Прихили мені небо любий,
Занурись в бірюзове море.
Принеси сяйнооких перлів,
Щоб зробити намисто Долі.
Візерунок мінливий мережки
Поклади мені на долоні.
Щоб застібка була як місяць
На перлинах леліли зорі.
А я буду містки стелити,
Щоб в обійми зануритись вночі.
Від палкого твого поцілунку
У коханні заплющити очі.
Ніч паде до пітьми струмкої
Переплута шляхи та долі.
Синьоокі русалки із мавками
Затанцюють в імлі у полі.
Підіймуть вихорці стежками,
Розсміються джерельним дзвоном
Та покличуть свою коліжанку
Політати над сивим долом.
Незбагненною світла нутою
Я розтану в ранковій зорі,
Залишивши прадавню казку
На твоїй людській долоні.
Хоч хили для чаклунки небо.
Хоч даруй ій намисто Долі.
А для неї нема нічого
Важливіше безмежної волі.
31.01.2024
Фразеологізми:
- Прихилити небо– бути ладним зробити все можливе й неможливе для чийогось щастя.
- Містки стелити — залицятися, загравати, кокетувати.