (визначає) долю, тривалість життя та майбутнє.

Особливо показовий вислів: «ці також можуть бути мертвими, адже вони забезпечують майбутнє країни».

Тобто роль Гульшеш тут виходить далеко за межі індивідуальної людської долі. Вони відповідають за майбутнє цілої держави. Якщо вони перестають діяти, під загрозою опиняється сам космічний і політичний порядок країни.

Це добре узгоджується з іншими текстами, де Гульшеш визначають не тільки долю новонародженого, але й:
-довголіття;
-силу;
-благополуччя;
-успіх;
-прихильність богів і людей;
-майбутнє життя (future life).

Разом із магом-ковалем Хашамілем були єдиними, кого не зміг подолати демон морозу Хаххіхма. Що говорить про їхню силу та невбиваність. Бо без них нема світу. 

Фактично, Гульшеш постають не просто «богинями долі», а хранительками самого майбутнього не тільки держави, а й всього світу.

У KBo 24.6 (CTH 470) строка 7.3 дає нам ще одну можливу конфігурацію: Гульшеш Великої Богині, тобто Гульшеш що належать колу Великої Богині. Якою, найімовірніше, є «мати богів та людей» Ханаханна.  

Якщо дивитися на структуру хетського пантеону функціонально, то Ханнаханна для Гульшеш приблизно така сама партнерка, як Лулвані для  Папая та Ішдуштая у хаттському середовищі: одна керує життям і народженням, інші визначають його тривалість та долю. 

В ритуалі, інтегрованої в хетське ритуальне коло богині Хувашшанні (Ḫuwaššanna), що була місцевою великою богинею-матір’ю, пов’язаною з родючістю, горами та домашнім благополуччям, описується особливе дійство, де хетська цариця виконує священний обряд. Вона символічно «п’є» (робить узливання на честь) божественну групу, яка оточує Хувашшанну (CTH 694, KBo 20.72) 
Ці три сутності стоять поруч із нею як божества-охоронці (покровителі), що відповідають за долю та благополуччя родини:
• Ḫarištašši (Харішташші) — локальне лувійське божество, яке в текстах часто описується як «чорне». Воно тісно пов’язане з домашнім вогнищем, захистом житла, а також ритуальним ліжком та внутрішніми покоями під час обрядів.
• Gulšeš (Гульшеш) — наші з вами панянки. Фактично це майбутні трі феї зі знайомих нам казок. 
• UD.SIG₅ (або ᵈUD.SIG₅ / Іззістану) — уособлення божества «Сприятливого Дня» (або «Відповідного Дня»). У хетській релігії «Сприятливий День» супроводжував богинь долі. Він символізував надію на те, що життя людини (а особливо її перехід у потойбіччя) пройде під хорошим знаком, без передчасної смерті від гніву богів. Фактично, це був бог дня, коли людина помре. 

 

Срібна хетська статуетка сидячої богині XIV–XIII ст. до н. е. з Центральної Анатолії, колекція Музею Метрополітен.

Срібна культова статуетка сидячої богині. Хетська імперія (Центральна Анатолія), XIV–XIII ст. до н. е., висота 3,2 см. Саме так — як мініатюрні срібні фігурки сидячих жінок — у хетських храмових інвентарях описували переносні образи Богинь Долі (Гульшеш), які жерці брали із собою до річок та джерел. Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк (інв. № 1989.281.17, Public Domain).

 

Чи мали Гульшеш якесь своє місце в цьому світі?

4–5. [Тоді Стара жінка (жриця)] бере глину, вона її […] і промовляє так:
6–8. «[Хто б його не] зачаровував, тепер я його [у відповідь зачарувала]! Ось я його […]!
8–10. Нехай він піде [вниз] у темну землю! Нехай чаклунство обернеться [назад] на нього самого!
10–12. Нехай та людина буде [зача]рована, а замовник ритуалу (пацієнт) нехай буде [звільнений і] чистий!»
12–13. Потім вона кладе глину [вниз] у ритуальну яму (ḫatteššar) і закриває (запечатує) яму.
14–17. [Після цього] Стара жінка йде до річки. Для Богинь-Матерів [і для] Богинь Долі (Gulšeš) вона [бере] чашу з рослиною šaḫiš та кедром, розламує 3 тонких хліби і кидає їх [у] річку. І вона промовляє так:
18–20. «[Богині-Матері DINGIR.MAḪ.MEŠ] та DGul-še-eš-ša Богині Долі річки (прим. тобто ти богині Долі що живуть біля річки)! [Ось] я дала вам рослину šaḫiš та кедр, і розламала [3 тонких хліби]. Тож їжте [і пийте]!
21–25. Щодо цього замовника ритуалу — [які злі] слова (закляття) були сказані та яке [чаклун]ство було вчинено проти нього — [зніміть] це з нього і [очистіть] його!»
26–30. «[Хто б не] зачаровував цього замовника ритуалу — [чи то чоловік], чи жінка — [які б злі] слова він не промовляв, і що б він не робив у [якому б то не було] місці, нехай боги повернуть усе це [назад на нього самого]!
30–33. Нехай та [людина] буде [вигнана/уражена] через своє зле слово, а замовник ритуалу нехай буде у ласці [перед богами]!»
34–38. [Коли ж Стара жінка закінчує] промовляти ці слова, вона підіймається від річки, підходить [до замовника ритуалу], їй [приводять 1 вівцю (барана)], і вона [обносить її навколо/над] замовником ритуалу (як очищувальну жертву-замінник) KUB 17.27 ii 4–38

 

Як і інші боги, богині Долі мають своє місце у Всесвіті. Тому ми маємо подивитися на цей аспект їхнього буття. Як супутниці Ханаханни, вони мають бути серед людей. А конкретні локуси можна виявити у табличках. 

1. Богині берега річки (wappuwaš DINGIR.MAḪ.MEŠ / DGulšeš)

У джерелах зафіксовані як окремі звертання до Богині-Матері берега річки, так і до її спільного культу з Богинями Долі:
• KUB 9.21, рядки 6–8 — в уривку зазначено, що співець із Канеша співає хеттською мовою для «Богинь Долі берега річки (wappuwaš) [та Богинь-Матерів (DINGIR.MAḪ.MEŠ)]».
• KUB 7.53 + KUB 12.58, стовпець I, рядки 30–32 (та паралельний уривок у KUB 12.58 iv 1–3, каталог CTH 409 — Ритуал річки жриці Туннавії) — жриця звертається безпосередньо до «Богині-Матері берега річки» (wa-ap-pu-wa-aš dMAḪ-aš), щоб узяти її ритуально чисту глину для очищення пацієнта.
• KUB 17.27, стовпець II, рядок 18 (CTH 780 — Ритуал Аллайтураххі) — звертання до Богинь-Матерів та Богинь Долі конкретної річки ([DINGIR.MAḪ.MEŠ] DGul-še-eš-ša ku-i-e-eš ku-u-uš ÍD-aš).
 

2. Богині джерел та водних шляхів (TÚL / wattaru)

Зв’язок Богинь Долі та Богинь-Матерів із джерелами та підземними водами зафіксований у текстах «прикликання» (mugawar / ḫuittiya-):
• KUB 15.31, стовпець I, рядки 36–41 (та дублікат KUB 15.32, каталог CTH 484 — Ритуал прикликання Богинь-Матерів та Богинь Долі) — жриця прикликає DINGIR.MAḪ.MEŠ та DGulšeš з усіх природних локусів: «з гір, річок, джерел (TÚL.MEŠ.ḪI.A-na-az), моря, неба та землі».
• KUB 7.53 + KUB 12.58 (CTH 409) — після обряду на березі річки жриця переходить до джерела (wattaru / TÚL), де повторює очищувальні дії за участі локальних божеств води та долі.
 

3. Богині землі та підземного світу (taknaš / хтонічні божества)

Зв’язок Богинь Долі із землею (tekan, родовий відмінок taknaš) та підземним світом засвідчений як у ритуалах, так і в державних святах:
• KBo 4.13 + KUB 10.82, стовпець I, рядки 1–3 (CTH 625 — Свято весни AN.TAḪ.ŠUM) — у переліку хтонічних жертвоприношень Богині Долі (у хаттській традиції Ištuštaya та Papaya) йдуть одразу після Неба, Землі (ERṢETUM) та підземної богині Лелвані.
• KUB 7.41 (і паралельні тексти CTH 446 — Ритуал очищення дому та прикликання підземних божеств) — Богині Долі та Богині-Матері фігурують у контексті виліплення людей із глини підземного світу та ритуальних ям (ḫatteššar). I 39–48: «Він іде до берега річки… Він говорить так: “Ось прийшов я, людина! Подібно до того, як Ханнаханна бере дітей з берега річки, так і я, людина, прийшов до берега річки, щоб закликати споконвічних богів… Адунтарі — віщун, Зулкі — тлумачиця снів… (божества, що належать до відомої хурритської групи *enna turena*)»
• KBo 11.17, стовпець II, рядки 12’–24′ — ритуал для Ханнаханни (Богині-Матері) та Богинь Долі (Gulšeš), де обряд пов’язаний із Сонячною богинею Землі (taknaš DUTU-i) та жертвоприношенням у яму.
 
Альфонсо Арчі в своєму аналізі приходить до того, що ці ритуали свідчать, що в хетській магії Ханнаханна та всі богині-матері, разом із Ґулшеш, були пов’язані з річковими берегами. Саме тут створювалися «злі язики» — зображення того, хто приносить жертву (або тих, хто це робить), а також тих, хто відповідальний за чаклунство, — після чого здійснювалися дії, спрямовані на усунення злих чар. У хурритській магії цим богиням приписується створення людства: вони ліплять людину з глини — уявлення, що сягає корінням ще шумерської традиції.

4. Індивідуальні Богині Долі окремих богів та людей

Хеттські тексти також фіксують граматичну приналежність (через аккадський прийменник ŠA — «кого/чого» або родовий відмінок) Богинь Долі та Богинь-Матерів конкретним богам, царю або звичайним людям:
 
«Богиня Долі Бога Грози»: CTH 475 — Ритуал Паллії  (KBo 44.98 + KBo 35.198 + KBo 15.43, III, 14) — формулює: ŠA DU DGulaššaš DINGIR.MAḪ.ḪI.A-aš («Богиням Долі [та] Богиням-Матерям Бога Грози»).
 
«Богиня Долі царя» (персональні покровительки правителя):
У KUB 33.76, рядок 20 — у списках божеств, персонально приписаних царю, згадуються DGulšeš у зв’язці з царем (LUGAL).
KUB 9.21, рядок 1–2 — у цьому ж тексті, де згадуються богині берега річки, фігурує присвята: «[Богиням Долі / Богиням-Матерям] царя Тутхалії та його […]».
 
«Богині Долі богів та тіл/осіб людей»:
CTH 484 KUB 15.31, I, 1–2, 36–37 та II, 4–5 містить розгорнуту формулу: «Богині-Матері та Богині Долі — [тобто] Богині-Матері та Богині Долі богів і тіл/осіб людей». Ця формула доводить, що кожне божество і кожна людина мали своїх індивідуальних Богинь Долі, які відповідали за їхнє фізичне існування та життєвий шлях. Паралельно існували богині долі річок.
 
 
стелла з каркемиша. жриці із кубками.

Каркеміш. Жриці із кубками.

 

Також треба звернути увагу на двох хуритських богинь долі Хутену та Хутеллуру, які перекладалися як Гульшеш та DINGIR.MAḪMEŠ/ḪI.A. У хеттській версії про народження Уллікуммі сказано: «Богині Долі (Гульшеш) та богині-матері підняли / взяли дитину і] посадили її на коліна Кумарбі». Хурритський уривок, KUB 45.61 II 5-6, можна перекласти так: «Богині Хутена [та Хутеллура] принесли його (тобто дитину) до його (тобто Тешшуба) колін, тримаючи його».

В Угариті та західно-семітськом просторі Хутена та Хутеллура з кругу Хебат (в Алеппо) еквівалентом Кохарат kBrt (Kotharāt). Що свого часу приводить до паралелі з шумерською та аккадською сімкою богинь. 

«Угаритсько-аккадське зіставлення пояснює функції, що приписуються цим богиням. Аккадське слово *šassūru* є шумерським запозиченням і означає «утроба». Шумерській та аккадській богині-матері допомагали сім помічниць, яких називали «утробами» — *Šassūrātu*; з огляду на їхню угаритську відповідність, їх слід ототожнювати з богинями дітонародження. Існувало сім *Kotharāt* (Котарат); в епосі про Акхата вони постають як богині зачаття та вагітності (KTU 1.17 II 26–40), а в міфі про одруження Яріха та Ніккаль до них звертаються як до «дочок Зірки (*hll*), ластівок» (KTU 1.24, 4–42). Корінь *kšr* означає «бути вправним, досягати успіху»; від нього походить ім’я Котар (*Kothar*) — бога магії та ремесла. Таким чином, назва *Kotharāt* цілком пасує богиням-покровителькам вагітності та пологів. Це ім’я походить від кореня **kšr* («бути вправним», «досягати»), який засвідчений не лише в західносемітських мовах, а й в аккадській. Культ *Kotharāt* був поширений у регіоні середньої течії Євфрату, починаючи з початку II тисячоліття до н. е. У давнішому списку жертвоприношень із Марі (що датується часом до «вавилонізації» місцевої школи писарів) уже простежується відповідність між східносемітськими та західносемітськими богинями дітонародження (рядки 7–8): *d Sin-zu-ru-um* *d Kà-ma-šu-ra-tum* (*kawašurātum*); у пізнішій версії (рядки 11–12) зазначено:
*d Ša-zu-[ru-um]* *d Ku-ša-[ra-tum]* (*kûšarātum*). 80 Емар VI/3, 378 II 18 має: dingir meš ka-ša-ra-ti ša i-ši-ḫi.»(17)

Šassūrātu для мене має паралель із зверненням під час возливання-лібації до мінойської богині Asasara (A-sa-sa-ra, Asasarame, Jasasarame). Це знову показує нам взаємні зв’язки того часу між Анатолією, Сірією та Крітом. 

 

Ритуал приманювання богинь

А як саме жерці повертали цих розгніваних або віддалених богинь Долі назад до людини? Для цього у хетів існувала справжня «магічна логістика» — ритуал будування доріг (KASKAL.MEŠ). Замість простих молитов заклинач прокладав для Gulšeš та DINGIR.MAḪ.MEŠ фізичні колії з меду, олії та зернової каші, а також заманював їх пасмами червоної вовни. Такі шляхи ставали духовною ниткою, що виводила богинь із підземних ям, гір чи річкових берегів прямо до жертовника. Детальніше про сакральну інженерію цього обряду та повний переклад таблички ритуалу CTH 484 читайте у моїй статті Дороги, якими закликали хетських богинь.

 

Жінка з Ортакеї, яку Богині Долі поставили на посаду державного керівника. 

І не можу я пройти повз археологічні розкопки в Ортакеї (давній Сапінува) — одному з головних адміністративних і релігійних центрів Хетського царства епохи пізньої бронзи. Бо саме вони подарували науковцям унікальні джерела про життя хетської еліти. Серед них особливе місце займають понад 180 глиняних відбитків печаток (бул), які належали впливовим посадовцям того часу. Аналіз цих відбитків відкриває дивовижну картину того, як у хетському суспільстві перетиналися статус жінки, її адміністративні обов’язки та сакральне заступництво вищих сил — зокрема богинь долі.

На хетських печатках ієрогліфічне накреслення імені та посади високопоставленої власниці будувалося за суворими канонами. Вони мали включати в себе знак статі та рангу: графічний детермінатив або ідеограму жіночої статі (FEMINA), яка одночасно слугувала маркером високого соціального положення («пані», «леді»). Поруч із жіночим знаком розташовувалися ієрогліфи, що вказували на конкретні адміністративні чи релігійні обов’язки власниці печатки (управління маєтками, нагляд за господарством чи участь у ритуалах).

Дослідники зазначають, що в хетській писемності поняття «жінки» на офіційних носіях часто функціонувало не просто як біологічна констатація, а як показник її залученості до державного апарату.

Для нашої теми особливий інтерес викликають знахідки, де у структурі особистих імен та титулів простежується прямий зв’язок із богинями долі — у лувійській традиції відомими як Гульза або Кванза (Kwanza / Gulza). Бо поява імені з цим коренем на печатці посадовиці мала глибокий сакральний сенс. 

Так ім’я жінки-адміністраторки Kwanza (або похідні від нього) буквально означало «Подарована богинею долі» або «Та, чию долю накреслило божество». Це підкреслювало, що жінка обіймає свою високу посаду не випадково, а за вищими божественними приписами — її повноваження санкціоновані самій Долею.Таким чином, печатки з Ортакея демонструють унікальний синтез: у хетському світі жінка-керівник сприймалася не лише як земна адміністраторка, а як особа, чия влада та життєвий шлях були нерозривно пов’язані з божественним порядком і волею володарок людських доль.

Але є нюанс, бо дослідники визначають, що Кванза може бути не ім’ям, а саме позначенням жінки, що має державну посаду. Тоді це титул-посада, а не особисте ім’я. 

 

Ілюстрація з прорисовкою ієрогліфічної печатки та двома фотографіями глиняних булл з відбитками з археологічних розкопок в Ортакеї (Сапінува)

Прорисовка та фотографії відбитків печаток «зайнятої хетської леді» (Кванзи) з адміністративного архіву Ортакея (Сапінува). Джерело: Süel, A., Weeden, M. (2019)

 

 

Ми з вами розглянули дві групи хетських богинь долі, що подібні, але відрізняються від індоєвпропейських за походженням грецьких моїр.

Анатолійські дами Гульшеш мали витворити «те, що було позначено, викарбувано» — *gulš-* — для кожної окремої особи. Ця ідея певним чином схожа на грецьке moîra «жереб» (латинське mereo «заслуговувати» має той самий корінь). Але мойри мали обов’язково вимовити долю саме вголос (від лат.fatum).

Папая та Ишдуштая були пов’язані із королевським домом та пряли нить, але це не була індоєвропейська форма, а хатська анатолійська спадщина. 

Роки також зважували, подібно до того, як це робив Зевс у греків у Гомера.  «Іліада», 22, 209–213.

«Іліада», 22, 209–213.
209 Батько безсмертних богів, терези золоті натягнувши,
210 Кинув на шальки два жереби довгопечальної смерті —
211 Гектора, коней баских упокірника, й другий — Ахілла,
212 І посередині взяв. Долі Гектора день похилився…
213 Вниз, до Аїду пішов, — Аполлон одвернувся од нього.

У хетів дорогоцінні предмети клали на терези, щоб принести богам як замінний дар заради здоров’я царя у тексті KUB 24.12 (таблиця III, рядки 4–25). Мій переклад таблички можна прочитати тут 

KBo 21.22 (18–20)
«Ось я беру терези й кладу на них для зважування довгі роки Лабарни; ось я беру терези й кладу на них для зважування довгі роки Тавананни» (HED K, 92).

 

 

 

©Ежені Макквін-2026

 

Література:

  1. Ритуали хетів, тексти Beschwörungsrituale der Hethiter
  2. Ритуал СТН 471 
  3. Ритуал СТН 395.1
  4. CTH 395.1 Ritual der Ḫantitaššu von Ḫurma: „Wenn die Jahre eines Menschen gestört sind“
  5. CTH 395.2.1 Ritual der Ḫantitaššu
  6. CTH 395.2.2 Ritual der Ḫantitaššu
  7. CTH 395.3.1 Fragment des Rituals der Ḫantitaššu
  8. CTH 395.3.2 Fragment des Rituals der Ḫantitaššu
  9. CTH 395.4 Fragment des Rituals der Ḫantitaššu
  10. СТН 484 
  11. Родильний ритуал KBo 24.6 (CTH 470) 
  12. Billie Jean Collins. The Archaeology of Religion in Hittite Anatolia
  13. CTH 434: Ritual for the fate goddesses (DINGIR.MAḪ, Gulšeš)
  14. De Roos, Johan. Hittite Votive Texts. Leiden: Brill, 2007.
  15. «Поліські замовляння» у збірнику «Древляни: Збірник статей і матеріалів з історії та культури Поліського краю». Львів, 1996, с. 121–165.
  16. Словесна магія українців / упоряд. В. Фісун. Київ
  17. Archi A. The Anatolian Fate-goddesses and their different traditions. Diversity and Standardization / ed. by E. Cancik-Kirschbaum, J. Klinger, G. G. W. Müller. Berlin : De Gruyter, 2013. P. 1–26.
  18. Dialogue between a Man and His God найдавніший відомий текст, який дає відповідь на питання, чому бог допускає зло, або теодицею , як відображення людських страждань.
  19. Benjamin Schwartz. A Hittite Ritual Text (KUB 29.1 = 1780/c)
  20. Tuna Sare. An Archaic Ivory Figurine from a Tumulus Near Elmalı: Cultural Hybridization and a New Anatolian Style
  21. Милорадович В. П. Народные обряды и песни Лубенского уезда Полтавской губернии, записанные в 1888–1895 гг. Сборник Харьковского историко-филологического общества. Харьков : Типография Губернского Правления, 1897. Т. 10. С. 1–223.

 

Легенда о затмении луны у хеттов. 2000-1000 до н.э.

Хетські ритуали та українські замовляння – вода, віск і космічний порядок

Прихований зміст казки ІВАСИК ТЕЛЕСИК

Казка про Оха, як ритуал ініціації у чаклуна-мерця

Не озирайся назад! Стародавня магічна традиція

Персей, Медуза Горгона и древний храм Ашеры-Йам в Яффе.

Красуня і Чудовисько. Що приховує орігінал історії

Єлена Діндрідіс або навіщо вішают ляльок на дерево

Космогонія скифів як витоки Чорнобога та Світлобога

Магический энергетический треугольник Лондона. Сакральная геометрия и Primrose Hill. Часть 1

Захід Великого Звіра. Останні роки Алістера Кроулі

Дневники ведьмы