Як феї створили фемінізм: жіноча держава у творах d’Aulnoy та Villeneuve

Фемінізм почався не там, де ви думаєте…
Єжені МакКвін

Й сьогоді ми поговоримо про Gabrielle-Suzanne de Villeneuve та Madame d’Aulnoy – двох жінки, що фактично літературно створили королівство фей у 18 столітті. Їх казки-романи, що читались й розповідались у салонах Франції й були тим, що на мою думку, мало великий вплив на народження фемінізму. Може не в тій формі, як ми тепер це сприймаємо. Але витоки іноді можуть казатися не важливими й не прямими. Але джерело натхнення тим, що жінки можуть мати владу й керувати своїм життям – ми можемо побачити саме в їх творах.

Давайте спробуємо виявити образи, що надіхнули цю культуру та відновити структуру королівства фей на базі їх творів.

I. Архетипи фей у Madame d’Aulnoy

Феї d’Aulnoy — це аристократки салонної культури, перенесені у фантастичний простір. Їхня влада — це влада гри, естетики, бажання, честі.

1. Фея-Патронка (La Fée Protectrice)

Втручається у критичні моменти.
Діє як покровителька, але не як мати.
Її допомога — це жест великої пані, а не обов’язок.

2. Фея-Суверенка (La Souveraine Capricieuse)

Має власні королівства, острови, чарівні простори.
Встановлює правила гри.
Її влада — театральна, блискуча, примхлива.

3. Фея-Закохана (La Fée Amoureuse)

Стає суб’єктом пристрасті.
Може рятувати, мучити, переслідувати.
Її любов — це сила, що руйнує і творить.

4. Фея-Мстивиця (La Fée Vengeresse)

Карає за порушення кодексу честі, обіцянок, етикету.
Її покарання — естетичні, символічні, іноді жорстокі.
Вона — інстанція репутації.

5. Фея-Режисерка (La Fée Scénographe)

Створює цілі театральні світи: лабіринти, палаци, острови.
Її магія — це композиція, декорація, сценарій.
Вона мислить сценами, а не законами.

6. Фея-Інтриганка (La Fée Intrigante)

Діє через маски, посередників, хитрощі.
Її сила — у мережах, а не у відкритій владі.
Вона — політична гравчиня салонного типу.

II. Архетипи фей у Villeneuve

Феї Villeneuve — це юридично-політична цивілізація, з чіткими законами, кастами, судами, покараннями. Їхня влада — це влада інституцій, віку, рангу.

1. Фея-Законниця (La Fée Légiste)

Охороняє закони Ордену.
Стежить за misalliance, віковими порогами, правами.
Її сила — у Book of Account.

2. Фея-Суддя (La Fée Magistrate)

Участь у радах, трибуналах, вироках.
Виносить рішення щодо покарань і вигнань.
Її влада — формальна, інституційна.

3. Фея-Матриарх (La Fée Matriarche)

Найстарші феї, включно з Mother of Time.
Визначають політичний курс Ордену.
Їхній авторитет — абсолютний.

4. Фея-Політик (La Fée Politicienne)

Веде інтриги, шпигує, маніпулює.
Використовує магію як інструмент влади.
Може бути як благодійною, так і руйнівною.

5. Фея-Стратег (La Fée Stratège)

Планує багаторівневі операції (викрадення, підміни, маніпуляції).
Діє через довгі часові горизонти.
Її мислення — юридично-політичне.

6. Фея-Ветеранка (La Fée Vétérane)

Пройшла Terrible/Dangerous Act.
Має вищий ранг і незалежність.
Її сила — у досвіді, витривалості, праві діяти самостійно.

Й спробуємо створити об’єднану модель фейної цивілізації (синтез d’Aulnoy + Villeneuve) де обидві авторки — два боки однієї системи.

1. Фейна цивілізація як жіноча над-аристократія

Вона стоїть над людськими королівствами.
Має власні закони, кодекси, ритуали, естетику.
Складається з каст, ранґів, фракцій.

2. Два рівні влади

А. Формальний (Villeneuve)

Закон
Суд
Рада
Book of Account
Ветеранство
Покарання через дітей, долю, трансформації

Б. Неформальний (d’Aulnoy)

Етикет
Честь
Салонні союзи
Емоційні ігри
Естетичні ритуали
Театральні простори

Разом вони утворюють подвійну систему влади: право + гра, закон + естетика, інституція + сцена.

3. Магія як політичний і естетичний ресурс

У Villeneuve — інструмент контролю, покарання, юрисдикції.
У d’Aulnoy — інструмент гри, бажання, театру.
У синтезі: магія = форма влади, аналог грошей, титулів, армій, репутації.

4. Люди як поле дії

У Villeneuve — об’єкти рішень Ордену.
У d’Aulnoy — фігури в грі, улюбленці, жертви, партнери.
У синтезі: люди = матеріал для фейної політики й естетики.

5. Жіноча суб’єктність як ядро

Феї — це:

жінки з владою,
жінки з бажаннями,
жінки з законами,
жінки з естетикою,
жінки з політичною волею.

Але треба пам’ятати, що для авторок цивілізація фей — це модель жіночої влади, винесена у надприродний регістр, щоб сказати те, що не можна було сказати про жінок-людей у XVII–XVIII ст.

Твори d’Aulnoy та Villeneuve не були феміністичними маніфестами у сучасному сенсі, але вони створили інтелектуальну й уявну інфраструктуру, без якої ранній європейський фемінізм просто не міг би виникнути.

Вони створили перший у Європі корпус текстів, де жінки — авторки, а не об’єкти. У XVII–XVIII ст. жінки майже не мали публічного голосу. Але салонні conteuses (d’Aulnoy, Lhéritier, Murat, Villeneuve) створили:
– власні сюжети,
– власні моделі влади,
– власні жіночі спільноти,
– власні політичні системи (фейні ордени),
– власні етичні коди.

Це був перший масовий жіночий дискурс, який читали чоловіки й жінки всіх станів. Вони створили модель жіночої влади, якої не існувало в реальності.

d’Aulnoy : Феї — це аристократки, що керують світом, карають королів, рятують героїв, визначають долі.
Villeneuve : Феї — це політична наддержава, з:
– законами,
– судами,
– кастами,
– покараннями,
– внутрішньою політикою,
– жіночою ієрархією.

Це була альтернативна модель суспільства, де жінки мають:
– владу,
– суб’єктність,
– право на бажання,
– право на рішення,
– право на помилку,
– право на політичну дію.
У реальному XVIII столітті жінки не мали нічого з цього.

Вони нормалізували ідею, що жінка може бути суб’єктом, а не об’єктом. У цих текстах:
– жінка мислить,
– жінка вирішує,
– жінка карає,
– жінка рятує,
– жінка веде політичні ігри,
– жінка має владу над чоловіками,
– жінка має власні бажання, не підпорядковані чоловічим.
Це був радикальний зсув у культурній уяві.

Вони створили жіночу солідарність як політичний принцип. Бо у d’Aulnoy і Villeneuve:
– феї діють колективно,
– мають ради,
– мають внутрішні суди,
– мають спільні закони,
– мають механізми покарання й захисту.
Це — модель жіночої політичної організації, яка передує феміністичним клубам XVIII–XIX ст.

Вони поохитнули патріархальні моделі шлюбу. Особливо Villeneuve:
– критикує примусові шлюби,
– показує небезпеку чоловічої влади,
– показує жінку, яка сама обирає,
– показує жінку, яка рятує чоловіка (а не навпаки),
– показує шлюб як союз рівних.
Це було абсолютно нетипово для 1740 року.

Вони створили новий тип жіночої героїні. Не пасивної, не терплячої, не “чеснотливої” у християнському сенсі, а:
– розумної,
– стратегічної,
– морально автономної,
– здатної до рішень,
– здатної до дії,
– здатної до любові без самознищення.
Це — прямий попередник феміністичної літератури XIX ст.

Вони дали жінкам інструмент для мислення про себе. Бо салонні казки були:
– написані жінками,
– для жінок,
– про жінок,
– у жіночих просторах (салонах),
– з жіночими кодами.
Це створило культурний простір жіночої суб’єктності, який став ґрунтом для раннього фемінізму.

Й хочь самі авторки не називали себе феміністками, але твори d’Aulnoy і Villeneuve стали фундаментом для зародження фемінізму.
Їхній внесок:
– створення жіночої міфології влади,
– створення жіночої політичної уяви,
– створення жіночої суб’єктності,
– створення альтернативної жіночої цивілізації,
– підрив патріархальних моделей,
– нормалізація жіночого авторства,
– створення жіночих спільнот і солідарності.
Без цих текстів фемінізм XVIII–XIX століть не мав би інтелектуальної бази.

Й хочь наши літераторки не писали маніфестів — вони створили іншу реальність, у якій жінки вже мали те, за що пізніші феміністки боролися в реальному світі. Це був перший у Європі художній простір, де жінки не підкоряються чоловікам, а навпаки — чоловіки залежать від них.

В цьому просторі жінки були носіями влади, а не об’єктами влади. Жіноча солідарність була як політичний принцип, а жіноча автономія через магію. Тут жінка була суб’єктом, а не об’єктом й творила реальність.

Волстонкрафт і де Гуж діяли в політичній реальності. d’Aulnoy і Villeneuve діяли в уявній реальності але вони фактично моделювали жіночу державність, яку де Гуж вимагала в реальності.

Фактично псиьменниці створювали міфологію жіночої гідності показую жінок мудрих, сильних, стратегічних, автономних, політичних. Вони дали образи, які пізніші феміністки могли використовувати як культурний ресурс. Вони створили жіночу політичну уяву. А без уяви немає руху й немає революції. Бо фемінізм починається не з маніфестів – а з образів, які дозволяють уявити інший світ де жінка політична й владна сила. Де жінка діє, вирішує, карає, рятує, обирає, бажає, мислить, керує.
Це основа феміністичної думки.

Їхні казки — це шифрований політичний дискурс, який обходив цензуру. Вони вплинули на покоління жінок-читачок. Салони, гувернантки, дівчата з буржуазних родин — усі читали ці тексти. Вони формували жіночий інтелектуальний горизонт.

Як на мене, то d’Aulnoy і Villeneuve стоять поруч із Волстонкрафт і де Гуж, але їхній внесок інший:
– Волстонкрафт і де Гуж боролися за права в реальності.
– d’Aulnoy і Villeneuve створили жіночу цивілізацію в уяві, яка зробила цю боротьбу можливою.

Й наши авторки може не називали себе феміністками, але вони матері жіночої автономії. Бо “фейні архетипи” не “надихнули” фемінізм — вони фактично створили інтелектуальну матрицю, у якій феміністичні ідеї стали можливими. Тобто: спочатку — архетип, потім — концепт.

Давайте спробуємо подивитися як “фейни архетипи” трансформувався у феміністичний концепт

1. Фея-Патронка → Концепт “жіноча солідарність”
Архетип:
– жінка, яка підтримує іншу жінку,
– захищає, навчає, рятує,
– діє не як мати, а як союзниця.
Феміністичний концепт:
– sisterhood, жіноча підтримка як політична сила,
– ідея, що жінки можуть бути союзницями, а не суперницями,
– перші жіночі клуби, салони, товариства.

Трансформація: Фея-патронка стала моделлю того, що жінка може бути джерелом сили для іншої жінки, а не об’єктом конкуренції.

2. Фея-Суверенка → Концепт “жінка як політичний суб’єкт”
Архетип:
– жінка керує королівством,
– встановлює правила,
– має владу над чоловіками.
Феміністичний концепт:
– право жінки на політичну участь,
– право жінки на владу,
– жінка як суб’єкт державності.

Трансформація: Фея-суверенка дала уявний прецедент: жінка може керувати державою. Це передувало вимогам де Гуж і Волстонкрафт.

3. Фея-Законниця (Villeneuve) → Концепт “жіноче право / жіноча юридична суб’єктність”
Архетип:
– фея як суддя,
– фея як хранителька закону,
– фея як інституція.
Феміністичний концепт:
– жінка як носійка права,
– жінка як творецька юридичних норм,
– жінка як суддя, адвокат, законодавиця.

Трансформація: Фея-законниця створила образ жінки, яка не просто підкоряється закону, а створює його.

4. Фея-Мстивиця → Концепт “жіноча гнів як політична сила”
Архетип:
– жінка карає за порушення честі,
– жінка має право на гнів,
– жінка має право на відплату.
Феміністичний концепт:
– жіночий гнів як легітимний,
– право жінки на реакцію,
– право жінки на самозахист.

Трансформація: Фея-мстивиця нормалізувала ідею, що жіночий гнів — не гріх, а сила.

5. Фея-Режисерка → Концепт “жінка як творецька реальності / авторка”
Архетип:
– фея створює світи,
– фея конструює простір,
– фея визначає правила гри.
Феміністичний концепт:
– жінка як авторка,
– жінка як творецька наративів,
– жінка як архітекторка власного життя.

Трансформація: Фея-режисерка дала модель жінки, яка не живе в чужому світі, а створює свій.

6. Фея-Інтриганка → Концепт “жіноча політична стратегія”
Архетип:
– жінка діє через мережі,
– жінка маневрує,
– жінка використовує інтелект і соціальні зв’язки.
Феміністичний концепт:
– жінка як політична акторка,
– жінка як стратег,
– жінка як учасниця публічної сфери.

Трансформація: Фея-інтриганка показала, що жіноча політична дія можлива навіть у заборонених умовах.

7. Фея-Ветеранка (Villeneuve) → Концепт “жіноча компетентність / експертність”
Архетип:
– жінка, яка пройшла випробування,
– жінка з досвідом,
– жінка з авторитетом.
Феміністичний концепт:
– жінка як експертка,
– жінка як професіоналка,
– жінка як носійка знання.

Трансформація: Фея-ветеранка стала образом жінки, яка має право на владу через компетентність.

Можливо це не зовсім про класичні арехтипи Юнга. Якщо ви можете це назвати по іншому – питання діскуссіонне. Бо мені тут ближче грецьке “ідея” з Платоновського бачення.

Фейні архетипи-ідеї d’Aulnoy і Villeneuve стали першими культурними прототипами феміністичних концептів.

Вони не були маніфестами — вони були матрицями уяви, які дозволили жінкам уявити себе:
• владними,
• автономними,
• компетентними,
• політичними,
• солідарними,
• суб’єктними.

Фактично вони створили “контр-утопію” де жінки мають владу, але ця влада не ідеалізована — вона реалістична, політична, амбівалентна. Магія фей тут метафора жіночої компетентності.