Мовна оптика. Опис та приклади

Мовна оптика — це структурний спосіб бачення світу, сформований мовними виборами, які визначають емоційний тон, смислову рамку та сценарій реагування

 

«У всьому світі люди спілкуються один з одним, використовуючи вражаючу кількість мов — загалом близько 7000 — і кожна мова вимагає від своїх носіїв зовсім різних речей. Наприклад, припустимо, що я хочу сказати вам, що бачив дядька Ваню на 42-й вулиці. У мові міан, якою розмовляють у Папуа-Новій Гвінеї, дієслово, яке я вживаю, виявило б, чи сталася подія щойно, вчора чи в далекому минулому, тоді як в індонезійській мові дієслово навіть не виявило б, чи вона вже сталася, чи ще попереду. У російській мові дієслово виявило б мою стать. У мандаринської мені довелося б уточнити, чи є титульний дядько материнським чи батьківським, і чи він споріднений кров’ю чи шлюбом, тому що існують різні слова для всіх цих різних типів дядьків, і навіть більше (він випадково є братом матері, як чітко зазначено в китайському перекладі). А в піраха, мові, якою розмовляють в Амазонії, я не міг би сказати «42-й», тому що немає слів для позначення точної кількості, є лише слова для позначення «дещо» та «багато».»
How Language Shapes Thought. The languages we speak affect our perceptions of the world. Lera Boroditsky

 

Я багато років працюючи із кінезіологічними барометрами емоційними станами, із бінарними парами станами, із троїчними та четверичними й іншими формами, що через мову впливають на стан людини. Чому, коли ти називаєш емоцію — це дає можливість перемкнути людину із руйнуючего стану в той, що відновляє? Як це диво відбувається? 

Так, з одного боку це вміння оператора переключатися самой, та вести ( за рахунок рапорту та дзеркальних нейронів) того, хто прийшлов за допомогою. Але із іншого боку тут є й інші процеси. Й на мою думку вони пов’язани із мовою та тим, як вона працює на різних рівнях, включно нейрофізіологію.  

Я буду спиратися в базі на гіпотези Сепіра — Ворфа, що можна сформулювати як: 

I. Лінгвістичні відмінності → когнітивні відмінності. Структура мови впливає на те, як її носії сприймають світ.

II. Мова формує світогляд. Рідна мова визначає спосіб мислення людини. 

Але одночасно: усі мови, незалежно від культури, однаково складні та повноцінні (Сепір).  Світ не даний нам безпосередньо; ми організовуємо його через мовні категорії (Ворф). 

 

Як прості, так і складні типи мови невизначеної кількості різновидів можна знайти в розмові на будь-якому бажаному рівні культурного розвитку. Коли йдеться про лінгвістичну форму, Платон йде назустріч македонському свинопасу, Конфуцій — назустріч дикуну-мисливцю за головами з Ассаму.
Sapir 1921 : 21 91

 

Категорії та типи, які ми виділяємо зі світу явищ, ми там не знаходимо, бо вони дивляться в обличчя кожному спостерігачеві. Навпаки, світ представлений у калейдоскопічному потоці вражень, які мають бути організовані в наших умах. Це означає, значною мірою, лінгвістичну систему в нашій свідомості.
Whorf 1956 (1940):212 

 

Щож, здатність організовувати досвідчений світ у категорії є фундаментальною властивістю людського пізнання. Ми називаємо те, що бачимо, чуємо, відчуваємо, знаємо. А потім класифікуємо це свідомо чи несвідомо.  Й таким чином створюємо опис Світа навколо нас та внутрі нас. 

Лінгвістична теорія відносності стверджує, що мова впливає на світосприйняття або пізнання. Одна з форм лінгвістичної відносності, лінгвістичний детермінізм, розглядає мови людей як такі, що визначають і впливають на обсяг культурних сприйняттів навколишнього світу. Ottenheimer, Harriet (2009). The anthropology of language : an introduction to linguistic anthropology (2 ed.). Belmont, CA: Wadsworth. pp. 33–34. ISBN 978-0-495-50884-7. OCLC 216940204

 

Тому можливо прийшов час ввести термін «мовна оптика» в науковий, й не тількі, оббіг. Так, термін «мовна оптика» існує, але він не є широко стандартизованим у класичній лінгвістиці. Це радше новітній, метафоричний або міждисциплінарний термін, який використовується у кількох контекстах:

1. Мовна оптика як спосіб бачення через мову
У гуманітарних науках інколи говорять про оптику як про «кут зору», «рамку сприйняття».
Тоді мовна оптика означає:
• як мова формує наше бачення світу
• які смисли підсвічує або приховує
• які емоційні чи концептуальні фільтри створює
• як слова задають сценарій сприйняття
Це близько до ідей Сепіра–Ворфа про мовну картину світу та Лінгвістичной теорії відносності (Linguistic relativity). 

2. Мовна оптика в комунікації та медіа
У сфері комунікацій термін інколи використовують для позначення:
• стилістичного «фільтра», через який подається інформація
• вибору слів, що змінює емоційний тон
• маніпулятивних або терапевтичних мовних технік
Тут «оптика» = «ефект, який створює мова».

3. Мовна оптика в психології та коучингу
У практиках роботи з мисленням (НЛП, коучинг, тілесно-орієнтовані підходи) термін інколи використовується як:
• спосіб зміни внутрішнього стану через зміну мовних конструкцій
• «переформатування» сприйняття через слова
• робота з мовними патернами, що задають емоційний сценарій

Й це близько до зі структурами, барометрами, сценарно-емоційними переходами.

4. У науковій лінгвістиці
У строгій академічній термінології такого терміна немає як усталеного, але він може з’являтися в авторських концепціях, статтях або сучасних міждисциплінарних дослідженнях.

 

Я пропоную наступне визначення терміна «мовна оптика». Хоча також я використовую термін «редактор реальності». 

Мовна оптика — це спосіб сприйняття та інтерпретації реальності, який формується вибором слів, мовних конструкцій і смислових рамок. Це мовний «кут зору», через який людина бачить події, себе та інших, і який визначає емоційний, когнітивний та поведінковий сценарій взаємодії зі світом.

Ключові елементи визначення

1. Мовна оптика як фільтр сприйняття
Мова задає:
— які аспекти реальності стають помітними
— які — ігноруються
— як подія емоційно забарвлюється
— який сценарій реакції запускається

2. Мовна оптика як інструмент формування стану
Слова не просто описують стан — вони його створюють.
Мовна оптика визначає:
— тон внутрішнього діалогу
— рівень напруги або спокою
— доступні варіанти поведінки

3. Мовна оптика як структурний механізм
Вона працює як:
— рамка (frame)
— фокус (що підсвічено)
— інтерпретаційна лінза (як це оцінюється)
— сценарний тригер (що запускається далі)

4. Мовна оптика як змінна величина
Її можна:
— усвідомлювати
— коригувати
— переналаштовувати
— використовувати як інструмент трансформації

 

Наукови дослідження по темі

 

Мова, що створює межи так, де їх фізично немає

У 1984 році Пол Кей та Віллет Кемптон провели одне з найточніших експериментальних досліджень цієї теми. Вони показали, що лексичні категорії мови здатні змінювати суб’єктивне сприйняття навіть таких базових речей, як колір. Не метафорично — буквально.
Що вони довели?
Коли носіям англійської показували кольори, які лежать на межі між “green” і “blue”, вони бачили їх як більш різні, ніж носії мови, де такої межі немає. Тобто сама наявність слова створює оптичний розрив у сприйнятті.
Це означає, що:
• мова підсилює певні відмінності
• мова створює межі там, де їх фізично немає
• мова формує когнітивні «лінзи», через які ми дивимося на світ

 

Несвідома дискримінація кольорів: нейрофізіологічний доказ мовної оптики

У 2009 році в журналі PNAS було опубліковано дослідження , яке стало проривом у вивченні впливу мови на сприйняття.
Його автори (Thierry та ін.) показали, що рідна мова змінює не лише свідоме категоризування кольорів, а й несвідомі, доуважні нейронні реакції мозку.
У грекомовних учасників існує два окремі базові слова для синього кольору — ghalazio (світлий синій) і ble (темний синій).
В англійській мові такого поділу немає. Що виявили дослідники?
За допомогою методу vMMN (visual mismatch negativity) — це аналіз мозкових хвиль, які виникають ще до свідомої уваги — вони встановили:
— грекомовні учасники несвідомо розрізняють відтінки синього значно сильніше, ніж відтінки зеленого
— англомовні учасники не показують такого ефекту
— різниця виникає ще до того, як людина встигає щось усвідомити або назвати
Тобто мова впливає на передсвідомі рівні сприйняття, на саму архітектуру того, як мозок реагує на світ.
Автори пишуть:
«Це перше дослідження, яке демонструє зв’язок між рідною мовою та несвідомою, доуважною дискримінацією кольору, а не лише свідомою категоризацією.»
Це означає, що мовна оптика — не метафора. Це нейрофізіологічний факт. Мовні структури мозку змінюють сам спосіб, у який ми бачимо світ.

Як це пов’язано з мовною оптикою
Це дослідження підтверджує те, що я називаю мовною оптикою:
— мова створює смислові межі
— ці межі працюють автоматично
— вони формують наші реакції ще до того, як ми встигаємо подумати
— мова — це не просто інструмент, а спосіб організації реальності

Мовна оптика простору: як мова визначає напрямок руху

Дуже мало мов мають слово для позначення «простору» в абстрактному сенсі, яке використовували філософи та вчені, такі як Ньютон, Лейбніц, Кант та Ейнштейн. Однак сучасні дані свідчать про те, що всі мови мають питання «де»
Ulltan, 1978

Люди дуже здатні перетворювати візуальне враження від певної сцени на просторовий опис. Тому мова та просторові знання, хоча вони здаються дисоційованими, можуть і повинні бути пов’язані.

Дослідження Кеммерера показує, що мова формує не лише смисли, а й сам спосіб орієнтуватися у світі. У деяких мовах простір описують через «ліворуч/праворуч». В інших — через «північ/південь» або «до моря/від моря». І мозок носія кожної мови вибудовує свою власну карту світу.
У задачах на орієнтацію носії мов з абсолютною системою координат завжди відтворюють простір у глобальних напрямках,
навіть у кімнаті без вікон. Це означає, що мова створює не лише смислові межі, а й просторові. Мовна оптика визначає, де «перед», де «позаду», де «свій шлях». І це працює автоматично, ще до свідомості.

 

Мовна оптика часу

Наше усвідомлення часу та циклічності справді містить щось безпосереднє та суб’єктивне — основне відчуття «становлення все пізніше й пізніше». Але в звичному мисленні в нас, людей які розмовляють англомовно, це охоплюється чимось зовсім іншим… Whorf 1956(1941):139

Є дослідження, яке показує, що мова формує не лише простір, а й час та його орієнтацію. Саме так — орієнтацію.

Так англійська мова «бачить» час горизонтально: минуле — ліворуч, майбутнє — праворуч. Мандаринська — вертикально: минуле — вгорі, майбутнє — внизу. І мозок носія кожної мови автоматично відтворює події у своїй оптиці, навіть коли він не використовує жодних слів.

Це означає, що мова створює не лише смислові межі, а й часові. Вона визначає, як ми бачимо рух подій, як відчуваємо зміни,
як сприймаємо власне життя у часі.

І що ще важливіше — ця оптика може змінюватися. Коли людину навчають нових часових метафор, її мислення перебудовується.
Мова, як бачите, це не просто інструмент. Це також засіб бачити час. 

🌍 Порівняння з іншими мовами
— Мандаринська — вертикальна оптика (минуле вгорі, майбутнє внизу)
— Аймара — майбутнє позаду, минуле попереду
— Грецька — змішана система
— Іврит — теж має горизонтальну, але з іншим акцентом
— Українська / російська — теж горизонтальна, але з більшою увагою до “перед/позаду” (а не “ліво/право”)

Й в тут треба ще рахувати напрямок письма, який впливає на сприйняття часу. Як в івріті, де пишуть й читають зліва направо. Або в китайській — де орієнтація напису часто може бути вертікальна. 

Крім того є різниця між тим, що легше сприйняти час чи простір.  В дослідженні 1997 року: 

«Фінські діти вважали просторові розрізнення відносно легкими, а польські діти — часові. Ця взаємодія була очікуваною, виходячи з відносної складності морфосинтаксичного кодування в просторовій та часовій системах двох мов. Однак аргумент, що пов’язує час засвоєння з прозорістю чи непрозорістю лінгвістичних систем, не був підтверджений порівнянням англійської мови. Зрештою, фінські діти були відносно краще здатні виконувати просторові концептуальні завдання порівняно з польськими дітьми. Цей висновок узгоджується з концепцією лінгвістичної відносності, що базується на розвитку. Загалом, дослідження показує, що просторові та часові лінгвістичні системи та репрезентативні знання взаємодіють під час розвитку, причому вплив відбувається в обох напрямках.

 

Мовна оптика і півкулі мозку: як мова втручається у саме бачення

 У 2005 році в PNAS вийшла робота, що показала: мова впливає на сприйняття кольору асиметрично — залежно від того, в яку півкулю потрапляє інформація.
У правому полі зору (ліва півкуля, мовна) людина швидше розрізняє кольори, якщо вони належать до різних мовних категорій. У лівому полі зору (права півкуля, немовна) цей ефект зникає.
Тобто мова втручається у сприйняття ще до того, як ми встигаємо щось назвати.
Мовні категорії працюють автоматично, як фільтри, що підсвічують одні межі й стирають інші. Це ще один доказ того, що мова — це оптика. Не метафора, а нейрофізіологічний механізм, який формує те, що ми бачимо, відчуваємо і вважаємо «реальністю».

 

Як мова перебудовує мозок: ще один доказ мовної оптики

Дослідження (PNAS 2008 (DOI: 10.1073/pnas.0800055105), показало, що мова не просто впливає на сприйняття вона змінює саму архітектуру мозку.
У немовлят категоріальне сприйняття кольору живе в правій півкулі — там, де образи, інтуїція, чисте відчуття. Але коли дитина опановує мову, ця функція переходить у ліву півкулю — мовну, логічну, структурну. Тобто мова буквально перебудовує те, як ми бачимо світ.
Те, що спочатку було природним, сенсорним, цілісним, стає мовно опосередкованим. Де мова накладає свої межі, свої категорії, свої способи розрізняти.
І це ще один доказ того, що мова — це оптика. Оптика, яка формується з дитинства і визначає, що ми вважаємо «реальністю».

 

Мовна оптика і півкулі мозку: де народжуються наші категорії

Є ще одне дослідження, яке я хочу згадати PubMed 2002 DOI:10.1073/pnas.11934404. 
У 2002 році вчені показали, що мова впливає на сприйняття кольору асиметрично: у правому полі зору (ліва півкуля) ми розрізняємо кольори швидше, якщо вони належать до різних мовних категорій. У лівому полі зору (права півкуля) цього ефекту немає.

Тобто одна півкуля бачить світ «як є», а інша — «як названо». 

Мовні категорії працюють автоматично, ще до свідомості. Мова втручається у сам процес бачення, створюючи свої межі, свої акценти, свої оптики. І це ще один доказ того, що мова — це не просто набір слів. Це — фільтр, який формує реальність.

 

Мовна оптика відповідальності: як мова визначає, кого ми вважаємо винним

Є ще один важливий аспект мовної оптики — те, як мова формує нашу пам’ять про події. Навіть про випадкові події, де ніхто не мав наміру нічого робити.
Англійська мова майже завжди підкреслює агента: He broke the vase. He spilled the drink. Навіть якщо це була випадковість.
Іспанська чи японська — навпаки: The vase broke. The drink spilled itself. Подія ніби відбувається сама.
У дослідженнях Лери Бородицької та Кейтлін Фосі (2010) це проявилося дуже чітко.
Коли учасники дивилися відео з випадковими діями, англомовні краще пам’ятали, хто саме це зробив. Іспаномовні та японці — гірше. Не тому, що в них слабша пам’ять. А тому, що їхня мова не змушує їх бачити агента там, де його немає.
Як бачите, мова створює оптику відповідальності. Оптику, яка визначає, кого ми вважаємо винним, кого — причетним, а кого — просто присутнім у моменті.

 

Спостереження, що розмовна та жестова мови обслуговуються (багатьма) однаковими нейронними структурами, стало одним із фундаментальних відкриттів когнітивної нейронауки про мову та закріпило розуміння того, що знання мови відображає когнітивну систему певного типу, незважаючи на відмінності в модальностях та системах введення/виведення. Дані свідчать про те, що існують області, які є вибірковими для мовних завдань незалежно від модальності, і як такі «універсальні». З огляду на це, існують також значні докази залежної від досвіду пластичності в цих (та пов’язаних з ними) ланцюгах.
Towards a New Neurobiology of Language. David Poeppel, Karen Emmorey, Gregory Hickok and Liina Pylkkänen

Білінгви.

Дві гіпотези:
I. Структурні відмінності між мовними системами, загалом, будуть паралельні нелінгвістичним когнітивним відмінностям невизначеного характеру у носіїв двох мов.
II. Структура рідної мови будь-кого сильно впливає або повністю визначає світогляд, який він набуде, вивчаючи мову.
Brown 1976:128

Працюя з барометрами, можу сказати що ця тема важлива. Бо білінгви відрізняються в роботі.

Є дослідження, де визначали просторові зв’язки між рідною та другою мовами в корі людини, і показали, що в межах мовно-чутливих ділянок лобової частки (зона Брока) інші мови, набуті в дорослому віці («пізні» білінгви), просторово відокремлені від рідних мов. Однак, коли вони набуті на ранній стадії розвитку мови («ранні» білінгви), рідна та друга мови, як правило, представлені в спільних лобових ділянках кори. Як у пізніх, так і у ранніх білінгвів, чутливі до мови ділянки скроневої частки (зона Верніке) також демонструють фактично незначне розділення активності або взагалі не демонструють її залежно від віку засвоєння мови. 

Дослідження показали, що білінгви змінюють своє сприйняття світу залежно від того, якою мовою вони розмовляють. Два набори результатів, опублікованих у 2010 році, демонструють, що навіть така фундаментальна річ, як хто вам подобається і не подобається, залежить від мови, якою вас запитують.

В моєму досвіді — у випадках білінгвів, треба коригувати на обох ( а іноді на трьох) мовах. 

 

Кінезіологічне м’язове тестування й мова

У кінезіологічному м’язовому тестуванні, я неодноразово бачила різницю реакцій на різні мови. Й особливо коли в тестуванні одразу є запит на коригування на однією з трьох мов (українська, англійська, россійська), якими я працюю. 

Для того щоб побачити, як слова змінюють нашу картину реальності  й як працює мовна оптика — я звернуся до однієї простої трійки з барометра №30:

Громада — Особистість — Всесвіт.

Ця структура універсальна, але її звучання різними мовами створює абсолютно різні смислові поля. І саме тут стає видно, як мова формує спосіб думати, відчувати й реагувати.

Українськомовна оптика
Українською ця трійка звучить м’яко, природно, по‑земному.
«Громада» — це не просто люди. Це ті, хто поруч, ті, з ким ми дихаємо одним повітрям.
«Особистість» — центр вибору, внутрішня вісь.
«Всесвіт» — те, що тримає нас усіх, великий простір взаємопов’язаності.

Російськомовна оптика
У російській мові ця сама структура змінює характер:
Другие — Я — Система.
«Другие» — це вже не громада, а радше зовнішні, відокремлені люди.
«Я» — жорсткіше, індивідуалістичніше.
«Система» — щось надособистісне, інколи навіть тиснуче.

Англійськомовна оптика
Англійською трійка перетворюється на іншу модель:
System — Personality Core — Universe.
«System» може означати соціум, правила гри або просто середовище.
«Personality Core» — внутрішній центр, ядро.
«Universe» — не просто світ, а величезне поле можливостей.

Що це показує?
Кожна мова не просто перекладає — вона створює власну оптику реальності.
Україномовна людина відчуває «громаду».
Російськомовна — «других».
Англомовна — «system».

Китайська версія, в даосько-буддійській оптиці (глибинний, архетипічний) ще більше змінює наше уявлення по темі:

众生 — 自我 — 法界

Zhòngshēng — Zìwǒ — Fǎjiè 

  • — 众生 — “усі живі істоти”, “інші як множинність життя”
    — 自我 — “я”, “его”, “особистість”
    — 法界 — “сфера всіх явищ”, “космічний порядок”, “універсум як структура” 

✔ 众生 (Zhòngshēng) — “усі живі істоти”, “інші”, “множинність життя”
Це не просто “інші люди”. Це весь проявлений світ живих істот, усе, що має форму, страждання, бажання, рух. 

✔ 自我 (Zìwǒ) — “я”, “его”, “особистість”, “внутрішній суб’єкт”
Це не просто “я” як соціальна роль. Це центр сприйняття, точка самості, внутрішній спостерігач. 

✔ 法界 (Fǎjiè) — “сфера всіх явищ”, “універсум як структура”, “космічний порядок”
Це не просто “космос”. Це структура реальності, законність, порядок, принципи, те, що ми називаєм “Всесвіт”.

众生 — поле взаємодії          

— соціум

— інші істоти

— зовнішній світ

— множинність форм

— “інше” як дзеркало

 自我 — центр сприйняття        

— особистість

— внутрішній суб’єкт

— точка вибору

— місце, де виникає намір

 法界 — структура реальності      

— закони

— порядок

— всесвітня логіка

— причинність

— “система світу”

Також згідно досліджень «китайський мозок» спочатку активує звук, а вже потім значення.

Й нагадаю, що китайська має не тількі горизонтальну а й унікальну метформу часу — вертикальну. 

• 上 (shàng) — “вгорі” → минуле
• 下 (xià) — “внизу” → майбутнє

Приклади:
• 上个月 — “попередній місяць” (буквально: верхній місяць)
• 下个月 — “наступний місяць” (нижній місяць)
• 上一代 — “попереднє покоління”
• 下一代 — “наступне покоління”

Це вертикальна оптика часу, якої немає в європейських мовах. І вона активує правопівкульні просторові схеми. Ось таке Дао…

 

І кожен живе у тому Всесвіті, який формує його мова. Це і є дія номогенезу: мова адаптується до землі, а людина — до мови.
Тому не існує «універсальної мови на всі випадки буття» — кожна з них підлаштовує свідомість під свої умови. Моя робота із барометрами через м’язове тестування наглядно показала цю різницю з позиції тілесного рівня. 

 

Мова та емоції

Чи є мова без емоцій, а емоції без мови? Відповідь на це теж в нас є. Бо емоції не існують як готові “вроджені” сутності. Вони це конструкції, які мозок створює в момент переживання. І мова є ключовим механізмом цієї конструкції.

Бо у повсякденному уявленні емоції це “готові реакції тіла”. Але сучасні дослідження показують, що емоції виникають тільки тоді, коли мозок інтерпретує тілесні сигнали через мовні концепти.
Тобто:
— тіло → дає сирі відчуття
— мова → дає смисл
— мозок → збирає це в “емоцію”
Без мовних категорій немає чітких емоцій, є лише “я щось відчуваю”.

Концептуальний акт (Conceptual Act Theory- CAT)

Й тут ми підходим до Теорії конструйованих емоцій — The theory of constructed emotion або Концептуальний акт (Conceptual Act Theory- CAT).  Спочатку теорія була запропонована Лізою Фельдман Барретт. Коротко це про те, що «у кожну мить, коли ти не спиш, твій мозок використовує минулий досвід, організований у вигляді концептів, щоб спрямовувати твої дії та надавати сенс твоїм відчуттям. Коли ці концепти є емоційними, мозок конструює конкретні випадки емоцій.» 

Бо емпіричні дані свідчать про те: що те, що існує в мозку та тілі, – це афект , а емоції конструюються кількома мережами мозку, що працюють разом. Тобто:

Емоція = тілесні сигнали + мовні концепти + контекст

Мозок при цьому робить три кроки:
✔ 1. Відчуває тілесний стан (напруга, тепло, серцебиття, дихання)
✔ 2. Порівнює з мовними категоріями (“страх”, “гнів”, “сором”, “радість”)
✔ 3. Вибирає найбільш підходящу категорію і “збирає” емоцію.

Тобто емоція це не автоматична реакція, а це інтерпретація. Бо мозок не чекає, поки емоція “виникне”. Він прогнозує, яку емоцію треба створити. Й мова для нього це механізм прогнозування емоцій. І для цього він використовує:
— слова
— концепти
— культурні схеми
— попередній досвід
Тобто мова → формує очікування → очікування → формують емоцію.

Фактично саме мова визначає, які емоції взагалі можливі. Бо 
— різні мови мають різні емоційні слова
— тому люди з різних культур переживають різні емоції 
— або однакові тілесні стани інтерпретують по‑різному

Наприклад:
англійське “anger” ≠ китайське 怒
японське 恥 (haji — сором) ≠ українське “сором”
російське “тоска” не має аналога в англійській
українське… тут можна розгорнутися: 
Журба – то коли тобі зле, і ти знаєш чому.
Туга – то коли тобі зле, і ти знаєш без чого.
Нудьга—то коли тобі зле, бо нічого не відбувається.
Смуток – то коли тобі зле, бо настали вечір/осінь/40 років.
Скрута – то коли тобі зле, бо нема грошей.
Бентега – то коли тобі зле, але причину ти ще не придумала.

Тобто мова формує емоційний світ людини й мова потрібна не тільки для опису емоцій, а для їх виникнення. Бо:
— без слів відчуття стають “розмитими”
— люди з низькою емоційною лексикою гірше регулюють стан
— називання емоції знижує активність мигдалини
— вербалізація змінює нейронні патерни

Проговорити свій емоційний стан, вербалізовати — перемикає із лімбичної частини до нейрокортексу знижуючи емоційну напругу. Тобто мова в нас це інструмент регуляції емоцій. Й це часто використовується в сучасній психології

А згідно дослідженням в нейронауковій галузі: 
— мовні зони мозку активуються під час емоцій
— семантичні мережі беруть участь у формуванні емоцій
— без доступу до мовних концептів емоції не формуються як окремі категорії
— ліва півкуля (мовна) → категоризація
— права півкуля → чисте відчуття

Таким чином, що буде для вас важливе, як воно буде позначено вербально й проживатися, що вийде з фону й стане важливим — усе це визначить ваша мова. А барометри це прямо показують, коли треба перекласти з однієї мови на іншу. 

©Ежені МакКвін-2026

Література: