“Залишаючи Марсель, ми зустрічаємо цей давній звичай галлів; де сказано, що вони часто позичали собі гроші, які можна було повернути в підземному світі, бо вірили, що душі безсмертні. Я б вважав їх дурнями, якби думка цих людей, одягнених у лати, не була такою ж, як і думка грецького філософа Піфагора. Якщо філософія галлів видає їхню схильність до наживи та лихварства, то філософія кімврів та кельтиберів дихає запалом та мужністю. Вони справді були раді бою, сподіваючись знайти славний і благословенний кінець. Якщо вони хворіли, то відчували жаль, як люди, засуджені на ганебну та жалюгідну смерть. Кельтибери також з презирством дивилися на результат виживання в битві, ніби вони вже віддали своє життя». Помилуймося величчю душ цих двох народів, які вважали своїм обов’язком забезпечити своєю доблестю порятунок своєї країни, і таким чином беззаперечно доведуть свою вірність.”

Valerius Maximus “Memorable Doings and Sayings”

«…бо серед них панує віра Піфагора в те, що душі людей безсмертні і що після встановленої кількості років вони починають нове життя, переходячи в інше тіло. Отже, нам кажуть, що на похоронах своїх померлих деякі кидали на багаття листи, які вони писали своїм померлим родичам, ніби померлі могли б прочитати ці листи.»

”Diodorus Siculus “The Library of History”

«Їхня центральна догма — це безсмертя та переселення душі, доктрина, яку вони вважають найкращим стимулом до мужності, оскільки вона вселяє презирство до смерті».

Julius Caesar “War Commentaries”

Ми з вами вже не один раз розмовляли за друїдів, те що вони ініцііровали та де-ініцііровали королеву Єлізавету та інше. Однак звідки ж взялися ці друїдськи ордена сучасності? Ось давайте із цим розберемося. 

Поперше: в 5 столітті нашої ери друїди зникають із сторінок історії як й більшість язичницьких традицій Євпропи під натиском християнства. Тому говорити про прадавню лінію передач не можливо. А саме пряма ініціація була головною подією у житті неофіта, який приходив до традиції друїдів. тому якщо ми беремо це за базу — то традиція повностью зникла. Й це факт. 

“Той факт, що дисциплінарні лінії давніх друїдів безнадійно згасли пояснює неможливість висвячувати нових відданих і, отже, неможливість для продовження спадкоємності.”

СЕРЕДНЬОВІЧНА ЛІТЕРАТУРА ЗА ДРУЇДІВ ТА АРХЕТІПІЧНИ ОБРАЗИ. 

Якщо говорити за парадігму традиції друїдів, то середньовічна література радше міфічна та легендарна, ніж ідеологічна та релігійна. Тому там ми не знайдемо орігінальних рекомендацій, замовлянь, рітуалів від носіїв традиції. 

Але священний архетипний зв’язок між правителем та його міністром-наставником, як  архаїчна соціальна тема виживає, незважаючи на політичні та релігійні зазіхання Римської церкви. Гарний приклад цього можна знайти в легендарной королівській династії Артура, де Мерлін є творцем і скидачем королів, а саме Утера та Артура. А в реальних історічних персоналіях ми бачимо це на прикладі “творця королів” (Warwick the Kingmaker) Ричарда Невилла, 16-й графа Уорік.  Також прикладом може бути Вільям Сесіл, 1-й барон Берлі, який був “мудрогелем”  королеви Єлизавети. Хоча це християнськи часи, однако архетіпічни образи таки ж самі. 

БІБЛЯ НЕО-ДРУЇДІВ КНИГА “BARDDAS”.

Базовою книгою для сучасних друїдів стала “Barddas”. Це матеріали які зібрав та записав Йоло Морганг (Iolo Morganwg). Книга опублікована у Welsh Manuscripts Society в двух томах у 1862 та 1874.  Вона була представлена як аутентічна компіляція праць прадавніх валлійських бардів та теології друїдів.

Її автор в соціуму був Едвард Вільямс (Edward Williams 1747 – 1826), а Йоло Морганвн був його бардовським ім’ям. Він був колекціонером, поетом та антікваром. 

Вільямс ствержував, що це переклад творів великого барду Уельса Ллівеліна Сіона (Llywelyn Siôn of Llangewydd 1540 – 1616), який базується на автентичних стародавніх рукописах, що детально описують історію валлійської бардівської системи від її давніх витоків до наших днів.

Але коли вияснилося, що він підробив декілька рукописив, то його авторітет було зіпсовано. Але треба визначити його великий впливі на валлійську культуру. Й те, що саме він у 1792 році заснував славетне нині, а тоді ще таємне товариство Gorsedd Beirdd Yeirdd Ynys Prydain. 

Том I поділено на три розділи. 

Перший, «Символи», головним чином обговорює «коельбрен», нібито бардський алфавіт , розроблений Іоло. На сьогодення він вважається твором самого Вільямса. Тому коли мудрогелі додають його в лист магічних алфавитів, то не є реальність. 

Другий, «Теологія», є найважливішим. У ньому обговорюється складна філософія та космологія Іоло, які, за його словами, були фактичною системою вірувань давніх бардів. З яких рукописов він це брав — невідомо.  Тому підгрунтя наукового під цим нема. 

Цей розділ містить також «катехізис» у формі сесії запитань і відповідей про цикл реінкарнації . У ньому обговорюються «кола буття» від Аннвн (найнижчий стан, Аїд або Країна Фей) через кола Абред (випробувальний стан), Гвінфід (досконала свобода ) та Сеугант (нескінченність). 

Він також містить низку «Тріад», очевидно, похідних від автентичних валлійських тріад. Сучасни дослідники (наприклад Рейчел Бромвіч) пишуть що , це свідчить про те, що Іоло мав доступ до версій тріад задовго до того, як вони стали широко відомими або зібраними. Хоча дослідники виявили, що автор й сам написав декілька з тріад. Саме це додало зневіри до його твору. 

«Третій розділ, «Мудрість», містить езотеричні знання, які можуть датуватися XVI–XVII століттями, хоча й не з давньої друїдської традиції, як стверджує Іоло. Том II залишився незавершеним після смерті Вільямса, але саме він став путівником для бардів та горседдів .

Французький лінгвіст Жозеф Монар (Joseph Monard), ретельно переглянувши “Барддас”, справедливо кваліфікував книгу як “Новий Новий Завіт”. Книга не лише є прославлянням монотеїстичного Бога Яхве, але й поєднує біблійних персонажів та британських міфологічних.

У книзі «La société celtique» Гійонварк (Guyonvarc’h) і Ле Ру (Le Roux) доходять висновку, що «Barddas» є «апокрифічним текстом, оскільки він має мало спільного не лише з нормами ведизму, а й з нормами дохристиянських ірландців, або здебільшого з нормами індоєвропейців загалом».”

ЗАСНОВНИКИ ОРДЕНІВ НЕО-ДРУЇДІЗМУ. 

“Сучасний друїдизм, як і масонство, був заснований в один і той самий день, у 1717 році, під імпульсом лише одного Джона Толанда (John Toland 1669-1722). Це показує, наскільки тісно пов’язані обидва рухи. 

У своєму дослідженні неодруїдських ліній Раульт (Raoult) виявив, що більшість з них дотримувалися або є відгалуженнями цих трьох основоположних орденів: 

• Ордену Друїдів Джона Толанда 1717 року  (John Toland’s Druid Order)
• Стародавнього Ордену Друїдів Генрі Херла 1781 (Henry Hurle’s Ancient Order of Druids)
• Ордену Горседда Едварда Вільяма 1792 року (Edward William’s Gorsedd)

Більшість цих орденів зараз називають своєю священною книгою саме  “Барддас” Іоло Морганвга (Barddas of Iolo Morganwg), тоді як деякі досі тримаються Біблії.

ТРІЙКА НЕО-ДРУЇДІЗМУ. 

Але засновники використовали традиційну кельтську трійку як базу для своєї нео-традиції. Ми можемо знайти це у “Barddas” у розділі “Theology–Triads of Bardism”: 

1. Існує три первісні Дайоні, Єдності (Daioni, Unities), і більше однієї з кожной не може існувати: один Дув, Бог (Duw, God); одна істина; і одна точка свободи, і саме тут усі протилежності переважають.
2. Три речі виходять з трьох первісних Дайоні, Єдностей (Daioni, Unities): поб Байвід (pob Bywyd), все життя; поб Дайоні (pob Daioni), вся доброта; фоб Галлу (phob Gallu) та вся сила.
3. Бог обов’язково складається з трьох речей: найвеличніше у повазі щодо життя; найвеличніше у повазі щодо знання; і найвеличніше у повазі щодо сили; і може бути лише один з того, що є найбільшим у чомусь.
4. Three things it is impossible God should not be: whatever perfect goodness ought to be; whatever perfect goodness would desire to be; and whatever perfect goodness can be. 
5. Три свідки Дув, Бога (Duw, God), щодо того, що Він зробив і зробить: Галлу анфейдрол (Gallu anfeidro), безмежна сила; Гвібодат анфейдрол (Gwybodaeth anfeidrol), безмежне знання; Харіад анфейдрол (Chariad anfeidrol) безмежна любов; бо немає нічого, чого вони не могли б виконати, не знали б і не здійснили б.

Теологічни тріади “Barddas” також були трійцями й за сенсами соціальних функцій:  

• Gwybodaeth, “ знання,” and Daioni,“добро,” перша клерікальна соціальна функція;
• Gallu, “сила,” визначає другу воюючу соціальну функцію; 
• Bywyd, “життя,” та Chariad,“дружба, любов до ближнього,” визначає треттю продуктивну соціальну функцію.

Ці терміни мають дуже прадавню історію ще з дохристияньских кельтских часів, як показує етімологія:

• Bywyd < biuitos,“життя;”
• Chariad < carantia,“дружба;”carantiia,“любов до інших;”
• Daioni < dagionia,“ доброта;”dagia,“доброзичливість, добросердя;”
• Gwybodaeth < uidtata, збірне слово називного відмінка середнього роду від uidton, «знання»; uido < uidtu > uidta, «наука, розуміння».

Також значність трийкі можно знайти у наступному тексті:

“Існує три серії символів літературних наук: символи Коельбрена (Coelbren); символи музики та символи чисел. Символи Коельбрена є найдавнішими з усіх і були відомі гвіддонянам (Gwyddoniaid) з моменту їхнього першого прибуття на острів Британія. Первинних символів було десять, і вони були таємницею Бардів. Після цього було додано ще десять, і форма та зовнішній вигляд кожного з шістнадцяти були повністю змінені порівняно з десятьма первинними символами, так що таємницю неможливо було розкрити. Шістнадцять символів були розкриті за часів Дивнвала Моельмуда (Dyvnwal Moelmud); а за часів Белі Великого, сина Маногана (Beli the Great, son of Manogan), вони були включені до домашнього навчання та наук, і перебували під керівництвом домашнього вчителя, який був Головуючим Бардом (Chaired Bard), тобто Друїдом; бо місцевих бардів називали друїдами на початку окупації острова Британія; обов’язком народу кімрів (Cymry — Уєльс) було підтримувати науки символів та літератури.”

Barddas, The Symbols of Literary Sciences – Improvement of the Coelbren – Metrical Canons – Dissolutions of the Monastery of Pen Rhys, p. 89.

ВПЛИВ ХРИСТИЯНСТВА. 

Тісний звязок з християнською парадігмою ми можемо побачити в “Barddas, Theology Triads, the Origin of Man – Jesus Christ – Creation” , p. 235:

Учень:    Я прийшов, перетинаючи (мандруючи) із стану в стан (from state to state), оскільки Бог провів мене через розпади та смерті, доки я не народився людиною завдяки дару Бога та Його благодатті-добру.

Вчитель: Хто здійснив цей перехід (migration)? 

Учень:    Син Божий, тобто Син Людський.

Вчитель: Хто він, та яке в нього ім’я?

Учень:    Його імя  Ісус Христос, і Він не хто інший, як Бог Отець, втілений у формі та роді людини, що виявляє видиму та очевидну скінченність для блага та розуміння людини, оскільки нескінченність не може  бути явлена ​​для зору та слуху, і тому не може бути жодного правильного та справедливого розуміння її. Бог Отець, за Своєю великою благостю, з’явився у формі та сутності людини, щоб люди могли бачити та розуміти Його.

Згідно дослідженням, Françoise Le Roux та Monard  виявили, що багато з терминів  “Баррдас” “вписуютьсяу дві окремі категорії: по-перше, терміни засвідченої кельтської етимології, а по-друге, терміни пізнішого жаргону, що використовувався в церковній латині. І, як і очікувалося, тут і там були вкраплені також давніші міфологічні елементи.” 

Хоча це й не дивно. Бо книга була створена на перехресті часів та культур. 

В народной творчості трійка також дійшла до сучасності, як показує це замовляння з сторінки 126  Gaeli Society’s Transactions Vol. VIII.

Це око, яке бачить,

Це серце, яке думає,

Це язик, який говорить;

Я є Троє, щоб відвернути це від вас (тут промовляється імя того кому тре допомогти)

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Це замовляння типа «Eolas» на воду, в яку додавали золоти, срібни та мідні монеті. Потім виконавець з подихом намовлял на воду. Далі цією водою омивали людину від «лихого ока».  Можливо це відгук рітуала друїдів. 

ТРИ КОЛА ІСНУВАННЯ.

Згідно багатьох сучасних друїдських публікацій ви можете зустіріти три плана, або кола на які поділен Світ. Але щоб зрозуміти їх значення, нам треба знов звернутися до книги Едварда Вільямса — Іоло. 

“Існує три Кола існування: 

Коло Сеуганта (Circle of Ceugant); 

Коло Абреда (Circle of Abred), де все за своєю природою походить від смерті, і людина перетнула його; 

і Коло Гвінвіда (Circle of Gwynvyd), де все виникає з життя, і людина перетне його на небесах.” 

Barddas, Triads of Bardism, verse 12, p. 171.

«Коло Сеуганта» або «Cylch y Ceugant» валлійською мовою — це коло, «де немає нічого, крім Бога, живих чи мертвих, і ніхто, крім Бога, не може його перетнути» згідно Іоло. Це коло «Circle of Ceugant» можливо походить від прото-кельтського *diriocanton —  зіркове коло, астральна реальність, космос.

Іоло стверджував, що «Абред» був колом переселення та майже неминучої фатальності, яка зрештою дозволяє потрапити до кола «Гвінфіда». За часів Вільямса, Абред розумівся як моральна розкутість, легкість та грабіжництво; коротше кажучи, збоченість.

Три необхідні справи Абреда (коло Abred): зібрати матеріали кожної природи; зібрати знання про все, зібрати силу, щоб подолати будь-яку несприятливість та Cythraul(біда, турботи, спокуси, мерзотність), і позбутися зла; без цього проходження через кожен стан життя жодне оживлення чи вид не можуть досягти повноти.

Barddas, Theology, Triads of Bardism, verse 17, p. 172.

«Абред» походить від давньобританського «abraed», оригінальний корінь якого — *ab-redio, що буквально означає «з легкістю, готовий, доступний, руху», і таким чином несе ідею міграції та переселення. «Абред» може бути каламбуром з «adbrita» від *ate-břta, що означає «відродження, реінкарнація». «Абред» також можна розуміти як «abrato», «жест і рух». Але також “Абред” походить безпосередньо з словника методистської церкви і зазвичай перекладається як «звільнення». 

Circle of Gwynvyd- блаженство, велика насолода. Findmagh в ирландськой та Gwynfa в валлійскій, обидва мають походження від uindo-magos for “біла равнина”. 

Але якщо ми звернемся до міфічних світів кельтів, то знайдемо там наступне: 

Тобто це вельми відрізняється від того, що намудрогеліли нео-барди. Для християнський друїдів-бардів, особливо сучасників Вільямса, Аннвн став чимось на кшалт Пекла, Абредом уподобівся чистилищу, а Гвінфід — раю. 

ВИПРАВЛЕННЯ ВТРАЧЕННОЙ ЛІНІЇ ПЕРЕДАЧ.

Лінія передач втрачена, але деяких нео-друїдів це не зупиняє. Й вони їдуть до Індії де отримують ініціації, сподіваючись виправити розірвані лінії друїдізму. На їх думку індуїзм може претендувати на безперервний ланцюг традицій до первісних ведічних майстрів. Й це певним чином могло б відновити розірваний друїдський родовід до своїх первісних індоєвропейських господарів. Й, як наслідок, друїдські ініціації — відновленими. Так, наприклад, натхненний бретонським архі-друїдом це зробив Alain Le Goff (a.k.a Gobannogenos, the arch-Druid (Uer-Druuis) of the Kredenn Geltiek Hollvedel) у 2001 році.  Він відмітив це, як історичне поєднання Друїдів та Браминів після довгочасной сепарації.

Щож, тепер ви можете зрозуміти звідки всі ці сучасни друїди та реальну історію нео-друїдізму. Маємо, що маємо. Але кожний мріє стати таким як Аморгін (Amorgen) Касбад( Cathbad), Мог рут (Mog Ruith) або Мерлін (Merlin) або наблизиться до них. Тому це одвічна історія…

©Ежені-Макквін-2025

Література: 

—Michel Gérald Boutet. The Case for the Broken Celtic Devotional Traditional Lines of Pre-Christian Antiquity

-Williams, Edward. The Barddas of Iolo Morganwg , Vol. I., edited by J. Williams AbIthel, [1862]; URL: sacred-texts.com. 

-Gaelic incantations, charms and blessings of the Hebrides with translations and parallel illustrations from irish, manx, north and other superstitions by William Mackenzie, secretary, Crofters Commission. Enberness: Printed by the Northern counties newspaper and printing and publishing company, Limited 1895, р 37.

FRITH. Ірландський рітуал, щоб знайти інформацію про зниклу людину.

Eolas An T Snaithnean — потрійни нітки ірландськой магії.

Зле око. Пристріт в ірландськой традиції.

Ірландський заговор для корови.

Ельфійські гобліни шеври.

Джині Ірландії або фейрі вітру.

Гаельскі заклинання, обереги та благословення Гебридських островів.

Магические техники друидов.

Початок та кінец Світу в уяві кельтів.

Как защититься от ведьм. Магические печати и заговоры средневековья.

Касти в Індії. Виникнення та впливи. 

36 приводящих к любви вопросов. 

Магічни історії з життя чаклунок.