Магія Хаосу що це таке і звідки взялося

«Сигіли — це засоби скерування та об’єднання частково вільної віри з органічним бажанням… Сигіли — це монограми думки, для керування енергією, пов’язаною з кармою; математичний засіб символізації бажання та надання йому форми, яка має перевагу запобігати будь-яким думкам і асоціаціям щодо цього конкретного бажання… уникаючи виявлення Его. Щоб воно не стримало і не прив’язувало таке бажання до своїх власних тимчасових образів, спогадів і хвилює, але дозволяє йому вільно проходити до підсвідомості» The Book of Pleasure

Працюючи кінезіологом, я щодня стикаюся з тим, що людина усвідомлює одне, але підсвідомо думає зовсім інше. М’язове тестування напрямки показує приховані переконання, страхи, заборони та внутрішні конфлікти, про які людина навіть не здогадується.

В кінезіології це називається негативним емоційним зарядом (НЕЗ) — стресом, що блокує досягання мети. Й якщо у людини цей показник великий, то шлях до здійснення мрії буде довгим, важким або ніколи не приведе до бажаного. Плюс для мене важлива перевірка на 13 правил. Бо інакше буде така побочка — «ложка дьогтю», що нічого вже людині не захочеться.

Я б могла назвати це новим напрямком в магії й набрати масу послідовників. Бо коли звучить чарівне М-А-Г-І-Я в людей словно вимикається критичне мислення. Й тому я хочу поговорити про сучасний напрямок в магії, який дуже подібний до того, що я роблю. Тільки я не називаю це магією.

Мова в нас піде в напрямок у сучасній оккультній практиці, що називають магією Хаосу. Бо саме тут підхід — це робота з підсвідомістю, вірою та внутрішніми структурами. Й воно дуже нагадує процесуальну терапію та кінезіологічну парадигму.

Й хоч сама назва МАГІЯ ХАОСУ звучить дуже хоррорно й викликає асоціації з купою демонів та жахливих істот з Підземного виміру. Особливо якщо начитатися Лавкрафта та наслухатися магів-блогерів.

Але насправді це не те, як себе позиціонує багато хто з великих та могутніх Гудвінів. Й щоб нас не пугала назва — давайте розбиратися в першоджерелах та побудові системи. Й одразу : тут нема знецінювання, бо система рабоча з психологічного погляду. Але не треба наносити мороку там, де розуміла методіка та як воно працює.

Почнемо ми, як завжди, із історії напрямку. Бо тему Хаосу, як якогось Джерела внесло Діскордіанство у 1960-х роках. Не буду на ньому зупинятися, бо в нас інший інтерес. Кому цікаво, про нього є розгорнута стаття у Вікіпедії.

Насправді міфологічно коріннячко Хаоса йде до драконеси Тіамат у Месопотамії, але ми дивимося на ХХ століття. Й саме на реальну історію напрямку, який зараз пов’язують із сігилами та називають Магією Хаосу.

Вперше словосполучення Chaos Magick з’явилося у 1970-х роках у Великій Британії. Це був період, коли окультизм переживав оновлення: старі системи здавалися надто громіздкими, а нове покоління шукало практичності, свободи та психологічної глибини. Біла Богиня Грейвса, рунічна магія, друїдізм, ельфи та богині Авалону повстали з попелу й почали свої мандри знову. Благо, психоделічна революція та різні речовини дозволили багато чого відчути на собі, а не просто читати міфи.

Саме тоді двоє британських окультистів — Пітер Дж. Керролл (нар. 8 січня 1953) та Рей Шервін (нар. 1952)— почали формувати новий напрям, який відкинув догми, традиційні структури та авторитети.

Головним архітектором напряму вважається Пітер Дж. Керролл. Ключові принципи він сформулював у книгах Liber Null (1987) та Psychonaut (1987). Це:

віра як інструмент
гнозис як стан доступу до підсвідомості
сигіли як спосіб програмування наміру
парадигмальні зсуви

Керролл також став співзасновником ордену Іллюмінати Танатероса (Illuminates of Thanateros IOT 1987) — першої організації хаос-магів.

Другим співзасновником став Рей Шервін — автор книги The Book of Results, де описав техніку сигілізації, яка стала фундаментом практики. Саме Шервін був практиком, який дав магії Хаосу її “робочі інструменти”.

Але тема сигілів була не нова. Подібне ми можемо побачити у печатках Соломона, у янголських печатках Джона Ді та інших гримуарах середньовіччя.

Сама концепція, техніка сигілів та форма роботи з підсвідомістю через символи, що стали основою для Керрола й Шервіна, були взяті з робіт Остіна Османа Спейра (1886–1956) — ідейного попередника теми й художника. Саме в нього був взятий термін Kia — свого роду універсальна свідомість або єдність, подібна до Дао.

Спейр уявляв собі Кіа як своєрідний універсальний розум, аспектами якого є індивідуальні людські свідомості й розкрив цю концепцію у «Книзі задоволення» (1913), представивши її словами:

Без імені воно не має імені, щоб позначити. Я називаю його Кіа, але не смію претендувати на нього як на себе. Кіа, яке можна виразити мислимими ідеями, — це не вічний Кіа, який спалює всі вірування, а є архетипом «я», рабства смертності.

Зразок сигілів, створених Остіном Османом Спейром

Згідно з Kenneth Grant (1924-2011) — Кіа відрізняється від буддійської концепції порожнечі тим, що вона реалізується через тіло, а не розум, стверджуючи:

«Кіа присутня скрізь, але безпосередність її реалізації прагнеться через плоть, як у дзені вона осягається через розум. Об’єкт однаковий в обох методах, але засоби, здається, відрізняються».

Й на думку дослідників саме через посередництво Кеннета Гранта зявилось поняття Zos Kia Cultus:

«Його іконоборство, неприязнь до реквізиту та символіки церемоніальної магії, відразу до моралізаторства, а також інноваційне використання сигілізації сприяли вирізненню його особистого стилю магії, який його друг і соратник Кеннет Грант називав Зос Кіа Культус.» [2]

У творах Спейра «Поза смерті» та «Символізоване попереднє відчуття», обидві 1913 року, йога та магічне письмо поєднуються в інноваційній спробі візуалізації відчуттів. «Book of Pleasure».

Єдність, яка постає перед розумом як така, що виконує подвійні функції волі та сприйняття, маги називають Кіа. Іноді її називають духом, душею або життєвою силою… Кіа здатна до окультної сили, оскільки вона є фрагментом великої життєвої сили всесвіту… «Річ», відповідальну за виникнення та продовження дії подій, маги називають Хаосом… Хаос… це сила, яка змусила життя еволюціонувати з пилу, і наразі найбільш концентровано проявляється в людській життєвій силі, або Кіа, де вона є джерелом свідомості… Тією мірою, якою Кіа може стати єдиним цілим з Хаосом, вона може поширювати свою волю та сприйняття у всесвіт для здійснення магії. [1]

Для того щоб зрозуміти це товариство напишу простіше:
— Kia (Кіа) — у Карролла це внутрішня життєва сила, свідомість, “ядерне Я”.
— Chaos (Хаос) — не безлад, а первинна творча сила всесвіту.
— Магія, за Карроллом, працює тоді, коли Кіа зливається з Хаосом, тобто коли свідомість входить у стан, де може впливати на реальність.

Собсно, цей погляд ми бачили ще у античних філософів. Але на відміну від греків тут застосували сугубо практичний інструмент сигіл.

Перша сигілічна формула Спейра з’явилася в «Книзі сатирів — Book of Satyrs» (1907). У цей період Спей підписувався монограмою, що поєднувала його ініціали, у стилі Альбрехта Дюрера (1471-1528), художника, яким Спар дуже захоплювався. Саме з основної ідеї монограми Спар випливла його ідея використання сигіл як магічного методу. Отже, з розвитком цієї ідеї протягом 1910 року, він перестав підписувати свої роботи монограмою, а натомість використовував AOS, яка стала його торговою маркою.

«У лабіринті Алфавіту заховано моє священне ім’я, Сигіл усього невідомого» Остін Осман Спеар (1886-1956)

Спейр наводить як приклад, бажання надлюдської сили, яке він формулює так: «Я прагну сили тигра». Щоб сигілізувати це бажання, напишіть на аркуші паперу всі літери, з яких складається речення, пропускаючи повторення. Отримана послідовність літер, IDESRTHNGOFMY, потім об’єднується, утворюючи один гліф. (Kenneth Grant, Images and Oracles of Austin Osman Spare. London: Fulgur, 2003, 55)

Приведу технику з работи Фратера [9]:

Як Спар діє на практиці? Сигіли розробляються шляхом злиття та стилізації літер. Перш за все, потрібно сформулювати речення бажання. Візьмемо приклад, який сам Спар наводить у своїй «Book of Pleasure» , декларації намірів:

THIS MY WISH TO OBTAIN THE STRENGTH OF A TIGER ЦЕ МОЄ БАЖАННЯ ЗДОБУТИ СИЛУ ТИГРА

Це речення потрібно написати великими літерами. Далі всі літери, які зустрічаються більше одного разу, видаляються так, щоб залишилася лише одна з кожної літери.

Таким чином, залишаються такі літери: T, H, I, S, M, Y, W, O, B, A, N, E, R, G, F.

Сигіл створюється з цих літер; допустимо розглядати одну частину (наприклад, M) як перевернуту W або, якщо дивитися збоку, як E. Отже, ці три літери не обов’язково повинні з’являтися в сигілі тричі. Звичайно, існує безліч можливостей представлення та стилізації.

Однак важливо, щоб зрештою сигіл був якомога простим, а різні літери були впізнаваними (навіть з невеликими труднощами). Художня якість сигілу не має значення, але з простих психологічних причин має бути очевидно, що ви не повинні просто малювати його поспіхом. Ви повинні прагнути зробити його якнайкраще. Готовий сигіл, який спочатку, ймовірно, потребуватиме кількох спроб для тлумачення, потім буде зафіксований. Ви можете намалювати його на пергаменті, на папері, на піску або навіть на стіні. Згідно з короткими інструкціями Спейра, його слід знищити після його інтерналізації. Таким чином, ви або спалите пергамент, або зітрете його в піску тощо. Основна ідея Спейра полягає в тому, що сигіл разом з його значенням має бути закріплений у підсвідомості. Після цього свідомість повинна забути його, щоб підсвідомість могла безперешкодно виконувати його закодовані вказівки.

Формулювання речення бажання та малювання сигілу слід виконувати з максимальною концентрацією. Це значно полегшує наступну активацію («зарядку»).

Коли сигіл готовий, його активують шляхом імплантації в психіку. Це найскладніша частина цього процесу, і Спеар пропонує лише дуже мало порад щодо практичних процедур. Однак, вкрай важливо, щоб сигіл був інтерналізований у своєрідному трансі.

Це може відбуватися в стані ейфорії (наприклад, за допомогою наркотиків), в екстазі (наприклад, магічний секс через мастурбацію, статевий акт або ритуал) або в стані фізичної втоми. В останньому випадку очі та руки можуть втомитися через те, що маг складе руки за головою, стоячи перед дзеркалом і пильно дивлячись на своє зображення.

Важливо, щоб він клацнув (click), а це означає, що сигіл повинен бути інтерналізований спазматично, що, звичайно, вимагає певних вправ та контролю.

Цю процедуру можна підтримувати ритмічним та монотонним повторенням речення бажання, як мантри, стаючи все швидшим і швидшим; при цьому потрібно пильно дивитися на сигіл. (У нашому прикладі з поглядом у дзеркало [можна використовувати й магічне дзеркало] корисно намалювати сигіл на дзеркалі водорозчинною фарбою.)

Після спазматичної інтерналізації символ має бути знищений та видалений зі свідомості. Як згадувалося раніше, відтепер саме підсвідомість має виконувати цю роботу.

У своїй власній практичній роботі я виявив, що може бути навіть корисним тримати сигіл при собі, наприклад, носити кільце з його гравіюванням тощо. Але це залежатиме від індивідуальних уподобань мага, і кожен має знайти свій власний шлях.

Час від часу може знадобитися повторити всю процедуру, особливо якщо мета дуже проблематична, що вимагає надзвичайної кількості енергії. Тим не менш, досвід показує, що вкрай важливо не повертати значення та мету сигілу у свідомість у будь-який момент часу.

Зрештою, ми маємо справу з технікою, подібною до самонавіювання; таким чином, правила такі ж, як і для самих самонавіювань.

Тому ви не можете використовувати негативні формули, такі як «ЦЕ МОЄ БАЖАННЯ НЕ …», тому що дуже часто підсвідомість схильна ні розпізнавати, ні розуміти це «ні», і ви можете отримати результат, протилежний тому, якого бажали спочатку.

Якщо ви бачите сигіл щодня, можливо, на стіні або вигравійований на зовнішній стороні кільця, це має відбуватися лише несвідомо, так само, як можна не помічати свідомо предмет, який постійно використовується.

Звичайно, вам слід тримати свою операцію в таємниці, бо обговорення її зі скептиками або навіть добрими друзями може розчинити силу сигіл.

Переваги цього методу, короткий виклад якого можна надати тут, очевидні. Він спокусливо простий, і лише з невеликою практикою його можна виконувати будь-коли та в будь-якому місці. Він не вимагає жодних дорогих атрибутів; захисні кола та ритуали пентаграми не потрібні (хоча іноді вони можуть виявитися корисними, особливо під час операцій магічного захисту) тощо.

Однак людям, схильним до психічної нестабільності, слід бути обережними. Хоча поріг шизофренії не так легко подолати за допомогою цього методу, як за допомогою звичайних евокацій, він передбачає глибоке проникнення в екологію психіки, дію, яку слід ретельно розглянути в будь-якому випадку. Психо-магічні наслідки іноді досить непередбачувані. Як добре відомо, справжня проблема магії полягає не стільки в тому, чи працює вона, скільки в тому, що вона працює.

Використовуваний відповідально, цей метод пропонує магові інструмент, який забезпечує йому/їй безмежну різноманітність можливих магічних застосувань.

Також Спейр використовував колоду звичайних карт для ворожіння. Але також намалював свою колоду у 1906 році та колоду Surrealist Horse Racing Cards у 1920-1930 роках. Цікаво, що колода Спейра була виявлена у 2013 році в архіві Magic Circle Museum і підтверджена як створена близько 1906 року. А це на три роки раніше, ніж Rider–Waite–Smith. Але!

За матеріалами Lost Envoy (Fulgur Press, 2016) це було не класичне Таро. В колоді 79 карт, які не поділяються на Старші/Молодші Аркани, не мають традиційної нумерації, не мають усталених назв, містять маргіналії що переходять між картами, утворюють безперервний потік автоматичних образів, є радше психографічним щоденником, ніж системою ворожіння. В них відсутнє поділення на масті. Замість цього кожна карта це автономний символ. Але між ними є візуальні переходи, що створюють ефект «потоку свідомості». Це схема автоматичного письма, а не Таро з його постійними архетипами-формами. Спейр створює психічні стани, а не персонажів. Його колода це внутрішня система (інтроспекція) — «дзеркало Self», що ближче до метафорічних карт, ніж до Таро. А Surrealist Racing Cards — це зовнішня система (прогнозування). Й він і не називав своє творіння Таро — це вже сучасні лейбли. Але він може бути визначений як творець найстарішої авторської колоди Великобританії.

Й наш батько-засновник був не без тантричних заходів та медіумічної мани-наблуда. Так він описує один процес в «The Zoëtic Grimoire of Zos»:

«Друга Формула: Формула Плотіна — як була надіслана мені через Дельфійську Піфію шляхом автоматизму, названа “Дарування життя Автистичному Через Непочатий (Девствений) Глиняний Посуд”. Автотелічне бажання у гетеротелічне зачаття здійснюється через завершення акту з використанням урни правильної форми та розміру, яка повинна майже відповідати лінгаму, що використовується — так, щоб був достатній вакуум. У момент оргазму бажання має бути імперативно висловлене. Після еякуляції запечатай посудину своїм сигілом і таємною формулою свого бажання. Закопай її опівночі, коли місяць у четверті. Коли місяць убуває, відкопай і вилий вміст як ліберацію в землю з відповідною інкантацією, і знову закопай. Це найстрашніша відома формула, ніколи не підводить і є небезпечною — тому те, що не написано, має бути здогадане. З цієї формули походить легенда про Джиннів Мідної Посудини, як її розповідає Соломон.»

Звертаю вашу увагу, що в англійському оккультному суспільстві медіумізм — це частина традиції. Й мана для медіума це нормально. Тому автоматичне письмо було дуже поширене. Його успішно використовували навіть в археологічних раскопках в Гластонбері. На жаль, керівника розкопок за це уволили з посади. Але медіумічний досвід (або автоматичне письмо, що видавало це з підсвідомості) показав, де насправді були прадавні стіни.

Кроулі, Золотий Світанок, масонські ложі… Все це на медиумічній базі спілкування із трансемперічними істотами. Магічні алфавіти Джона Ді, руни, єгипетські ієрогліфи, асирійський клинопис, Веди та тантри, китайська метафізика, буддійські мантри — починається переклад прадавніх текстів, й все це впливає на творчі верстви.

Автоматичне письмо, медіумічний стан, концепція стану «не те не це» — творчі люди приймали це разом із… ну, на початку ХХ століття то був кокаїн.

Неймовірні 1910–1920-ті роки були розквітом езотерично-філософсько-містичної думки та практик. Починаючи з 1905 року виходить «The Occult Review» — один із найвпливовіших окультних журналів XX століття. Виходив щомісяця, публікував статті Кроулі, Уайта, Діон Форчун та інших. 1908 рік — виходять езотерична філософія Hiram Butler «The Goal of Life» та містична біографія Ісуса Édouard Schuré «Jesus, the Last Great Initiate». В 1909 році публікується «Книга закону» Кроулі. У грудні того ж року вперше опубліковані ілюстрації колоди «Rider-Waite Tarot». 1904–1911 виходять твори Вільяма Вокера Аткінсона (Yogi Ramacharaka). В 1910 році публікується «Теософія» Рудольфа Штайнера. В 1912 році виходить у світ «The Kybalion» — база сучасного герметизму. Класична праця з нумерології У. У. Весткотта «Numbers, Their Occult Power and Mystic Virtues» виходить у 1911. Й головне, у 1913 році публікується «The Philosophy of Natural Magic» (Agrippa, нове видання) — найважлива праця з магії. А з нею й Малахім — небесна абетка. Паралельно багато хто цитував Джона Ді й його янгельську абетку в своїх статтях.

Тому Спейр не був винятком, коли почав працювати у 1909 році над Alphabet of Desire (Алфавіт Бажань) з багатьма ранніми прикладами літер й опубліковав його приватно після завершення у 1019 році.

Й спробую описати технологію за Спейром у психологічній інтерпретації. Бо Спейр не створював «ритуальної магії» в класичному сенсі.

ТЕХНОЛОГІЯ ОТРИМАННЯ БАЖАНОГО ЧЕРЕЗ СИГІЛ (за Спейром)
1. Формулювання бажання (Wish)
Спейр вважав, що бажання це енергія але свідомість «розмазує» її сумнівами, страхами, думками. Тому бажання треба стиснути до чистої форми. В його сиситемі бажання формулюється коротко, чітко, без заперечень, без емоційних домішок, без пояснень «чому»
Це не молитва і не прохання. Це констатація наміру.

2. Перетворення бажання на сигіл (Compression)
Сигіл — це графічний контейнер бажання, спосіб щоб обійти цензуру свідомості, занурити бажання в підсвідомість, зробити його «автономним»
Тут треба розуміти, що сигіл це не символ у звичайному сенсі. Це зашифроване бажання, яке свідомість не може прочитати, але підсвідомість — може. Важливо, щоб сигіл був естетично привабливим для виконавця, але не схожим на текст. Також він не повинен викликати прямі асоціації з бажанням. Це створює ефект «обходу свідомості».

3. Занурення сигіла в підсвідомість (Charging)
У Спейра це називається Neither-Neither «амнезис-анамнезис» «забуття через насичення» «вивільнення бажання з-під контролю розуму». Тобто стан, у якому свідомість тимчасово вимикає контроль, внутрішній діалог стихає, бажання перестає бути «моїм», — сигіл стає «самостійним».
У Спейра це досягається через трансовий стан, автоматизм, творчий екстаз, глибоку концентрацію. Або навпаки — повним розслабленням. Сигіл має пройти «нижче» свідомості, у шар Ids/Karmas.

4. Забуття (Letting go)
Це ключовий момент. Спейр вважав, що свідоме бажання це перешкода, а підсвідоме бажання це сила. Тому після зарядження сигіл треба забути. Не «викинути», а припинити тримати у фокусі. Тут важливо щоб свідомість перестала блокувати, Ids і Karmas почали діяти автономно, бажання стало «психічним автоматизмом», а підсвідомість сама шукала шляхи реалізації

5. Реалізація (Manifestation)
У Спейра реалізація — це не «чудо», не «втручання сил», а перебудова поведінки, сприйняття і рішень які ведуть до бажаного результату. Саме підсвідомість змінює мікрорішення, змінює увагу, змінює інтерпретації, змінює реакції, змінює творчі імпульси.
І в результаті — реальність змінюється через зміну тебе.

Це дуже схоже на:
— когнітивне перепрограмування
— нейросемантичне кодування
— гіпнотичні установки
— творчий автоматизм
— підсвідоме вирішення задач
Спейр просто описував це мовою окультизму, а не психології. Й дав класичну рекламну систему, за якою йдуть люди — ЯК ЛЕГКО ОТРИМАТИ ЧУДО.

Собсно, техніка не магічна, а вельми психологічна. В мене питань нема.

Фотографії Спейра. На другой він в похилому віці живе із своїми котами у злиднях. Ось така магія.. велика й могутня…

Й ось що цікаво… У 1970 роках Спейр був майже забутим. Його роботи зберігалися у приватних руках, а тексти були малодоступні. Але Кеннет Ґрант (учень Кроулі) почав активно видавати Спейра й просувати та інтерпретувати його як «мага ХХ століття» Саме через Ґранта — Шервін прочитав The Book of Pleasure, а Керрол прочитав Zos Speaks. Й обидва побачили в ньому те, що шукали серед різноманіття магії того часу.

Вони відкинули Kiaism як містичну філософію, тантричні елементи та сексуальні формули, картомантічну теорію та дещо ще. Й взяли:

сигіл як психологічний механізм,
Neither-Neither як спосіб зупинки внутрішнього діалогу
ідею підсвідомості як джерела магічної сили
автоматизм як метод доступу до глибин психіки
відсутність ритуалів
відсутність богів
індивідуальну магію без системи

Сигіл як інструмент був поставлений як центральна техніка хаос-магізму. Друзі переробили теорію й винайшли свою систему.

У 1976 році Рей Шервін і Пітер Керрол оголосили про створення Ілюмінатів Танатероса у випуску свого журналу The New Equinox (1976–1979 рр.) за 1978 рік. Вони описали напрямок як новий вид магічного порядку та меритократію зі суворими критеріями вступу, де членство базується на демонстрованих магічних здібностях, а не на запрошенні членів. Вони описали IOT як «духовного спадкоємця» культу Zos Kia Cultus Остіна Спейра та «злиття телемітської магії, тантри, чаклунства Зос та Дао».

До групи входили такі провідні люди, як Тімоті Лірі, Роберт Ентони Вилсон, Вільям Берроуз. Тобто ти хто мав й має величезний вплив на психологію та культуру людства. Й для мене це не дивно, бо вони теж експериментували зі свідомістю. Вилсон та Лірі для мене важливі персоналії. Але… чи допомогли їм магія та сигіли? Тут в мене більше питань, ніж відповідей.

Група прагнула легітимізувати себе не стільки через традиції, скільки через експерименти, засновані на результатах. Тобто, якщо ти засвоїв практики й реалізував в реальності магічні здібності, то ти з нами. Якщо ні — йди тренуватися.

Й магія Хаосу поширилася англомовним світом. У 1980–1990-х роках вона стає популярною серед молодих окультистів, художників, музикантів, андерграундних субкультур. Її привабливість була в тому, що не треба було вивчати складні ритуали, вірити в конкретних богів, належати до традиції. А головне — можна створювати власні методи!

Це була магія для епохи постмодерну — гнучка, мінімалістична, психологічна. Й у 1990-х вона приходить до країн СНД. Після падіння залізного занавіса й реального заосу, що прийшов у буття, магія Хаосу стає популярною тому, що не вимагала релігійної віри, була практичною, поєднувала психологію та магію, дозволяла працювати самостійно.

Вона не вельми магічна, але вельми психологічна.

1. Віра — це інструмент. Не догма, не істина, не обов’язок. Маг може тимчасово приймати будь-яку систему вірувань, якщо вона працює.
2. Намір — основа магічної дії. Магія = спрямована зміна свідомості, яка веде до зміни реальності.
3. Підсвідомість — головний механізм. Саме вона виконує роботу. Тому депрограмування, сигіли та гнозис — ключові інструменти.
4. Гнозис — стан доступу до підсвідомості. Це може бути:
— медитація
— екстаз
— транс
— оргазм
— ритм
— сенсорна депривація
У цьому стані намір “вшивається” в психіку.
5. Сигіли — спосіб програмування наміру. Символ, створений із фрази-бажання, заряджається в гнозисі й запускає підсвідомий процес.
6. Парадигмальні зсуви. Маг може змінювати свої вірування як інструменти — щоб розширювати можливості.
7. Практичність понад усе. Магія Хаосу не цікавиться “істинністю” системи. Її цікавить лише ефективність.

Центральним визначальним принципом магії хаосу, можливо, є ідея про те, що віра є інструментом для досягнення ефектів. У магії хаосу складні символічні системи, такі як Каббала, енохіанська система, астрологія або І Цзін, трактуються як карти або «символічні та лінгвістичні конструкції», якими можна маніпулювати для досягнення певних цілей, але які самі по собі не мають абсолютної чи об’єктивної істинної цінності.

Й не забува за вплив Спейра, який вважав, що сама віра є формою психічної енергії, що замкнена в жорстких структурах вірувань, і яку можна вивільнити, руйнуючи ці структури. Цю «вільну віру» потім можна спрямувати на нові цілі.

Руйнуємо одну віру, щоб взяти з структури енергію та спрямувати на свої забажання? Потім формуємо іншу й знов енергію на інші бажання? Не знаю, буддісти, що не витрачають енергію на притягування реалізації бажань, мені більше до вподоби. Але тут в кожного своє бачення світу.

Цей напрямок, можно казати, знімає з того, хто в його парадигмі «сітки переконань, поглядів та вигадок про себе, суспільство та світ»

Засновники пробували досягти свободи від вірувань. Але все це мені дивно нагадує Дао.

Магія Спейра використовує стан розумової порожнечі, який він назвав «Ні-Ні», а Пітер Керролл — гнозисом. Це стан, у якому дуальності знищуються, а свідомість переходить у недиференційований стан, який не є концептуальним, вербальним чи когнітивним. Його можна розуміти — у даоських термінах, оскільки Спейр явно перебував під впливом даосизму — як взаємне заперечення інь та ян, що здійснює повернення до невимовного Дао. (The Ultimate Comment, “Austin Osman Spare,” accessed 18 September 2015)

А техніка розрізання Cut-up technique дуже нагадує мені «крайовий голос Edge Figure/Edge Voice» Арнольда Мінделла. Й перегукується із коллажами Душі.

Шож концептуальний засновник напрямки писав, шо :

Мудрий шукач насолоди, усвідомивши, що вони [тобто Небо чи Пекло, Чистилище чи Байдужість] є “різними ступенями бажання” і ніколи не є бажаними, відмовляється і від Чесноти, і від Пороку та стає Кіаїстом. Осідлавши Акулу свого бажання, він перетинає океан подвійного принципу й присвячує себе самолюбству.» Austin Osman Spare, “The Book of Pleasure” in Ethos, 35-36.

То можна говорити, що буддійські погляди не стояли осторонь.

Чи є сучасні школи по сигілам та методу сигіл‑магії Шервіна або Керрола в СНД? Ні, у СНД немає офіційних шкіл, кафедр чи “відділів”, які навчали б методам сигіл‑магії Шервіна або Керрола. Але є неформальні осередки, приватні групи, окультні клуби та онлайн‑спільноти, де ці техніки викладають у тій чи іншій формі.

Хаос‑магія ніколи не була інституціоналізована. Шервін і Керрол навмисно створювали антиорганізаційну систему, де сигіл‑магія — це індивідуальна психотехніка, а не ритуальна школа. Тобто в СНГ ніхто не міг відкрити “курси сигіл від Шервіна та Керрола”.

Але у 2000–2020-х роках у великих містах СНД існували окультні студії, езотеричні клуби та подібні структури, де часто викладали техніку сигіл Шервіна, модель віри Керрола та базові елементи Liber Null як практики “психомагії”. Потім почалося поширення теми через інтернет у форматі гайдів, воркшопів, практичних завдань, обговорень досвіду.

З’явилися авторські школи, які включають сигіл‑магію, де сигіл подають як спосіб роботи з підсвідомістю, техніку концентрації наміру, метод психологічного програмування. Але не як “вчення Шервіна” чи “систему Керрола”.

Зазвичай техніка в СНД мережі в себе включає

фіксацію бажання письмово
видалення голосних/повторів
створення графічного символу й зарядка його через емоційний пік, сильний стрес, транс, медитацію.
сигіл треба «забути», не думати про бажання

Інколи навіть рекомендують спалити/викинути/закопати. Це вже такий домішок побутової магії. Куди ж ми без неї.

На деяких ресурсах сигіл змішують із каббалою, пов’язують із Агриппою, подають як «печать» у стилі демонології або як велику й могутню магію Хаосу. Можуть описувати як інструмент «міської магії», спосіб «притягнути подію», частину «ведьминого ремесла». Сігіли створюють на базі речень, символьних систем планетарних, нумерологічних, абетки івріта і інших. Такий собі поп‑окультизм, далекий від оригінальних теорій. Глибиний сенс системи не згадують, бо там багато метафізики та іншого. А тут ж треба просто й легко отримати щастячко й відчути себе могутнім та великим.

Й якщо ви маєте справу із цим напрямком, ніякого чогось ойвавой в ньому нема. А є три напрямки:

Метод слів — найпоширеніший прийом, запозичений від Спейра, де пишуть заяву про наміри, видаляють усі голосні та повторювані приголосні, а потім художньо об’єднують решту літер в один гліф.
Метод зображення, де бажання представлено спрощеною, абстрактною картинкою або комбінацією символічних образів.
Мантричний метод , де заява про наміри перетворюється на безглузду, ритмічну фразу або мантру. Потім ця мантра співається, щоб викликати гнозис, фактично стаючи слуховим сигілом.

Потім сигіл поглинається у трансовому стані. Як ви досягнете трансу, неважливо. Цей стан гнозису може бути через збудливі методи, що перевантажують розум інтенсивною стимуляцією (екстатічні танці, барабани, емоційне перевантаження, сексуальне збудження, оргазм). Або гальмуючий напрямок через контрольоване дихання, сенсорну депрівацію або йогу. Зарядження сигілу, а потім забування.

А ще хаос-маги творять servitor-служителів. Й всі одразу думають, що це щось накшалт фюільгі півничників або демонів чаклунів. Але в першоджерелі у моделі Шервіна–Керрола servitor — автономна психологічна програма (сконструйована думкоформа), створена через символ (сигіл), якій надаються ім’я, функція і символ, щоб вона могла діяти автономно в підсвідомості, виконуючи певну функцію. Тобто це психічний інструмент, а не «сутність». У батька-засновника Спейра цього зовсім не було.

Servitor — це навмисно створений психологічний комплекс, якому дають ім’я та мету, і якому дозволено діяти автономно. The Book of Results (1978)

Одразу мені прийшла на спогад одна система за «сусліка», що була дуже популярна років 20 тому…. Дуже схожа за принципом і формою.

Але, як на мене, є час створювати думкоформи та відокремлювати від себе свої частини. А є час повертатися до цілісності. Кожний обирає для свого етапу своє.

Й цікаво, чи знають автори методу, як використовують їхні технології? Бо вони живі люди й є на ФБ. Не дуже популярні, якщо порівнювати із якимось сайтом сигільнутовців хаос-магів.

А в діагностиці (я ж як завжди про своє — про корекціонне) можна додати: чи є зовнішній вплив прямий чи косвений від тих, хто себе вважає магом Хаосу та витворником сигілів. Й на повітряній кульці можуть полетіти всі ці сигіли-думкоформи та трансемперічні сервітори. А мадам Карма подивиться на це й скаже : «Доброго вечора, дами й господа, ми з зоряного панства». Бо сигіл має зворотню й дуже цікаву дію на того, хто його створив… й не відновлюючу, а навпаки. А коли сигіли між собою у підсвідомості конфліктують то ваще мімімімі

Й ще дідусь-концепту Спейр… нагадаю — він був ще й з маною-наблудом. Майже щодня контактував зі знайомим духом-провідником, відомим як Чорний Орел, якого він чітко бачив і малював кілька разів. Тому велике питання, кому було потрібно, щоб техніка пішла в люди? Й не треба тут кричати за демонів, бо вони… вони теж трансемперічні істоти. Не всі, але більшість.

Ось така в мене сьогодні для вас історія.