Iдентіфікація себе із чимось більшим, це дуже прадавня історя людства. Зараз цей «сенарій» відносять до НЛП бази та засібов зменьшення стрессу. Але я хочу вам показати дуже поетичний засіб «злиття» із більшим з вавілонськой рітуальной магії.
«Я — переддень святкового дня, сестра Мардука.
Плеяди зачали мене, Балум (Balum) дав мені народження,
Лухушу (Luhusu) взяв мене на усиновлення (вар. як наречену).
Я підняв мої пальці, і я поклав їх між Плеядами та Балумом.
Я зробив щоб Иштар стояла поперед мене,
Леді що відповідає від мого імені.
Мій брат — Мардук,
моя мати — п’ятнадцятий день, мій батько — перший день місяця!
Нехай разом зі мною вони відмовляться від усіх клятв!
Нехай прокляття, я клянуся, не наблизиться до мене, милосердний Мардуку!»
Й тут ми можемо побачити щось схоже на шаббатні співи славетного Арізеля, який славив прихід Субботи. Також в нас є шаблон з «Богородиця передо мною», захисного християнського замовляння.
Для нас важливо, що тут вавілонський маг уособлює себе не з людиною, а із надприродним. Тобто мала вже бути гарно развинена уява й вміння «зливатися» із чимось іншим.
Подібни магічни прийоми можно знайти у Шурпу (Surpu) and Маклу (Maqlu). так наприклад в Маклу V1:5
«Мої руки — божественний бумеранг аморритського Сіна, мої пальці — тамариск, кістки Ігігі».
Нагадую ігігі це боги, що втомилися й запросили вищіх богів зробити людей. Сін — то бог місяця. А з тамаріска віготовляли статуї богів.
Так що уявити свої кінцівкі з тамаріска було прямім усвідомленням себе сосудом для бога.
Таким чином вавілонській маг уособлював себе із зірками, часом та богами під час рітуалу…
Хто з сучасних магів таке робить? Може тому вавілонськії магів звали найкрутішими в той час. Бо таке вміння володіти увагою й зливатися із трансемперічною істотою для впливу — це й не всі й зараз можуть. Хоча… коли все твоє життя це втілення цього для людей, то чому б ні…
@Неймовірні історії за Магію Історії та Історію Магії з Эжені Макквін
Література: Alasdair Livingstone. The Magic of Time. Ancient magic and divination 1 Edited by Tzvi Abusch and Ann K. Guinan.