Загадковий рунічний брактеат та його ГА-ГА-ГА магія

 
«fylacteria sibi diabolica et caracteres adpendunt» (Вони вішають на себе диявольські філактерії та символи)
[Германські племена мали] «звичку вішати на себе демонічні амулети з рунічними писаннями, шукаючи здоров’я»
Caesarius of Arles, Sermones 225 (187-238 CE)
 
 
 
 
Undley bracteate — золота підвіска V століття, знайдена у Саффолку, — один із найважливіших артефактів ранньої англосаксонської Британії. Вона поєднує в собі три речі, які рідко зустрічаються разом: германську магію, рунічне письмо та ритуальну іконографію, що походить з пізньоримських імператорських медальйонів.
 
Музейний опис до неї (British museum) такий: Germanic, early Anglo-Saxon AD 450-500 (5thC). From Undley Common near Lakenheath, Suffolk, England. Цей ранній та унікальний брактеат, на якому зображено найдавніші англосаксонські руни, був випадковою знахідкою фермера в Саффолку. Фігурні зображення були адаптовані з пізньоримської монети Urbs Roma, типу, що випускався Костянтином Великим між 330 і 335 роками нашої ери. На аверсі монет зображена голова імператора в шоломі, а на реверсі — Ромул і Рем, яких годує вовчиця, що, як вважає виробник цього брактеату, було об’єднано. Такі монети були широко поширені, і художник, мабуть, скопіював сімейну реліквію.
 
Коментарі куратора: Недавні дослідження показують, що руни можна читати як «виюча вовчиця» (посилання на образ вовка) та «нагорода родичу». Руни англо-фризького походження, і цілком ймовірно, що брактеат був виготовлений у Шлезвіг-Гольштейні або південній Скандинавії та привезений до Англії англійським поселенцем.
 
 
Для мадам Історії брактеат важливий тим, що він:
• найдавніший англосаксонський рунічний напис;
• перший зафіксований германський магічний текст у Британії;
• приклад того, як римська імперська іконографія перетворюється на магічний амулет;
• свідчення того, що ранні англосакси практикували магію слова, де напис не просто “інформація”, а ритуальна дія.
 
А тепер ми маємо перейти до його загадкового руничного напису Gægogæ Mægæ Medu ᚷ‍ᚨᚷ‍ᚩᚷ‍ᚨ᛫ᛗᚨᚷᚨ᛫ᛗᛖᛞᚢ.
 
Це не зовсім класична формула зображення більш пізнього «старого» футарку 6 століття Gibu Auja (ᚷᚨ Я даю удачу, Дарую удачу), де сполучення рун Gebo та Ansuz ( на думку сучасних рунологів) використовувалось для притягнення доброй фортуни, захисту та божественного сприяння. 
 
До речі, якщо спиратися на «The Anglo-Saxon Rune Poem» то класична формула може дати цікави натяки, вельми інші ніж трактують сучасни руністи:
 
«Щедрість приносить похвалу та честь, що підтримує гідність людини; вона забезпечує допомогу та засоби для існування
всім зламаним людям, які позбавлені всього іншого»
+
«Рот – джерело всієї мови, стовп мудрості та втіха для мудрих людей,
благословення та радість для кожного лицаря»
=
й що ми отримуємо як фортуну? Красномовність для того, хто зламан й має отримати по щедрості іншого?
 
Крім того є версія Nordic Animism, яка мені резонує. На його думку формула, яку ми знаємо з брактеату з Данії 5 століття може бути не зовсім побажанням вдачи. Бо цей символ також зустрічається на іншому предметі – держаку списа з жертовного болота на данському острові Фюн.
 
Прото-нордичний напис на старшому футарку на списі Крагехула надзвичайно складний, але частково він виглядає приблизно так:
 
ek e=rila=z asugisalas m=uh=a h=aite g=ag=ag=a ginu g=ah=e … lija … hagala wiju big– …
 
ek erilaz āsugīs a las muha haitē, gagaga
 
По Вікі інтерпретується як «Я, ерилаз Асугісалаза, мене звати Муха, га-га-га!», де «га-га-га» може бути якимось ритуальним співом або бойовим кличем. Асугісалаз — це германське складене ім’я, що складається з ansu- (бог) та gīs a laz (заручник). Муха також, ймовірно, є особистим ім’ям.
 
Люди при магічних сферах пробують інтерпретувати як : «Я — звуть Муха, еріл Асугісалаза — [я] освячую силу: ᚷ+ᚨ, ᚷ+ᚨ, ᚷ+ᚨ (символ тричі)». Таким чином виникає «магічне» освячення сили за допомогою формули га-га-га й інтепретація формули у сучасной амулетной справі. 
 
Але давайте подивимось на наукови версії перекладу текста зі списа: 
  • Schneider (1969) Ginugahelija Hagala wiju bi g[aia]. «могутнього ревця [жертовного бика], Хагала, я присвячую спису»

    Древо списа Крагехул. Намальоване Стівенсом у 1884 році.

  • Düwel (1983) читає тричі повторене g-a як g[ibu] a[uja] «Я дарую удачу». У другій частині напису він має ginu-ga he[lmat]lija … hagīl(a) wi[g]ju bi g[aia]. «магічне — «ga», град, що руйнує шолом, я присвячую спису».
  • Pieper (1999) читає g-a як g[ebu] a[nsu] «дар богу [Одіну]», з наступним: ginu-ga hellija hagīla wiju bi g[ebu]. «магічний дар бога, пекельний град я присвячую цьому дарунку»
  • MacLeod and Mees (2006) інтерпретують «ґагаґа» як ономатопею, пов’язану з такими формами, як «ґæгоґæ» брактеату Андлі, та інтерпретують цей вираз як метричний знак «gagaga ginu gahellija, hagala wiju bi g[aize]» «ґагаґа, я кричу гучно, вітаю, я присвячую в с[пис]»
 
 
На думку Nordic Animism «У пізніших джерелах Одін асоціювався з літерою ᚨ, чиє ім’я áss або раніше *ansuz означає «бог». Назва літери ᚷ — це незасвідчене протогерманське слово *geƀō або gyfu у давньоанглійській мові. Це означає «дар», отже, спис має сакралізацію, яка звучить так: «дар-богу — дар-богу — дар-богу»»
«Списи сакралізували речі для Одіна, якого також називають Богом Списів. Кидання списа над місцем битви, встромлення його в землю храму (Рібе), розміщення його над тілом у могилі. (Бірка) або спис, що позначає тіло як сакралізоване для Одіна (Сага про Інглінга).»
 
Все це освячувало простір, або фізичне тіло — як дар Одіну. В болото воно потім попаде чи на поле битви — воно тепер належить Одіну, як жертва-дарунок. Тобто яку фортуну притягують носиї формули? Можливо така фортуна була за щастячко вікінгам, що хотіли загинути на полі бою й попасти до Одіна. Але ми зараз живемо в інший час. На поле боя мало хто хоче піти, а ось в руни погратися багато хто. 
 
Ось завжди коли починаєш копати вглупь, то вилазить те що ні на що не налазить у сучасній парадігмі медрогелів.
 
Але повернемося до нашого брактеату. Частина напису якбе зрозуміла (див. комметарій куратара музею вище), частина — ні. І саме ця нерозшифрована частина можливо відкриває двері до реконструкції ритуального контексту.
 
ᚷ‍ᚫᚷ‍ᚩᚷ‍ᚫ ᛗᚫᚷᚫ ᛗᛖᛞᚢ
g͡æg͡og͡æ mægæ medu
 
У різних реконструкціях подається як: ᚷᚨᚷᚨᚷᚨ gagaga або варіанти:
• gægogæ
• gagag
• gagagaR (з фінальним R як маркером агенса)
 
Вважається, що цей фрагмент — ключ до розуміння ритуального контексту. Й існує декілька версій, що це може означати.
 
Теорія “пароля” доктора Лоойенга (Dr. Looijenga)
Суть: gægogæ може означати «пароль».
Підстава — збіг із фразою māga gemēdu у Beowulf, де слово gemēdu інтерпретують як “consent / password”. У цій реконструкції medu → “consent”, а gægogæ — формула доступу.
 
Також існує гіпотеза, що gagaga — це епіклеза або ім’я духа, якого закликають перед формулою “даю удачу”. Бо у германській магії ім’я божества часто стоїть перед формулою дії; повторення може бути ритуальним “посиленням” імені; на деяких брактеатах є імена Wodan, Logaþore, Odin — тобто традиція існувала. Й можливо перед нами забуте і’мя якогось важливого на той час бога, пов’язаного з рунами та щастячком англо-саксонців.
 
Але більше поширена реконструкція, що це магічна вокалізація (інкантація). Дослідники вважають, що повторення ga — це магічний звукоряд, подібний до формул у пізніших германських заклинаннях (alu, laþu, sueus). Тобто це не слово, а звукова формула, яка активує магічну дію. Крім того ga- може бути пов’язане з коренем ga‑ “дарувати, приносити”.
 
А ще… а ще були зашифровані та скорочені формули. Наприклад tua замість alu. 
 
Багато хто робить та продає амулети Gibu Auja в мережі… Там Гебо — обмін дарами та Ансуз (або Асс) тобто один з асів-богів… Але Гебо то про те, що обмін має бути у балансі.
 
Чим обмінювалися з богами англо-сакси, германці та півничники?
 
Нагадую Фреї, наприклад, поливали krovyu камні, й отримували до весни вельми спеціфичну Червону Горку.
 
А що треба дати Одіну за те, що отримати гарну фортуну, й де — в битві та грабіжах? А якщо це все символьна гра в трансемперічному полі свідомості людства?
 
Ось така вот гра малятки… гусі-гусі га-га-га…
 
Або класичне й улюблене: «Химко! — Га? — Не гавкай! — Я не гавкаю, а гакаю!»
 
 
 
 
 
Й не утрималась: найдавніший руничний напис це вімоський гребінь з острова Фюн, Данія. Його рунічний напис (150–200 рр. н. е.) читається просто як ᚺᚨᚱᛃᚨ «Хар’я», чоловіче ім’я
 
Ось такі вони не прості монолексеми alu, laþu, salu, tuwa, auja, laukaR та gægogæ — магічни формули нашого світу, якщо дивитися вглупь людства….
 
Й ще… брактеати не тількі носили як амулет. Їх могли покласти до рота небіжчика як «обол Харона». Й жінкам й чоловікам. 
 
Розквіт виготовлення брактеатів почался десь с початку 5 століття та закінчился у 530-570 роках 6 століття. Недовго але яскраво, залишив нам магічни формули, які намагаються розгадати вчени та сучасни окультисти.  
 
 
 
 
@Неймовірні історії за Історію Магії та Магію Історії з Ежені МакКвін
 
Література: