Мій сивий дідусю, мій Трахтемирів,

Чекаєш онуку, чекаєш дитя,

Розкинув зелені дерева-садиби,

Прикрасив квітінням кручі Дніпра.

Наповнив джерела сріблястой водою,

Для втіхи співають в чеканні птахи,

Але я не можу, сьогодні не можу

Приїхать в ласкаві обійми твої.

Бо кружать шуліки, бо каркає ворон,

Бо стогне від болю прадавня Земля,

Бо довгі століття чекає на волю 

Твоя непритомна одвічна Душа.

Прокинься мій діду, прокинься мій сивий,

Відкинь всі кайдани! До неба злети!

Соколиком ясним та грізнооким,

Міццю велично повстань із Землі.

Відкрий мені шлях до волі, до тями,

У злагоді серце моє збережи,

Шулік та ворон, що кружля над тобою,

Вітрами та грозами геть прожени.

Нехай усі мавки, усі водяниці

Тягнуть звідси тих, хто без миру влетів,

Нехай повітрулі та Мари сестриці

Женуть їх без жалю до їхніх домів. 

А в травні духмянім під дощиком рясним

Над нами з тобою засяє Зоря,

І тебе мій зоряний дід Трахтемирів

Обійме з любов’ю онука твоя.

Эжені МакКвін©13.03.2022. 

Вид с магической точки 220

Тут сплять козаки-вояки.

Так де гуляв козак Муха.