Улюблена гра Пенелопи та бога-всеотця Еона

 
 

Ахіллес та Аякс грають у πεσσούς

 
 
Ми мало замислюємося над тим, які саме поняття були введені греками в оборот сприйняття нашого буття. А згадайте — адже вони першими повідомляють нам про можливість реінкарнації. Причому «батьком» запровадження цього поняття, найімовірніше, був критянин — уже мій улюбленець — Епіменід. Він був потомственим жерцем, який служив у печері Іда тлумачем сновидінь. А знаючи «консервативність» критян, він цілком міг бути й носієм прадавніх знань мінойської культури.
 
Але відомо, що критяни любили не лише роздуми про буття, а й ігри. Свого часу справжньою сенсацією стала знахідка видатного археолога сера Артура Еванса під час розкопок Кноського палацу на Криті. Він виявив розкішну Царську гральну дошку (відому як Затрикіон), датовану приблизно 1600–1500 роками до н. е. Цей шедевр античного мистецтва, виготовлений зі слонової кістки, гірського кришталю, синього скла та оздоблений золотом і сріблом, разом із круглими пласкими фішками доводить: Крит справді був колискою складних ігор чистого розрахунку, які згодом підкорили весь грецький світ
 
 

Кносська настільна гра ( грец . Ζατρίκιον ; затрікіон ) — унікальний археологічний об’єкт мінойської цивілізації , що зберігається в Археологічному музеї Іракліона. Його датують часом других палаців (між 1700 і 1500 роками до н. е.). Це прямокутний виріб, виготовлений на дерев’яній основі з цінних матеріалів, таких як слонова кістка, гірський кришталь, скляна паста, золото та срібло. Поруч із дошкою було знайдено чотири конусоподібні фігурки зі слонової кістки, які, ймовірно, були частиною гри.

 
 
 
Але зараз не про нього, а про Геракліта… Або про Пенелопу… чи про гру богів…
 
Загалом, Пенелопа, можливо, коротала свої години в очікуванні чоловіка за однією грою, в якій могла бути справжньою майстринею. Гра ця називалася пессої (πεσσοί). Гра, ймовірно, аналогічна новогрецькій тавлі (нарди).
 
Згідно з Гомером саме в неї грали женихі в очікуванні відповіді Пенелопи (Homer, Odyssey, I, 99–104; 106–108):

 

…Взяла вона могутній спис, загострений блискучою міддю,
Важкий, великий та міцний, яким вона долає лави мужів-
Героїв, якщо на них гнівається вона, донька могутнього батька.
Стрімко кинулася вона вниз із вершин Олімпу
І постала на землі Ітаки біля самого порога дому Одіссея,
На дворовому порозі, тримаючи в руці мідний спис.
…
І застала там гордовитих женихів. Вони якраз
Грою в πεσσoί —пессої (шашками / фішками) перед дверима серце своє тішили,
Сидячи на шкурах биків, яких самі ж і забили.
Щоправда, у багатьох класичних перекладах гра перетворилася на гру в кості, хоча в оригіналі йдеться про гру чистого розрахунку — «πεσσoί-песеої» (похідне від петтеї).
 
Але! У такі ігри грали не лише наша прекрасна дама та її залицяльники.
 
Згідно з Гераклітом, всекосмічний бог :
 
«Еон грає долями богів і людей, які по черзі і до нескінченності обмінюються ролями так само, як чорні та білі фішки на дошці при грі в «міста» (поліс-polic). Подібно до того, як білі та чорні фішки змінюються місцями на дошці, що символізує поле битви, так і боги й люди змінюються ролями у вічному чергуванні на шляху «туди й назад» між небом і землею: ті, хто програв, стають смертними й рабами, а ті, хто виграв — безсмертними та вільними».
 
Як бачите, своє розуміння аналога індійської гри в Лілу, ймовірно, було й у грецьких філософів. А те, що теорія реінкарнації та інші відкриття давніх філософів були заборонені християнською релігією — ну, це не означає, що все це взяли й забули. Бо рукописи не горять.
 
Але хто ж творець цієї гри у форматі для людей? Їм перекази називають героя Троянської війни Паламеда (Παλαμήδης). Дуже незвичайний персонаж, бо йому також приписували винахід давньогрецького алфавіту (Стесихор. Орестея, фр. 213 Пейдж). Або ж 4-х літер, які він додав до 16-ти, та цифр. Його також вважають винахідником судноплавства, маяків , мір та ваг, монет , а також поділу часу на години, дні та місяці.
 
Щоправда, є версії, що 7 літер з алфавіту були винайдені Мойрами. Чи не дивно, що богині долі є творцями перших 7 літер?!
 
А античні автори називають маму нашого героя Клімену — донькою критського царя Катрея і, відповідно, онукою Міноса та Пасіфаї. Тітками Клімени були Аріадна та Федра. І тут ми знову повертаємося до Криту. Адже могла ж мама навчити синочка цієї гри, а патріархальне суспільство приписало винахід, звісно ж, чоловікові. Й що важливо, що її батько переїхав з Криту до Родоса, який дуже пов’язаний із темами критських богинь та кузнецов-карібантів мінойців.  
 
А з цікавого: саме коли Менелай був на похороні саме Катрея, Паріс украв Єлену. Ось такий зв’язок Криту та Троянської війни.
 
Але тут є певна неузгодженість, бо Паламеда вбив Одіссей. І я б поставила запитання: а хто ж навчив Пенелопу грати? І за що насправді Одіссей убив Паламеда? Але це вже окрема історія, в якій занадто багато невідомих.
 
Щоправда, за версією Платона (а він посилається на Сократа) — гру петтейя приніс людям єгипетський бог Тот. А отже, коріння гри може йти й у Єгипет. Або на Крит, який володів безліччю міст-колоній на території нинішніх Сирії-Ізраїлю-Палестини й навіть у дельті Нілу. А отже, цілком єгиптяни могли грати з критянами. 
 
 

Єгипетська гра Сенет

 
 
 
А потім від них гра потрапляє і до греків. У яких нам відомі навіть знамениті гравці, такі як Діадор із Мегалополіса, Леон та Теодор із Мітилени. Причому Леон був знаменитий ще й історією про те, що якось виграв життя раба у його жорстокого господаря саме в петтейю.
 
Нам пощастило, і до сьогодні дійшла амфора, на якій Ахілл та Аякс грають у гру, яку зазвичай називають «кості». Однак герої явно перебувають у роздумах та розрахунках над дошкою, і на ній таки можна розрізнити гральні фішки (шашки?).
«Французький історик Бек-де-Фук’єр, відтворюючи знімок з однієї з таких ваз (а їх із цим сюжетом було чимало), зумів розшифрувати напис на ній: чотири шашки в Ахілла, три шашки в Аякса».
 
 
 
Але полеміка між дослідниками все ще триває.
 
До речі, є відомості, що навіть Олександр Македонський азартно віддавався грі. А про те, що грали в неї і жінки, нам показує теракотова статуетка з Афін. Історик Г. Блюмнер у 1885 році зазначив особливості дошки:
«Цю гру ілюструє теракотова група з Афін, на якій зображені юнак і жінка, що грають у присутності глядачів. Вид дошки дано зверху: дванадцять пласких і круглих фігур нерівномірно розташовані на дошці, що складається з 42 квадратних клітин. Ні в окресленнях доски, ні в розташуванні фішок не можна, однак, бути цілком упевненими».
Тож Пенелопа, яку характеризують як жінку, що знається на безлічі хитрощів і рукоділь, цілком могла майстерно грати в петтейю.
 
 
 
 
ПРАВИЛА ГРИ
Античні автори залишили нам свідчення про правила та прийоми цієї гри (відомої також як поліс). Як зазначав Юлій Поллукс в «Ономастіконі», мета гри полягала в тому, щоб провести свої фішки через усю дошку в «город». Ворожі фішки можна було захоплювати й знищувати, оточуючи їх із двох боків власними, або ж застосовувати прийом запирання, позбавляючи супротивника ходів. Про ці тактичні маневри згадував і Платон, порівнюючи невдалих сперечальників із гравцями, яких запер сильніший опонент. Фішки, які інколи називали «собаками», пересувалися на дошці в ортогональних напрямках.
 
Ця вечірня розповідь про історію давніх «шашок», у яких вправлялася вірна Пенелопа та які символізували космічну гру бога Еона, сподіваємося, подарувала вам приємні хвилини та спокійний сон.
 
 

1 Дошка римської гри в 12 рядків. Афродисиас, Турція. 2. Дошка гри Rhamous. 3. Гра на сходах давнього шляху. Кнідос, Карія, Турція. Фото athensinsider

 
 
© Ежені МакКвін-2020-2026
 
Література: