Стояла себе дубова скриня в бібліотеці Паркера (Corpus Christi College). Колись вона використовувалася для зберігання речей, залишених як застава під грошову позику.

Їй даже надали ім’я — «Billingford Hutch». На честь Richard de Billingford, п’ятого Майстера коледжа (Master of Corpus Christi 1398-1432).

Зробили її середньовічні майстри на початку 15 століття з важких дубових дощок й зміцнили численними залізними стрічками та п’ятьма залізними засувами, закріпленими трьома замками, які відкриваються різними ключами.

І за дизайном, і за структурою ця скриня схожа на багато вцілілих скринь, зроблених для зберігання цінностей у Європі пізнього середньовіччя, від сейфів і скринь до невеличких скриньок.

Й ця скриня також використовувалсь для позик — рідкісний зразок «фінансових меблів» пізнього середньовіччя.

Біллінгфорд створив кредитний фонд у 1420 році. А Corpus Christi зберіг не лише саму скриню, але й свій реєстр, що містить його адміністративні записи протягом понад 300 років.

З них ми знаємо, що університетські позичкові каси працювали подібно до ломбардів і надавали тимчасову фінансову допомогу вченим, які мали труднощі.

Наприклад є такий запис: «Річард де Біллінгфорд передав Коледжу суму в 20 фунтів стерлінгів, яку було покладено в скриню під опікою трьох опікунів.»

Майстри та стипендіати Corpus Christi College могли отримувати позики на суму до 40 шилінгів, приблизно 2 фунти стерлінгів, заставляючи предмети більшої вартості, найчастіше рукописи, які зберігалися в скрині.

Й кожну пластину замка (металева пластина, що містить замки, засувки та замкові щілини) скрині «Billingford Hutch», майстри прикрасили контуром рослини, вбитою в метал. Але ніхто не знав, чому саме такий визирунок обрали митці.

Але відвідувач бібліотеки Паркера в коледжі Корпус-Крісті, Jeremy Purseglove — можливо, розгадав загадку цієї декоративної деталі на цей старовинной скрині. Подивившись на скриню, він сказав: «Я помчав додому і подивився. Я виявив, що це було пов’язано з відкриттям замків і охороною срібла». 

Як ви вже знаєте з попереднього поста, що за словами відомого травника Ніколаса Калпеппера (17 ст.):

“Місячник — це трава, яка (кажуть) відкриває замки та розковує коней, які наступають на неї. Це дехто сміється до презирства, і ті теж не маленькі дурні; але сільські люди, яких я знаю, називають це «Розкути коня”.

Також в попередньому пості ми бачили трави, що можливо мали відношення до Місячніка-Лунарії Серед них якраз й була папороть — Botrychium lunaria.

Саме лист папороті побачив уважний Джеремі у визірунку.

Папороть завжди була серед магічних рослин. Згідно легенд її квітка надавала людині магічних здібностей до пошуку багатств, забезпечувала достатком і удачею. Тому створити її на скрині, для позик було дуже символічно для середньовічних майстрів.

До того ж згідно оповідей впізнати чарівну рослину можна за сяйвом, яке випромінює квітка. Також описується, що квітне вона дуже швидко, червоним кольором, поширюючи незвичайні пахощі, виблискує наче срібло чи діаманти . Цей опис подібен до опису загадкової Лунарії.

Та була легенда, що вірно здобута папороть може звеличувати кількість срібла, якщо покласти її до скрині.

А для алїіміків вона й сама мала духовні якості “срібла”. Можливо саме місячник був загадковою «білою травою», яку цінували алхіміки, вірячи, що вона має небесну життєву силу й представляє білий, або albedo, етап Великої Роботи.

Дивно, що папороті нема в ОГАМ. Чи можливо його символ був таким таємним, що його не внесли в офіційний перелік для паблік.

А на Теренах Botrychium lunaria (L.) Sw. це “Гронянка півмісяцева, Ключ-трава” — багаторічна трав’яниста рослина родини вужачкові Ophioglossaceae (incl. Botrychiaceae)). Рідкісний вид папоротеподібних, релікт пізнього плейстоцену (почався 2,58 млн років тому і закінчив 11 700 років тому)

Ще її звуть “Вужачка”. Вона має великий зелений листок і поруч наче колосок: можна подумати, що це папороть, яка цвіте.

Насправді, це один листок папороті, який розділився на дві частини: зелена — для фотосинтезу, інша — для спор.

Вужачку звичайну можна знайти навіть на Трухановому острові в Києві.

Зовні гронянка-вужачка нагадує витончений кований ключ до старовинного замка, можливо, саме тому в давнину цю рослину називали ключ-травою і вважали, що вона охороняє заритий у землі скарб. Також казали, що цю папороть оберігає цар-вуж, який робить людину щасливою.

Чи може бути Вужачка бути той самою магічною папоротю, що приносить гроши? В реальності ніхто під нею не знайшов скарб. А ось на оздобленя скрині в бібліотеці Паркера вона схожа.

Ось така дивна чи то Лунарія, чи то “мала лунарія Вужачка”, що приносить злато та срібло. Або казочка про квітучу папороть та Лунарію. Магія рослин вона така — ніколи не відкриває усе одразу.

©Надзвичайни історіі про магію Історії та історію Магії з Єжені МакКвін.

Література:

• The Billingford Hutch and the moonwort fern – a medieval mystery solved. Alex Buxton Communications Officer (Research) Office of External Affairs and Communications University of Cambridge