Коли ми описуємо дещо магічне, то використовуємо слово «чари» та «чарування». Але де це слово зявилося, що воно несе в своєму прадавньому корінні й звідки це слово прийшло на Терени?

 

Для цього нам тре поринути в глибини сивої давнини часів Римськой імперії де вшановували богиню пророцтв Карменту (Carmenta, Carmentis).

Вона була річною нимфою та ватажком групи богинь пологів, колодязів, фонтанів і пророцтв, яких називали Каментами (Camenae, Casmenae, Camoenae). Її підлегли, а саме Антеворта та Постверта, також присутніми під час пологів, захищаючи від небезпек матері та дитини. Антеворта була присутня, коли дитина народжувалась головою вперед. А Постверта, коли дитина йшла ніжками вперед.

 

У фестиваль Карменталія (11 та 15 січня) весталки ритуально черпали воду з джерела біля Порту Калена, закликаючи богиню іменами Порріми та Антевори.

 

А сама Карменталія була богинею не лише пологів, а й технологічних інновацій. Бо саме Кармента змінила 15 літер грецького алфавіту те щоб вони стали латинським алфавітом (Gaius Julius Hyginus Fab.277)

 

Також Карментія була оракулом Аполлона, як Cimmerian Sibyl, що сиділа біля вулканічного кратерного озера Авентус де римляни вважали находиться вход в Аїд.

 

Але початкове ім’я богині було Никострат (гр. Νικοστράτη, армія, що перемагає). Тількі його змінили, щоб відзначити її славу як оракула.

Її син, від Гермеса, Евандр став одним із засновників Палланції, з якого почався Рим. Він заснував святкування Луперкалій та перший храм Пана.

 

Цікаво, що у своєму перекладі Одіссеї Гомера Лівій Андронік (284-204 до н.е.) переклад слова Муза (Mousa), зроблений як Камена (Camena).

 

А Горацій назвав поетичне натхнення у 16 оді (Carmen XVI) “дихання ніжне грецької Камени — spiritum Graiae tenuem Camenae. Еллінські Камени (Graiae Camenae) — з’єднання несподіване, оскільки «еллінськими» були Музи. Вони і були його натхненницями.

 

До речі, оди Горація так і називаються «Carmen».

 

Цікаво, що позначення муз “касталіди” (по імені їх водного джерела) дійшло до середньовіччя в одному із заклинань латинською проти поробленой ельфами «Sogotha» (ікоти чи печії):

 

«Всемогутній Боже… вижени з твого слуги N через накладення цього листа всі атаки касталідів, з його голови, з його волосся [і з усіх частин його тіла].» (Ibid iii lxii).

 

Але у стародавньому Римі слово carmen використовували для позначення вірша. Однак його справжній сенс ставився до заклинань, молитв, змилосердю та проклятть.

 

Етимологічно carmen походить від кореня canere — співати, з пасивним закінченням -men. Отримуючи в результаті «те, що співається».

 

І саме від цього слово походить відоме всім англійське charm.

 

Тому якщо хтось коріння бачить у французському «шарм», то ви тепер знаєте, що джерело набагато прадавніше. Й наше з вами «чари» теж тягнеться до Римської імперії. Й це у першоджерелі — те що співається.

 

Й… я знаю дві релігійни традиції де жінкам заборонено співати… Чому? Жах й наляканность перед чарами та чаруванням?

 

Хоча можливо коріння тут ще глибше, бо замовляння іноді дуже схожи на колискови. Й від матусіной колисковой залежить поверенеться дитя із сна до життя чи ні. Тобто залежність від жінки, якої так лякались засновники та й досі лякаються чоловіки.

 

А якщо ви хочете вшанувати Карменту та її супутниць, то Тріумфальна арка знаходилася у Римі як раз поряд із храмом Богині. Бо вона «армія що перемагає» й «те, що співається», помічниця у родах та інноваціях, провідник по вербальной магії та магії співу.

 

©Неймовірні історії за Магію Історії та Історію Магії з Ежені МакКвін.