Ритуал розрублення осла в Марі та розсікання тварин у Біблії: історія давнього заповіту

 

Хетська керамічна фігурка тварини, що несе два кошики, 2750–1900 рр. до н. е.

 
 
А зараз я вам розповім про дуже цікавий прадавній ритуал. Це ритуал ратифікації домовленості через вбивство осла (або молодого вісляти)
 
Так, це реальна дипломатична та юридична практика, яка існувала на Стародавньому Близькому Сході (особливо у II тисячолітті до н. е., наприклад, у відомому царстві Марі на території сучасної Сирії).
 
Ось простими словами суть цього ритуалу:
    1. Головний сенс — клятва-самопрокляття: Цей обряд був аналогом нашого підписання договору, але з релігійним підтекстом. Коли два царі укладали союз, вони зустрічалися особисто і вбивали осла. Цей жест означав: «Якщо я порушу умови цього договору, нехай боги зроблять зі мною те саме, що ми щойно зробили з цим ослом».
    2. Чому саме осел? У кочових та напівкочових племен того часу (наприклад, амореїв) осел вважався важливою, цінною твариною, яка символізувала мирні наміри, торгівлю та договір. Вбивство коня, навпаки, могло символізувати війну. У текстах того часу укладання союзу буквально називалося фразою «вбити вісляти» (ḫayaram qatālum). Це був сталий вираз, як наше «ударити по руках» або «підписати контракт»).
    3. Умова особистої зустрічі: Якщо правителі домовлялися дистанційно через послів, то використовували інший ритуал — «торкання горла» (імовірно, з використанням надісланої крові іншого царя), що символізувало створення штучного кровного братерства.

Цей обряд є одним із найдавніших прикладів того, як людство скріплювало політичні союзи за допомогою релігійного страху та символічних жертвоприношень.
 
Також цю традицію ми можемо побачити в біблійних сюжетах. Бо вбивство осла в Марі та розсікання тварин у Біблії — це два прояви однієї і тієї ж дипломатичної та юридичної культури Стародавнього Близького Сходу. Ба більше, у давньоєврейській мові вираз «укласти заповіт (договір)» буквально звучить як «висікти/зрізати заповіт» (карат беріт), що прямо відсилає до фізичного розрізання жертовних тварин. 
 
В Біблії є два найяскравіші сюжети, які відображають цю традицію:

1. «Угода між розсіченими частинами» (Книга Буття 15)

Це найвідоміший сюжет, де Бог укладає заповіт з патріархом Аврамом (Авраамом). Бог наказує йому взяти трирічну корову, трирічну козу, трирічного барана, горлицю та голуба. 

  • Ритуал: Аврам розсікає тварин навпіл і розкладає ці частини одну навпроти одної, утворюючи коридор. 
  • У чому радикальна відмінність від язичників? Зазвичай крізь розсічені трупи проходили обидва правителі, які давали клятву (як у випадку з ослом, приймаючи на себе самопрокляття за порушення союзу). Але в Буття 15 Аврам занурюється у глибокий сон. У темряві крізь розсічені тварини проходить лише димяча піч та вогненний смолоскип, які символізували присутність самого Бога. 
  • Сенс: Бог одноосібно взяв на Себе прокляття. Він ніби сказав: «Якщо цей договір буде порушено (навіть тобою), нехай Я буду розсічений, як ці тварини». Християнське богослов’я вбачає у цьому пророцтво про розп’яття Христа, де Бог буквально дозволив «розсікти» Себе на хресті за гріхи людей. 

2. Пряме прокляття в Книзі пророка Єремії (Єремія 34:18-20)

Тут біблійний текст уже без жодних метафор описує суть цього обряду як юридичного самопрокляття. Коли знать Юдеї порушила свою обіцянку відпустити рабів на волю, Бог звертається до них із суворим вироком: 
«18. І Я віддам людей, які переступають [порушують] завіт Мій, які не виконали слів завіту, що розсікли [уклали] перед лицем Моїм — теля, яке вони розсікли надвоє і пройшли між його частинами,
19. князів Юдеї і князів Єрусалима, євнухів [придворних чиновників], і священників, і весь народ землі, які проходили між частинами теля, —
20. і Я віддам їх у руку ворогів їхніх і в руку тих, хто шукає душі їхньої [життя їхнього]; і станеться труп їхній їжею для птаства небесного і для звіра земного.» 

Це абсолютна паралель до текстів із Марі: оскільки люди пройшли між частинами розрізаного теляти (поклялися померти так само у разі зради) і порушили слово, Бог обіцяє виконати умови їхнього ж самопрокляття. 

 

Чому в Марі вбивали осла, а в Біблії — телят та баранів?

Різниця полягає виключно в культурному контексті та релігійних приписах:
  1. Для кочових племен амореїв навколо Марі осел був священним символом миру та легітимності владної угоди.
  2. Для ізраїльтян осел вважався ритуально нечистою твариною, яку заборонялося приносити в жертву Богу. Тому вони використовували «чисту» велику та малу рогату худобу (телят, овець, кіз), але зберігали той самий геополітичний формат ритуалу — розсікання навпіл для скріплення вірності. 

Ось така в нас сьогодні історія…
 
©Ежені-МакКвін-2026
 
Література:
• Charpin, Dominique. «Tu es de mon sang». Les alliances dans le Proche-Orient ancien. — Paris: Les Belles Lettres, 2006. 
• Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Завіту (у перекладі Івана Огієнка або Івана Хоменка). 
• Malamat, Abraham. Mari and the Bible. — Leiden: Brill, 1998. 
• Weeks, David Michael. Admonition and Curse: The Ancient Near Eastern Treaty Form and the Book of Deuteronomy. — Sheffield Academic Press, 2004. 
• Ancient Near Eastern Texts Relating to the Old Testament (ANET) / Ed. by James B. Pritchard. — Princeton University Press, 1969.