Чи мала відношення англійська магічна традиція до Московії. Історія Магіі та Магія Історії.

 

 

Ця стаття писалася для сторінки на ФБ «Магія історії та історія магіі». Але з маленького ессе про сина Джона Ді вона звеличилася до більшої теми. Й в результаті вийшов лонгрид. Тому я його оставлю тут. Бо для ФБ, де лонгріди не дуже читають, він завеликий. 

Добрый день шановне панство.

За Софію Палеолог (1455 — 1503), онуку останнього візантійського імператора та магію, що вона принесла до Московського царства разом з візантійською бібліотекою, коли вийшла заміж за московського царя  Івана III — я вже писала. Легенду про те, як вона знищувала місцевих відьом теж. 

ЇЇ онук Іван Грозний (1530-1584) теж не пройшов повз магію. Бо в нього був персональний “ злий волхв Бомелія”. 

Цим “волхвом” з летопису був  Елізеус Бомеліус (нім. Eliseus Bomelius; 1530-1579 ) з Вестфалії, який займався професійно астрологією та магією. Офіційно вважався придворним лікарем. Але іноді виконував обов’язки ката та створював отрути, від якоїх жертві помирали в відведений їм час. 

Цікаво, що до Московії цей “дохтор” “практиковав” у Англії. Й саме у Англії у 1569 році був звинувачений за застосування чорної магії. Такий цікавий помічник у сфері медицини у Івана Грозного.

 

АНГЛОФІЛ ІВАН ГРОЗНИЙ.

Саме в часи самопроголошеного царя Івана Грозного з 1553 Англія почала свої торгівельни (а можливо й інші) стосунки з Московією. Вони почалися коли корабель “Edward Bonaventure” аід кривництвом капітана Ричарда Чанселлора (Richard Chancellor) прибув у гирло річки Двіна. Чанселлор привіз московському царю першого вельми чемного листа від тогочасного короля Англії Едварда VI (Edward VI). Потім був  лист вже від королеви Марі Тюдор (Mary Tudor), в якому вона величала Івана  “august Emperor”. Що неймовірно підлещило самопроголошенного царя, який вельми хотів щоб інші самодержці бачили в ньому такого ж правителя як вони. Й нарешті, як пишуть дослідники, Іван став навіть англофілом. 

Бо з тих часів стосунки англйцев з Московією тривали через Біле Море та Північну Двіну майже 100 років до 1649. При цьому англійці крім монополії на торгівельний шлях отримали ще й право на безмитну торгівлю. 

Й трохи пізніше починається те саме славетне листування між Іваном Грозним та Єлізаветою I. Понад 90 листів відомі сьогодні історикам. Інши загубились десь у вирі часу. 

“Між царем-англофілом і новою королевою Англії розквітли дипломатичні відносини. Іван хотів «дружби» і сподівався, що вони будуть «good … rulers together»”.  

Чи може фраза  “rulers together” з British Library, Cotton MS Nero B VIII, fol. 16 v. бути тий базою, на якої створився міф, про намір Івана одружитися на Єлізаветі? Бо реально за заручини такі була мова, але з родичкою королеви Lady Mary Hastin. Нажаль онлайн цього манускріпту нема, тому перевірити контекст не можу. Але дослідники пишуть, що в листах вони дотримувались звертання:

-до Єлізавети це було “our  sister Elizabeth” та “dear sister”.

-до Івана “dear and loving brother”.

 

ЯК ІВАН ГРОЗНИЙ ЗАЛИЦЯВСЯ ДО ЄЛІЗАВЕТИ АНГЛІЙСКОЙ.

Так, дослідники 19 століття Hamel, Morgan та Coote припустили, що прохання руки Єлизавети I було зроблено “у найвищій таємниці” через “усне повідомлення”, було зроблене англійським наближеним Івана — Ентоні Дженкінсоном (Anthony Jenkinson) у 1567 році. Але підтвердження цього офіційного ясно що нема. 

Але такі  існує дивний звіт Томаса Рендольфа Thomas Randolph) до Виляма Сесила (William Cecil)

12 серпня 1568 “one matter I finde … aggravated against Jenkinson is I believe … as though he should have dealte with that prince in some matter of marriage either with this Emperour … or with his son”.

Тобто не виключно що щось було, але можливо що Єлізавета маніпулювала англофілом Іваном до своєї мети. 

До того Єлізавета дуже добре знала що трапилось з жінками Івана з яких три були отруєни а інши вбити, можливо особисто саме ним. Тому самостійно робите висновки, чи могла вона мати бажання мати особисти стосунки з неврівноваженим  маніяком й до того ж сифилитиком. 

  • Але комусь ця історія мала бути корисною, що її прозповсюдили? Кому? 

А в мене ще є питання: 

  • Чому цей альянс розвалився? 
  • Чи він розвалився дійсно на всіх рівнях? 
  • Чи мала відношення до Московії англійська магічно-оккультна спільнота у той час й яке? 
  • Чи був насправді який особистий конфлікт Єлизавети та Івана, якщо англійці поставляють Грозному сукно, зброю та інше? 
  • Навіщо 1567 Іван пропонує альянс Єлизаветі щоб він теж міг продавати зброю Англії, а Англія будувала для нього кораблі? 
  • Чому англійці підтримують ресурсами Івана для захоплення Балтійського регіона?  

Й це в той час, коли по Єверопі ходять розмови, що московський цар не зупиниться й піде війском й до Голландії й до Англії. Й це реально непокоїло європейців. Бо у 1561 парламенті Cologne та Hamburg зупинили відправку зброї до Англії, доки королева не дасть підтверження, що ця зброя не для перепродажу, а тількі для користування до своїх потреб.  

Але все ж таки зброя продовжувала потрапляти якимось чином до Московії. . 

Крім того неопублікований лист Єлизавети, датований 18 травня 1567 р., згадує англійських ремісників, які поїхали до Московії, а в листі, датованому 16 вереснем того ж року, цар просить королеву прислати йому “архітектора, здатного будувати замки, вежі і палаци, лікаря, аптекаря (apothecary, ) та інших ремісників, таких що можуть шукати золото і срібло”. Й доси в музеях Росії можна побачити ювелірни вироби явно англійських майстрів того часу. 

Крім запиту на товари воєнного призначення, самодержець Московії ще й питає Єлизавету приватно, на основі взаємності, за право на отримку притулка в Англії в разі особистої небезпеки для нього. Ось так Іван Грозний боявся заколоту своїх бояр. Також він пропонує такий же притулок й королеві, якщо в неї щось трапиться. 

Як ви розумієте, що Єлизавета відповіла, що її країна то її країна й вона звідси не поїде. Бо в неї була своя парадігма влади. Бо не можна бути правителькою, якщо ти боїшся свого народу. А ось, якщо Іван потрібує притулка, то вона його прийме з родиною та буде турбуватися за них Але зміст листа показує, шо жити він буде “під власною опікою”, що може означати — за свій рахунок.  

Реакцію сексіста,  абюзера-маніака  Івана на відмову прийняти його захист та таке запрошення ви можете уявити, коли цей лист дійшов до Московії десь у 1570. 

Чи не тому він так розлютився й докоряв їй її жіночою статтю? До того ж вона не прийняла позицію зобовязків у військового альянсу, а тількі зацікавленість об’єднати сили “проти наших спільних ворогів”. До того ж в листі йде мова про якусь усну домовленность, яку й приймають за те саме таємниче сватання. 

Розрив у 1568-1570 відносин й дав наслідок в досить відомому тепер докору. Додаю до вашої уваги англійську версію цього листа бо не хочу перекладом нищити враження від реалії:

“wee had thought that you had beene ruler over your lande and had sought honor to your self and and proffitt to your Countrie, and therefore wee did pretend those w[e]ightie aff airs between you and us. But now wee perceive that there be other men that doe rule, and not men, but bowers [i.e. boyars or nobles] and marchaunts, the w[h]ich seeke  not  the  wealth  and honnor of our majesties, but they seke there owne proffitt of marchandize. And you flowe in your maydenlie estate like a maide; and whosoever was trusted in our affaires and did deceave us, it were not meete that you should creditt them. And now seeinge it is so, wee doe sett aside those affaires; and  those bowrish Marchaunts that have beene the occasion that the pretended welthes and honors of our Majesties hath not pretended welthes and honors of our Majesties hath not come to passe, but doe seeke their owne wealthes, they shall see what traffi  que they shall have here; for our cittie of Musko [Moscow], before their traffi que to it, hath not greatly wanted Englyshe commodities. And the priviledge that wee gave to your Marchaunts, and sent to you, that you would send it us againe, and whither it be sent or no, wee will give commaundement that nothing shalbe donne by it. And all those priviledges w[h]ich wee have given aforetime be from this daie of none effect …”

The National Archive, SP 102/49, fol. 1 r.; British Library, Cotton MS Nero B XI, 347 r. – 348 v.; A.J. Crosby, Calendar of State Papers Foreign, 500.

Й додам російский переклад:

…После этого ты прислала к нам по торговым делам своего посланника Антона Янкина [Дженкинсона]. И мы, рассчитывая, что он пользуется твоей милостью, привели его к присяге и вместе с ним другого твоего купца Ральфа Иванова [Рюттера], как переводчика, потому что некому было быть переводчиком в таком великом деле, и передали с ним устно тайные дела великого значения, желая с тобой дружбы. Тебе же следовало к нам прислать доверенного человека, а с ним Антона или одного Антона. Нам не известно, передал ли это поручение тебе Антон или нет; а в течение полутора лет про Антона не было известий. А от тебя никакой ни посол, ни посланник не прибывал. Мы же ради этого дела дали твоим купцам свою новую жалованную грамоту; рассчитывая, что эти гости пользуются твоей милостью, мы даровали…

…Но посол твой Томас Рандольф все время говорил о торговом деле, и едва его убедили и поговорили о тех делах. Наконец договорились об этих делах, как следует их устроить, написали грамоты и привесили к ним печати. Тебе же, если тебе это было угодно, следовало таким же образом написать грамоты и прислать к нам в качестве послов достойных людей и с ними вместе прислать Антона Янкина [Дженкинсона]. Прислать Антона мы просили потому, что хотели его расспросить, передал ли он тебе те слова, которые мы ему говорили, согласна ли ты на наше предложение и каковы твои намерения. Вместе с твоим послом послали своего посла Андрея Григорьевича Совина…

…Ныне ты к нам отпустила нашего посла, а своего посла с ним ты к нам не послала. А наше дело ты сделала не таким образом, как договорился твой посол. Грамоту же ты послала обычную, вроде как проезжую. Но такие дела не делаются без клятвы и без обмена послами. Ты совсем устранилась от этого дела, а твои бояре вели переговоры с нашим послом только о торговых делах, управляли же всем делом твои купцы сэр Ульян Гарит [Уильям Гаррард] да сэр Ульян Честер. Мы думали, что ты в своем государстве государыня и сама владеешь и заботишься о своей государевой чести и выгодах для государства, — поэтому мы и затеяли с тобой эти переговоры. Но, видно, у тебя, помимо тебя, другие люди владеют, и не только люди, а мужики торговые, и не заботятся о наших государских головах и о чести и о выгодах для страны, а ищут своей торговой прибыли. Ты же пребываешь в своем девическом звании, как всякая простая девица. А тому, кто хотя бы и участвовал в нашем деле, да нам изменил, верить не следовало.

И раз так, то мы те дела отставим в сторону. Пусть те мужики, которые пренебрегли нашими государскими головами и государской честью и выгодами для страны, а заботятся о торговых делах, посмотрят, как они будут торговать! 

24 октября [24 октября 1570 г.]. Иван IV Грозный. Сочинения С.-Пб. “Азбука классики” 2000. 

Тобто ніякої шлондри тут нема. Але приниження “дівчачостю” є. Й є якась таємна усна домовленність. Саме її також додають до “теорії” умови одруження між Єлізаветою та Іваном. 

Чи була це реакція на відмову у одруженні. Хоча якбе в лоб ніхто не відмовлявся, але й не присилав ніякої відповіді. Чи не зрозумів самопроголошений цар витоків демократії та хартії вільностей англійців та відношення до своєї країни й народу королеви. Бо вона не захотіла від нього ніякого “притулку” на випадок втрати королевського стану й притримувалася шляху “мати свого народу”, якого немала боятися. На відміну від Івана з його опрічиной та знущаннями над людями. Чи все це разом з відмовою у війсковому альянсі привело до зриву царя.  

Ще й спілкування за допомогою перекладачів через латин та грецьку, не додавало порозуміння. Бо мова це формула мислення та світогляду. Й не завжди є можливість зробити прямий переклад. 

Й хочь Іван Грозний й продовжував шукати альянсу, королева зовсім не була зацікавлена до його позиції “що попершу мають бути інтереси князів, а потім торговців”. Ось така сценарна номогенезна діференс.

У 1582 (1?) році за два роки до смерті Іван все одно знов спробував заключити альянс й одружитися з племінницею королеви — Lady Mary Hastin донькою лорда Huntingdon. Пятидесятирічний чоловік, що на цей момент був сьомий раз одружен, наприкінці життя  ось таким чином спробував хочь якось отримати співвідношення з англійською знаттю. Ще й заявив, що його сьомий брак не має юридичної форми, тому насправді він вільний а не одружений.

Я так розумію, що слава Генриха Тюдора та його 6 жінок не давала йому спати. Тому він переплюнув того сьома жінками й ще хотів восьму з дому Тюдорів.

До того ж цей брак мав привести до війскового альянсу та фактично, таким чином, примушення Англії до війни з Польщею. Ось навіщо треба було молоденьку гарну дівчинку віддавати цьому маніяку та ще й вступати у війну заради нього? Єлизавета мудра жінка. Вона запросила відновлення монополії англйської торгівлі та потягнула час з одруженням племінниці. Й була права, бо за два роки цей маніяк помер.  Але й монополію на торгівлю Англія більше не отримала.  

Щож про англофілію Івана Грозного та його бажання відвідати Альбіон (secret letter, brought by Bowes) зазвичай не пишуть. А ось те шо він якбе назвав “шлондрою” Єлізавету перетирають. Цікава історія… то англофіл цар, то нідерландофіл, то німеччинофіл… номогенез консерваторії знов…

 

ПРОХОЛОДА У ВІДНОСИНАХ КРАЇН ТА ПРИСУТНІСТЬ АЛХІМІКОВ.

Після смерті Івана відносини з Англією з Московії холодніють. Його син Федір I Іванович (1557 — 1598, правиви з 1584) забороняє англійцям продаж  не анлійских товарів та транзит перських. Але листування з королевою цим царем також продовжується.

Але саме за його час  у 1586 році до Московії запрошується славетний оккультіст  Джон Ді, що був  математиком, астрологом, медіумом, алхіміком, оккультистом, винахідцем янгольскої абетки та печатки якими користуються ангелологи донині, шпигуном та творцем англійської розвідки королеви Єлізавети I. Але Джон Ді відмовляється. На жаль я не знайшла документа, що побачити хто саме його запрошував. Чи могла королева рекомендовать свого астролога та мага московскому новому царю? Чи хто мог розповіси в Московії за оккультиста самої королеви? Не знаю. Але це може показувати достатньо інтерес московскої влади до цієї теми. За Джона Ді ми ще поговоримо нижче. Бо один з його нащадків мав пряме відношення до Московії. 

Англійські торговці продовжують свою присутність на Московії також за часів Годунова (1552-1605). Бо той часто зустрічався з англійцями дікарями в своєму маєтку в Хорошево. А деяки з них були не тількі лікарями, але й алхіміками.  Наприклад  у 1595 до Московії прибуває врач та філософ Марк Рідлі (1560–1624), який згодом прославився своїми працями з магнетизму. Тому дослідники роблять висновок, що Годунов теж був в темі алхімії, магії та оккультизму. До того ж він спілкувався листами також з Єлізаветою. Перший лист королеви до нього датується 24 березнем 1586 року. А ще він шукав англійську наречену для свого сина. 

Навіть за часи “Сум’яття” англійці займаються експортом товарів з Московії й присутні тут. Хоча інші іноземці тікають звідси. 

А ось зараз буде вибухова історія того часу. 

 

ПЛАНИ КОЛОНІЗАЦІЇ ПІВНИЧНОЙ МОСКОВІЇ АНГЛІЙЦЯМИ.

Взимку 1612 року, король Яков отримав від капітана Томаса Чемберлена (Thomas Chamberlain)  меморандум, в якому було вказано що певні категорії населення Московії готови віддати себе в його руці більш ніж в чиїсь інші. Вказуючи на скрутний стан народу Московії, а особливо велику небезпеку аннексії Московії Польшею, Томас благав короля приняти “пропозицію суверінітету тієї частини Московії, яка лежала між Архангельськом та  річкою Волгою з трактом вздовж цієї річки до Каспійського або Перського моря, аби принаймні командування та захист нею зі свободою та гарантією торговлі.” Таким чином Англія отримає незалєжність від короля Данії та отримає торгови шляхи із Східом поза Іспанією та Турцією. А ще Англія таким чином звеличить своє населення«. До речі у московьских документах нічого про це нема. Але про це є в англійских. 

Треба також звернути уваге на то, що ще до цього, влітку 1612 на Півночі Московії (Архангела) загадково з’являється десь дев’яносто солдатів найманців. Вони були різних національностей та їх вів пруський офіцер Adrian von Flodor. Їх з повагою прийняли власті Архангеля. А потім вони запросили у московського керівництва та князя Пожарського приєднатися до вигнання поляків, але їм відмовили, припустивши що вони розвідники якоїсь держави. Але не взираючи на це вояки пробули у Москві де й осталися на зиму 1612-1613. більшість цих людей такі була англічанами та вони мали пропуск за подписом короля Якова. більшість з них повернулися до дому у 1613 році. 

Першим на те, що вони повязани з планом колонізації обернув увагу Готе (Iu. V. Got’e, 1955). Givi Zhordaniia у 1959 опубліковала дослідження, де вказала на звязок цих найманців з англійським проектом колонізації. Також було сказано, що насправді колонізація планувалась задовго до зими 6012-6013.

До того ж деяки підприємливі британці планували довгосрокови, широкомаштабні облоги, щоб отримати контроль над стратегічно розташованим Соловецьким монастрем, якщо Яков вирішить продовжити “проект”. 

Але Архангель цікавив не тількі англійців. Шведи теж мали плані на нього. До речі там була варіація хто буде керувати торгівельними (та/або політичними) потоками — поляки, голландці чи шведи. Польский та шведский царі претендували на керування Московією. Чому б англійскому теж не примкнути до такої мети й не отримати трохи півничних земель до своєї імперії. До того ж католицька експансія могла стати протестантською. А Яков голова своєї церкви. 

Й в червні 1613 два англійських амбассадора John Merrick та William Russell такі прибувають до Архангеля. Крім торгівельних в них були ще й таємни вказівки до колонізації. Бо Яков був готовий і прислати десять-дванадцять тісяч вояків, щоб утримати регіон. 

Але вони не здійснилися. Бо в Московії вже відбулись вибори 21 лютого 1613 й перший Романов встав на царство. 

До того ж в листопаді 2012 помер принц валлійський Генрі, який міг стати правителем та посести на трон нового регіона. Не звезло Якову. 

І вже в 1614 Джон Мейрик знову призначений англійським послом при царському дворі з повними повноваженнями використовувати свій вплив для зменшення анархії, що панувала в уряді московитів. Він приїхав із сорока чотирма людьми і з великою сумою грошей, яку, якщо знадобиться, потрібно було передати цареві та його міністрам.

Ось так можливо вже тоді корпоратівни інтереси, заснований  у 1550 році англійськой торгівельної “Московской компаніі”,  впливали на політичні події. 

А що з алхімією, магією, оккультізмом та іжезнеюхерувими? Та з Романовами, що прийшли до влади?

 

МАГІЯ ДІНАСТІЇ РОМАНОВИХ. ПОЧАТОК. 

До магії Романови зналися безумовно. Бо у 1600 році сталося обвинувачення по доносу Бертєнева, що служив скарбником у дядька майбутнього царя Александра Романова. Згідно з доносом Романови в скарбниці зберігали в себе чарівні коріння, маючи намір умертвити чаклунством царську сім’ю. Магія чи отрута — де в той час можно було зробити межу?

Й ось тут ми повернемося до Джона Ді та… його старшого сина від другого брака Артура Ді (1579- 1651). 

Бо у 1621 році цей Артур Ді, по рекомендації короля Якова I (про цього правителя я писала у статті про демонологічних відьом) приїзжає працювати архіатром, тобто головним лікарем правителя, до першого Романова — царя Міхайла Федоровича (1596-1645, правив з 1613).

По прибуттю “з нагоди приїзду” цар Михаїл Федорович нагородив Артура “м’яким оксамитом, дамаською тканиною, пурпурною тканиною, лондонською тканиною, сорока соболями на сорок рублів і грошима в розмірі сімдесят рублів”. Тобто оценів дохтора  “по багатому”. Та ще й дав йому дуже велику оплату за його роботу, включно 50 літрів алкоголю кожного дня до столу.

А цей  Артур, синочка Джона Ді, вже в вісімь років допомогав  батьку у магічних ритуалах. Тобто мав добре знатися на цієї темі. А якщо нього рекомендовал московському царю знатний “відмолов” король Яков I, то в цьому мав бути ще якись сенс, крім медіцини? 

Й саме перебуваючи у Московському царстві   Артур Ді у 1629 році  написав свою славетну роботу по алхімії Fasciculus Chemicus, що вийшла у Франції у 1631 році.

“Chymical Collections. Expressing the Ingress, Progress, and Egress, of the Secret Hermetick Science out of the choicest and most famous authors.” — це алхімічна антологія в  якій Артур Ді зібрал роботи славетних майстров того часу таких як  Petrus Bonus, John Dastin, Gerhard Dorn, Raymund Lull та Michael Maier. А також там він описав 10 етапів алхімічного витвору: 1. Природна матерія 2. Підготовка 3. Вага в підготовці 4. Вогонь філософа 5. Підйом або народження каменю 6. Ваги 2-ї роботи 7. Вбирання 8. Бродіння 9. Проекція 10. Множення.

Цікаво, що є версія що насправді син писав трактат разом з батьком. А також легенди, що Джон Ді відкрив таємниці довголіття, та насправді саме він приїзжав до Московії,  під ім’ям Артура.

Не знаю наскількі це правда, але така версія існує. Але ви ж маєте розуміти хто в це може віріти. 

Якщо спиратися на деяки легенди, то Артур Ді також переклав декілька творів батька на руску мову. Бо потім Распутін якбе вкрав декілька цих книг з імператорської бібліотеки.  Тому, якщо це правда, то на мою думку, це були не підручники з математики. 

Повернувся Артур Ді до Англії у 1637 (виїхав з Московії у 1635) році, після 14 років у Московії. Поїхав він забравши з собою й свою бібліотеку. А в нього було не меньш як 40 книжок, що можливо він привез з Англії. Й на той час це було величезною коллекцією. 

Але хто зна що він переклав та воно там осталося. Але його слава як алхіміка була расповсюджена й в Росії й в Європі. Тому його “навчання” тут можливо теж осталося. Ось тількі чому він там й кого навчав, цей знаток алхімії та оккультної магії свого батька?

До того ж наступний лікар Романових був Венделін Сібеліст (Vendelinus Sybelist) з Німеччини, що був у тесних стосунках з розенкрейцерами та також алхімік. Але хто не шукав як створити золото з чого-небудь й отримати алхімічне каміння  в той час? тому в алхімію йшли й доктора й лорди. 

В мене, як завжди, питання:

Чи міг “відьмолов” Яков порекомендовати алхіміка та мага Московському царю, щоб сприяти династії Московії не тількі медичними, але й  “магічними” засобами? 

Що робили із знанням алхімії та іншими вельми оккультними трактатами Романови?

Чи були у Англії на це свої мотиви, хочь вона й стала вже політичним ворогом Московії? 

Чому Англія була так проти того, щоб Московія стала Шведською чи Польською колонією? Чи були якись інтереси крім політичних та торгівельних? 

Чому Олег Фомін пише, що:

“Связка Джон Ди — Артур Ди — Михаил Романов требует еще дополнительных рассмотрений, но уже сейчас понятно, что клятва, данная русским народом в 1613 г., скорее всего, была предана в самом своем истоке. Ведь бывает и такое предательство, когда господин предает своего слугу.”

Що то за клятва? Клятву Романовим? Клятву Романовим як масонам? Да такая версія теж є, масонів якбе ще нема ніде, а у Романових вже є. До чого тут Джон Ди та його син?  Чи то якась невідома нікому клятва Англії як сюзерену? Бо в той час, щоб тебе прийняли до міжнародного політичного державного суспільства, то мав тебе признати один з гравців цього поля. Тому й Украіна свого часу теж пішла до шведського короля за статусом держави. Не можу я відшукати ні звідки взяли цю цитату ні про що вона. На жаль. Хоча схоже що все таки це про Романових, як масонів. Ну є такі плітки серед тих хто любить теорії змов. Тому якбе це Романови зрадили московитів, що клятву їм давали, коли вони постали на трон. Але офіційно перша ложа масонів з’являється у 1717 році. Хоча легенди корінням йдуть до 13 століття. 

До речі Романови такі знали за плани Якова за колонізацію Пінічних регіонов. Але це не вплинуло негативно на відносини країн. Щось там було таке, що чи я не знайшла, чи воно під грифом державних таємниц ще на 10 століть. 

Й головне: чи мала англійська оккультна традиція до всього цього причетність й яку саму? Бо реперни крапки, то реперни крапки що мають дію у часу й до сьогодення. Бо мені цікавлять поперше не політичне кіно, а шляхи магіі Історії та історії Магії. Де іноді перекручуються та плюндруються Долі народів та держав, впливаючи на особисту свідомість. 

А починалась в мене ця тема з інтереса до Артура Ді та його діяльності у Московії, але як завжди винесло покопатися далі. Гарного вечора та мирного неба. 

Copyright@Ежені МакКвін-2024

 

Література: 

Добавить комментарий

Лимит времени истёк. Пожалуйста, перезагрузите CAPTCHA.