Початок та кінець Cвіту в уяві кельтів.

СТВОРЕННЯ СВІТУ.

Кельтська міфологія не зберегла повного міфу про створення світу. Однак, опираючись на фрагменти народних переказів та римські історичні записи, можна відтворити загальну картину того, як кельти уявляли народження світу.

В окремих легендах друїди створювали сонце, місяць, зорі та землю, володіючи магічною силою над стихіями. В інших переказах світ виникав із крові, плоті чи поту фей або богів, або ж його формували за допомогою божественних артефактів.

Згідно з текстом Senchus Mór, кельтсько-ірландським зводом релігійних законів, друїди заявляли, що саме вони створили сонце, місяць, землю та море, що демонструє їхні уявлення про владу над природою.

Народні вірування також пояснюють походження природних об’єктів через магічні чи божественні дії.В них можно побачити відгуки міфов друїдів та кельтів. Наприклад:

Море, річки та джерела могли виникнути з крові, поту, сечі або навіть сліз фей, богів чи велетнів.
Острови — це уламки скель, кинуті велетнями, а гори — матеріал, який вони відкладали під час роботи над землею.
Криниці походять із крові мученика або виникають після торкання чарівної палиці святого чи феї.
Озера з’являлися зі сліз бога Мананнана, коли він оплакував смерть сина. Так з’явилися три озера в Ірландії.
Море виникло, коли Бог подарував жіночці чарівну бочку. Й коли її відкривали, то не можно було заткнути. Тому вода текла доки не накрила землю.

На погляд дослідників святи та феї замінили богів, бо історії дуже спрощени.

ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ.

На відміну від багатьох інших традицій, у кельтських віруваннях люди не були створені богами, а походили від них.

Юлій Цезар писав: «Усі галли стверджують, що походять від Діспатера (головного галльського божества) — це знання їм передали друїди.»

Діспатер був богом родючості у підземному світі. Й це натякає, що можливо колись люди жили під землею, а згодом піднялися на її поверхню. Таким чином, кельти вірили, що після смерті вони повертаються до свого божественного прабатька. І тоді світ АННВН набуває зовсім іншого сенсу, ніж потім до нього додали християнізовани нео-друїди. Не Пекло та не Чистиліще, а Першосвіт куди повертаються до того, хто був предком живих, та володарем мертвих. Й куди люди повертаються, щоб знов народитися в світ живих.

Якщо подивитися, що кельти визначали добу із західа сонця, то темрява ночі була саме тим Першосвітом, з якого все починається. Це глибина, безодня та неосяжність. Й це початок, а не кінець.

Окрім цього, окремі клани чи сім’ї часто простежували свій родовід від богів, чарівних істот, священних тварин або рослин.

КЕЛЬТСЬКИЙ АПОКАЛІПСИС.

Подібно до міфів про створення світу, кельти не залишили цілісної історії про його кінець. Втім, фрагменти давніх текстів натякають на катастрофічний фінал. Щось на кшалт Рагнароку півничників.

Римський історик Страбон писав, що друїди вірили у неминучу перемогу вогню та води над існуванням. Галльські воїни, зустрічаючись з Олександром Македонським, зізнавалися, що найбільше бояться падіння небес на свої голови — можливо, це символізувало кінець світу.

Ірландські міфи описують фінальне руйнування як момент, коли: