Двері, що ведуть до саду безсмертя богині Сіванму.

 

 

“Двері встановлені для того, щоб обмежувати внутрішнє та зовнішнє, дозволяти людям входити та виходити, а також час від часу відкриватися та закриватися.”
Загальний вступ до розділу “Палацові ворота” 15-го тому “Стародавніх та сучасних об’єднаних оповідань (окрема збірка), написаних часів династії Сун. 

 

На прадавні часи Світ чекав на героя…. Ой.. ні….сьогодні до вечора в нас буде інша хоррор історія. Історія з далечини, що корінням сягає Азії та часів Східної династії Хань (25-220). Потім вона пройшла через часи правління династій Тан (618—907) та П’яти династій й Десяти царств (907—960). Але найбільш популярною ця дивна цвинтарська традиція була за часів династій  Цзінь ( 265—420), Ляо (502-557) та Сун (960-1127). 

Це були часи, коли патріархальне конфуціанство набувало владу над людськими умами далекого Сіну, що ми зараз звемо Китай. 

Іноді цей світогляд спирався також на деяки даоськи принципи. Наприклад був поширений відомий вислів: “Чоловік веде зовні, жінка веде всередині” натякаючи на “Інь та Ян”. Усі ці відомі ідеї поширювали ідею про жінок всередині та їх меньшу владу.

“Належне місце жінки — всередині, належне місце чоловіка — зовні.” Книга обрядів. Внутрішні правила. 

“Чоловіки залишаються зовні, жінки залишаються всередині… чоловікі не входять, жінки не виходять…” Книга Змін. 

Про горьку долю жінки нам нагадує вірш: 

Як сумно бути жінкою!

Ніщо на землі не цінується так дешево.

Хлопчики стоять, схилившись біля дверей,

Немов боги, що впали з небес.

Їхні серця сміливи перед Чотирма океанами,

Вітром та пилом тисячі миль.

“Гірка Доля” або “Як сумно бути жінкою” Фу Сюань  (Fu Hsüan 傅玄 217-278) 

 

Але в нас розповідь у стилі вечірній хоррор, тому ми поговоримо за одну дивну традицію з того часу й місця, що зветься «Жінка у дверях» (The Woman in the Doorway).

Це така поховальна традиція де зображується жінка, що стоїть у дверях. В основному цей витвір цвинтарського мистецтва можна знайти в Хенані, Хебеї та Шаньдуні. Більшість з цих загадкових жінок у дверях – це фрески або цегляни різьблені вироби. Й розуміло, що традиція була притаманна дворянам, хто мав на це матеріальни ресурси. 

 






Першим звернув увагу на сюжет  “Жінка, що відчиняє двері” дослідник пан Ван Шисян, який описав це художнє зображення так: 

“Жінка, що наполовину прикрита двірями є найбільш привабливою рисою всієї гробниці. … Цей тип різьблення спочатку використовувався перед труною. Коли ж він став прикрасою в гробниці та був розміщений у задній ніші? Мабудь, це пройшло через низку процесів.” 

Інший дослідник Пан Су Бай вважає, що “виходячи з розташування цієї прикраси, є підозра, що її метою є вказівка ​​на наявність внутрішнього двору, будинку чи зали за фальшивими дверима, а це означає, що гробниця тут не закінчується”. До того ж у літературних творах дінастії Сун тема жінкі, що спирається на двері була доси популярною. 

 

Погойдуючись на гойдалці, ліниво потираючи стрункі руки,

Краплі роси на тонких пелюстках, піт просочується крізь легкий шовк.

Бачачи, як приходять гості, шкарпетки сповзають, шпильки скошені —

Я сором’язливо тікаю але обертаюсь, спираючись на двері,  щоб відчути аромат зеленої сливи.

«Почервоніли губи» поетеса Лі (Li Qingzhao, династия Сун) 

 

*********

 

Заборонені двері, палацові дерева, останній слід місячного світла.

Але її прекрасні очі бачать лише гніздо чаплі.

У відблиску лампи вона дістає зі свого волосся схилившуюся нефритову шпильку. 

І гасить червоне полум’я, щоб врятувати метелика, що летить.

赠内人 Відправка подарунка палацовим співачкам та танцівницям. Жианг Гу 张诂  ( Zhang Gu, динстия Тан)

 

НАВІЩО РОБИЛИ ЗОБРАЖЕННЯ ЖІНКИ У ДВІРЯХ. 

Давайте подивимость на концепції, що надають нам дослідники. 

“Досліджуючи гробниці Ляо в Сюаньхуа, провінція Хебей, Чжен Луаньмін вважає, що “існує два типи жінок, які відчиняють двері гробниць Ляо в Сюаньхуа: одна — служниця, яка є служницею; інша — наложниця, яка є служницею”.

Ван Цюхуа, обговорюючи картину «Жінка, що відчиняє двері» в кам’яній труні гробниці № 7 у Ємаотаї, сказав: Жінка має бути “євнухом” у внутрішньому будинку. Євнух відчиняв двері, щоб вітати повернення господаря. Резиденція господаря вже не була будинком у світі смертних, а гробницею. Метою жінки було привести власника гробниці до небес. 

Сун Цзяньчжун та Ван Цзюнь вважають, що ці жіночкі це співачкі.

У Сюешань вважав, що люди, які відчинили двері, спочатку були чоловіками, але пізніше стали жінками. Це зображення з’являється переважно в провінціях Сичуань, Шаньдун та північній частині Цзянсу. Ці два місця мають різні програми зображень, і їхні внутрішні значення також різні. Зображення, що відчиняють двері, у Сичуані тісно пов’язані з віруваннями в Королеву-матір Заходу, а людина, яка відчиняє двері, є феєю або посланцем Королеви-матері Заходу; тоді як зображення відчинення дверей у Шаньдуні та північній провінції Цзянсу є більш світськими, представляючи певний ідеальний соціальний гендерний порядок.

Собсно ми маємо чотирі версії «жінкі у дверях». 

-Одна версія бачить панянку як дружину, наложницю або служницю власника гробниці. Й володар сподівається, що душа жінки піде слідом за ним. 

-Друга версія пов’язує “Жінку у дверях” з концепцією фен-шуй того часу. Оріентація панночки має бути пов’язана з п’ятьма елементами та Інь-Ян. Тобто, також як й в сучасності, це потреба живих, встановити баланс енергій рода, що уникнути зла, отримати удачу та використати небіжчиків для зростання добробуту родини та стабільності щастя для нащадків.

 “Ставтеся до мертвих, як до живих” – це давньокитайська похоронна концепція, яка означає, що померлий може жити безтурботним життям у підземному світі так само, як і за життя. Й якщо йому підносити (через спалення) моделі будинків, грошей та т.п. можно покращіти буття в іншом світі. А маючи гарне життя “там” родови небіжчики можуть допомогти своїм нащадкам.

-Третя версія спростовує алхімічний та міфологічний сенс й вважає,  що це просто популярна прикраса того часу і не має особливого значення. 

Але я б тут не погодилась. Якщо визначити з якою увагою відносились й досі відносяться до поховань, повязуючи це з енергією ландшафта та фортуною рода, не може така прикраса бути просто іграшкою для краси. Навіть існує легенда, що дідуся самого Мао Дзедуна був похован в такому місці, щоб енергії привели його род до влади й серед його нащадків були імператори. Й для такого існує Іньский феншуй. На думку китайських майстрів Янський без Інського не працює й цу просто марна трата грошей та часу. Інський феншуй використовують для поховань, а янска версія вам добре звісна й вона для простіру живих. 

— Але мені більш близька четверте пояснення сцени. Жінка відчиняє двері, щоб показати, що за фальшивими дверима є інший світ. Й це тількі початок бо там за нею, ще є будинки або двори. Таким чином цей сюжет представляє “браму небес” через яку душа власника гробниці йде до іншого світу. Той, хто зустрічає небіжчика це істота, що в первісном зображенні має пір’я та кріла. Можливо це служниця матушки Сіван Му, яка має відвести померлу людину до Володарки Заходу. Й тут ми маємо подивитися на образи небесних нефритових дівчат. 

 

 

МАГІЧНИ АРТЕФАКТИ ПАННОЧКИ. 

Що можна сказати за образи, що на нас дивляться з зображень старовинних поховань. Зазвичай це жінки, але є серед них й чоловікі. Жінкі в руках можуть тримати орхідею, дзеркало, фрукти. Але в нас є ще один дивний артефакт з жінкою в двірях. Й це дзеркало знайдене в гробинці  Ма Шаотіна та його дружини в Хефеї, провинція Аньхой. На ньому зображен міст, жінка в дверях та фігура на троні. Це схоже на один артефакт, пов’язаний з дуже важливой в даоськой традиції трансемперічной істотой на імя Матушка СіванМу.

  • “玄圃” (Xuanpu) — резіденція Богині.
  • “修梁” (Xiuliang) — міст, що веде до неї. 

Міст тут це не лише символ, що з’єднує світи Інь та Ян, але й необхідний шлях до пошуку безсмертя.

Чжан Сє (Zhang Xie) з династії Цзінь писав у своїй поемі «Подорож до безсмертного Світу»:

Таємничий сад глибокий та величний, й гори крути та сувори.
Павильони вкрити хмарами, та балки побудовани так, чтоб три зірки текли. 
Орхідеї укривають гори, а вітерець розвіває зелени хмари.

 

 

 

МАТУШКА СІВАНМУ ТА ШЛЯХ ДО ПЕРСІКОВОГО САДУ БЕЗСМЕРТЯ. 

Для того, щоб зрозуміти концепцію загробного життя нам треба поринути в сиву давнину й подивитися на один дивний артефакт. Це кам’яна труна гробниці часів Східної Хань Ван Хуея у музеї округу Лушань. На ней ми можемо знайти одне з найдавніших зображень істоти у двірях й дослідники мають думку, що художник вирізав пір’я. Можливо таким чином він хотів показати її летучу природу або що це  священий Червоний Птах. 

 

 

Зверху ми можемо побачити трохи викривлений символ 方胜纹 (Fāng shèng wén) Фан Шен Вень. Прикрасу для волосся у формі  Шен яку, згідно легенд, носила матінка королева Заходу Сіванму.

 

 

— «方» (Fāng) означає квадрат або правильну форму, що символізує стабільність та порядок.
— «胜» (Shèng) може означати перемогу, успіх як перевагу. 
-Разом вони створюють орнамент, який асоціюється з щасливим результатом, гармонією та благополуччям. Він приносить сприятливість у всіх справах. В символі бачать єдність, дружбу, перемогу та успіх. 

 

 

Прямий прототип фаншену походить від квадратних ювелірних виробів династій Цінь і Хань.

 

 

Можливо, ці двері символізували шлях до країни фей — загадковой Куньлунь. Спробуємо й ми, як досвідчени безсмертни даоси,  зазирнути туди з нашого простору на мить. 

 

 

Зліва на священих тваринах сидить сама Матінка СіванМу. Справа птиця показує напрямок руху. Перед дверима із посохом сидить даос. Посередині великий символ фаншен розподіляє картину на верх та низ. Таким чином зверху та сама країна фей яку представляють хвилі хмар та  символізують  деформовани зображення фаншен. Справа дві велики фігури — це власник гробниці та його жінка. Фактично ми з вами бачим алхімічну трасформацію де даос біля дверей ритуаліт, щоб володар гробниці дістався СіванМу та Небес. Жінка в дверях тут ніхто інша, як привратниця Володарки Західу. 

 

 

На наступному зображенні ми побачимо знов двері й жінку. По дві сторони дверей стоять священи птахи, а за ними сидить Сіванму. Ми можемо даже побачити її шпилькі й формі фаншен.  Таким чином можно робити висновки, що жінки в двірях це служниці-феї, що викликаються даоським священиком й допомогають дістатися до персикового саду СіванМу. 

У Куньлуні є мідний стовп, який називають небесним стовпом. Його окружність становить 3000 миль, а форма — ніж. Внизу знаходиться Хуейву (Huiwu), де знаходяться дев’ять палаців безсмертних. На ньому зображений великий птах на ім’я Сію, що дивиться на південь, його ліве крило покриває Царя Сходу (Dongwanggong), а праве — Царицю-Мати Заходу (Xiwangmu). На маленькій частині його спини, довжина якої становить 19 000 миль, немає пера. Цариця-Мати Заходу щороку піднімається на крилах, і це Цар Сходу.
«神异经» (Shenyi Jing)

Якщо подивитись на балки в деяких гробницях, то вони дуже подібни до тих, що зображени на кам’яной труні з Сінцзіе. Чи є тут якась логіка — невідомо. 

 

 

НЕФРИТОВИ ДІВЧАТА, ЩО ВЕДУТЬ ПОМЕРЛИХ НА НЕБЕСА. 

Серед писемної спадщіни імперії Сін-Китаю, опис небесних нефритових дівчат, що мають мости, щоб вести померлих на небеса, можно знайти у «Lingbao Jade Mirror» ( (灵宝玉鉴, Lingbao Yujian) vol.15). Це даоський текст, який був популярний у стародавньому Китаї, особливо під час династії Південна Сун. Імовірно, що він зявився приблизно у 400 році, коли були оприлюднені алхімічні тексти «П’ять талісманів Лінбао», створені партріархом школи Лінбао даосом Ге Чаофу. 

Текст містить містичні вчення, магічні заклинання та секретні талісмани, які використовувалися даоськими майстрами для виклику небесних генералів, контролю над духами та проведення ритуалів екзорцизму. 

Цей текст також включає:

  • Спеціальні інструкції щодо «ходіння по зірках» (ритуальні рухи).
  • Заклинання для активації магічних ритуалів.
  • Опис різних типів ритуальних амулетів, що використовувалися для медитації та очищення.

Й він досі перевидається й мого можно купити на амазон и др. 

Нас в цьому твору цікавить напис, який може мати відношення до нашої жіночкі у дверях. 

«Талісман чиновників Чжаосюаньду: чотири боги станції, провідні дракони, стоять з чотирьох боків павільйону, а нефритові дівчата та золоті хлопчики тримають свої квіти лотоса, і вони перелічені ліворуч і праворуч. Після завершення очищення у них навіть є власні мости. Щоб досягти неба за допомогою великого мосту Дхарми, пройти через бар’єр в одну ци, вести душі померлих і піднятися на небеса.»

Як бачите, в даоському погляді жінка, на зображенні відкриття дверей, може бути однією з безсмертних, яка веде та захищає померлих з даоських ритуалів посмертної алхімії. Хто ж це може бути? 

 

 

ДОНЬКА НЕФРИТОВОГО ІМПЕРАТОРА. 

Можливо це донька Нефритового імператора нефритова пані Джінгтонг-Юнюй (Jade Girl Jintong, Yunü, 玉女), що допомогає пройти міст Дхарми (the Tongtian Dharma Bridge).  У деяких міфах вона допомагає душам переходити через золотий міст до раю, якщо вони були доброчесними. 

Згідно легенди з провинції Цзянси, коли творец світу Пань Гу (盤古) відокремив Небо та Землю, то не створив сонце, луну, тварин й ландшафт. Тоді він пішов до Нефритового імператора за допомогою. Але тот відмовив. Раздратований Пань Гу випив весь алкоголь імператора та зруйнував палац. Що не приівело сітуацію до порозуміння й імператор продовжував відмовлятися допомогти. Нарешті творец заснув. Донька імператора Юнюй почала молити батька, щоб він відправиви її на землю з допомогою. Але батька не схвалив її намір. Тому панночка таємно вислизнула з дому. А потім вирвала свої очі, щоб створити сонце, місяць, зірки та ландшафт. З свого серця вона створила чоловіка та жінку. Вона також перетворила свої нутрощі на річки та болота, а кістки на гори та пагорби. Її волосся перетворилося на дерева та кущі. Таким чином хочь Світ був створений чоловіком, але придатним до життя його зробила жінка з свого тіла. Ось така аналогія Пуруши та Іміра але у китайской міфології. 

Звертаю вашу увагу, що це одна з версій створення світу. Бо в нас є ще Матуся Маго, є Нюйва та інши творчині людства країни Сін. Так, саме Сін називали колись Китай в прадавні часи. Й не забува за драконів, що теж приймали учать в дизайні ландшафту.   

Цікаво, що у прадавні часи далеко від Сіну у Месопотамії творчинею людства також була Богиня Кі-Нінхурсаг-Нінмах, що створила людей. Але життевий дух в них вдихнув все ж таки бог-чоловік Енкі.  

 

 

ЗМІЯ, ЩО СТАЛА НЕФРИТОВОЮ ПАННОЮ.  

В буддійской концепції є послідовники Гуань Ін — Юнюй та  Цзиньтун. Й  Цзиньтун тут Судхана— Дитя Богатства. А Юнюй зветься  Луннюй (龍女 Longnü) й вона 8-річна донька короля драконів Східного моря. 

У “Дорогоцінному сувію Судхани та Лонгну» ( 善財龍女寶撰; Shàncái Lóngnǚ Bǎozhuàn 18-19 ст.) можно знайти легенду де Судхану знаходить склянку із змією, що благає її звільнити. Отримавши волю змія обертається на монстра, що ствержує що “тан ен” (恩, добрий вчинок) відплачується ворожнечею, і це закон світу.

Два судді, до яких звертаються обидва, відзначають що це є так. Але третим суддєю була дівчина, що насправді була Авалокітешварою. Й вона повертає монстра до склянки.  

Благаючи про пощаду змія отримує вказівку займатися релігійними практиками в Гроті Звуків Потопу (Grotto of the Sounds of the Flood, зараз це Fayu Temple на горі Putuo). Завдяки аскізам змія очищається від отрути, виробляє чарівну перлину та перетворюється на Луннюй, що стає послушницей Авалокітешвари. 

 

Колона Сутри в храмі Лунсін (Чжендін) демонструє, що сюжет може мати також буддійське походження, що поєдналось із даоською традицією.

 

НЕФРИТОВИ СЛУЖНИЦІ НЕБЕСНОГО ІМПЕРАТОРА. 

Ближче до нашого часу ви можете побачити нефритових панночок, що з’являються в класичному китайському романі «Подорож на Захід 西游記»(16 ст.), де служать Нефритовому імператору на Небі. А сучасні дорамі цих трансемперічних істот використовують у багатьох сюжетах. Але якщо ми подивимося на сучасну цвинтарську традицію Азії, то знайдемо дещо дуже цікаве. 

 

НЕФРИТОВА ДІВЧИНКА ТА ЗОЛОТИЙ ЗЛОПЧИК. 

Як не дивно, але на деяких похованнях китайського цвинтаря Bukit Brown Cemetery можно й зараз знайти статуї нефртовой паннянки Юнюй (Yunü 玉女) та її побратима золотого хлопчика Цзинтуна (Jintong), улюблених слуг Нефритового імператора (Jade Emperor) та Хуанді (Zhenwudadi). У Сінгапурі вірять, що ця пара 金童玉女 не тількі захищає будинки та храми але й проводить по срібному мосту до Іншого Світу тих, хто у житті робив добри вчинки більш ніж зли. Родичі небіжчиків ставлять їх біля поховання й плекають надію, що ці помічники переведуть доброчесну Душу до Раю. 

 



А дві дитинки на зображені, що зазвичай вішають до Нового року, щоб удача та щастя були завжди поруч — то теж саме вони: Нефритова дівчинка та Золотий хлопчик. 

 

 

Є ще цікаві версії історії про трагичне кохання  “Закохані метелики” в яких головни герої первісно то реінкарнації Цзинтуна та Юнюй. Приведу тут цю історію, щоб ви не шукали. 

Героїня історії  дівчина Чжу Інтай, що  переодягється хлопчиком та вступає до школи де зустрічає Лян Шаньбо. Спалахнуло велике кохання але батьки віддають дівчину за іншого. Ляо помирає від туги. Й коли весільна процессія їде повз цвинтар, дічина благає землю розкритися. Могила розчиняється й вона кидається вниз. Наприкінці їхні души стали двома метеликами, що вільно летють разом у коханні. Ось така історія Джульєтти та Ромео з далекого Сходу. 

Ось бачите, колись фея матінкі СівануМу проводила Душу до її саду з персіками безсмертя. Зараз по срібному мосту Нефритова Панночка веде душу до Раю. Традиція може коригуватися, але головний мотив остаєься: жінка відкриває двері до Небес. Й без неї не отримати безсмертя від Великої Богині. Цю таємницю знали не тількі даоси але й тантрики. Але це інша історія…

Лагідних сновидінь шановному зоряному панству та мирної ночі.

Copyright©Эжені МакКвін-2025

 

 

Література:

 

Вам може бути цікаво:

Комбинации камней удачи в китайской магической традиции и фэншуй.
Магия девяти драконов.
Откуда на самом деле произошли драконы. 
Женский путь в Дао. Матушка Сиванму.
Секретные практики Красной Матушки в Дао.
Инский феншуй. Влияние предков на потомков.
Тайна чайной символики.
Полезные книги для женщин занимающихся практиками.
Реальная история современных друидов.
Паломничество в Гластонбери. 
Удивительные истории о женщинах магах Дневники ведьмы.