То не мої вірші, то мавка із Пліснеська
На Богіт лізе, пісеньку співа
Та квітом яблуні вривається в уста
Танцює кожну риму, діва чарівна
І ллється вужем лісовим строфа
Щоб повернути те, що впало в забуття
Бо то не я — вона
Казки розповідає вечорами
Чарує, спати не дає ночами
Метеликом із давнини впурхає
У зоряну безодню закликає
Хто зна…
Де мавка пише вірші, а де я…
Copyright©ЄженіМакКвін 2018
Поділитися у соціальних мережах
Картинка к стиху удачная — прям, мавка сквозь листву смотрит 🙂