🩸 Та, Що Годує Демонів: хоррор-казка про жертвоприношення, пам’ять і трансформацію

Й знов історія за мою подругу… ту чиє ім’я у тонкоплановому світі, як ви вже знаєте, звучало як попередження: Та, Що Не Віддає Просто Так Й Ще Може В̶і̶д̶п̶и̶   Відлупцювати. Казочку про її попередні пригоди із інкубами та джинами ви вже читали. 

Нелегке буття, коли  хтось постійно намагається зруйнувати. Тому запитала вона свою колежанку, що можно зробити щоб припинити це псування та безлад. Й її подруга, Та, Що Вміє Дивитися У Безодню передала їй звідомлення: 

-Це не припиниться, поки ти не зробиш жертвоприношення. З м’ясом та кров’ю. 

Потім глибоко зітхнула й промовила: 

-Знаю, що ти таке не приймаєш, але іншого шляху нема.

І тоді…̶з̶ ̶д̶н̶а̶  з одного з прошлих втілень — постукали… й наша панянка згадала…й почала творити симулякр наголосивши намір: 

-Я підношу вісім свідомостей як дар мандалі, як їжу для демонів, як основу розчинення себе! Хай форма стає тілом, яке жертвують. Хай відчуття стають смаком їжі. Хай сприйняття стає ароматом. Хай ментальні формації  стають текстурою. Хай свідомість  стає сутністю, яку поглинають. 

Й симулякр почав формувати свої рівні:

Її тіло стало тим, що разчленовується, щоб символизувати матеріальність, що стає жертвою. 

Її відчуття, стали кров’ю, що тече з сердця й символизують емоційну пам’ять, що живить демонів.

Її сприйняття, перетворилось на очі, що бачать без іллюзій. 

Її кістки стали носієм карми. 

Її свідомість стала світлом, що виходить з черепа, простіром що вміщує все, включно з демонами.

Й постала в симулякрі Ваджрайогині, що танцює в центрі мандали. Й отримала підношення п’яти чуттєвих свідомостей. 

Віддала наша паннянка їй у дар свідомість ока 👁 свій зір у формі дзеркал-очей. 

Віддала свідомість вуха👂свій слух як кенлінг, флейту з кістки, щоб могла дакиня грати на ньому вдосталь. 

Віддала свідомість носа 👃свій нюх, як квітку лотосу в руку танцюючей дакині. 

Віддала свідомість язика 👅 свій смак, як чашу наповнену кров’ю, що тече з її сердця повним потоком.  

Дотик її, свідомість тіла 🤲став вітерцем та барабаном домару серед підношень дакині небес. 

Ментальна свідомість, манас що створює дуальність 🧠 те що постійно думає про себе, вчора, сьогодня й виносить концепції, позначки ярлики …  стало мозком, що распався на хмари, народжуючи срібни дзвіночки, що прикрасили танцюючу в симулякрі фігуру.

Кожний дзвіночок мав свої сенси. Кожний був егоцентричним вузликом, через який формується і підтримується уявлення про «Я». Тут було й 📌 Само-сприйняття, де манас постійно звертається до восьмої свідомості (ālaya-vijñāna) і формує уявлення про «Я» як стабільну сутність. 🔗 Й прив’язаність до «Я»: що не просто мислить, а чіпляється за уявлення про себе. 🧩 Й чотири афлікти (клеша) манасу: Уявлення про «Я» (ātma-dṛṣṭi) — Гордість за «Я» (māna) — Прихильність до «Я» (rāga) — Невігластво щодо «Я» (avidyā). 

Посміхаючим черепом стала егоцентрична свідомість (клешамана), народивши дзвін у формі черепа. 

Алая-віджняною, кармічной основой, чорним келихом, постав гонг у сердці, як кармічне «зерно» досвіду.

Й заграв на три світа заклик з кенлінгу. Й створили свої  ритми дамару, дзвіночки та кенлінг. Й распалося тіло на шматочки, щоб нагодувати гостей тонкого плану. Кожний гість званий та незваний отримав від неї шматок у симулякрі. 

Просвітлені істоти, отримали її світло, як дар реализації. 

Захисники отримали  м’ясо, кров, жир, кістки — як енергетичні субстанції, що зміцнюють їхню силу. 

Істоти 6 світів отримали свої дари, 

Голоднии духи — нектар, що не обпікає. 

Істоти аду — охолоджуюче світло. 

Тварини — їжу, що дає розуміння. 

Люди — мудрість.

Асури — спокій. 

Боги — усвідомлення порожнечі.

А демони…. Демони як “внутрішні” так й “зовнішні”, отримали її страхи, прив’язаності, ідентичності — у формі розчленованого тіла, що стало нектаром трансформації. 

Як говориться — якщо прийшов, то їж аж поки очи не повилазять. Й з того часу, як тількі на неї насилали якусь руйнуючу істоту, то поставала з безодні пам’яті души Ваджрайогині. Брала дзвін, кенлінг, дамару та прикрашала себе дзвониками та дзеркалами. Й починався танец-окормленя: де свідомість  перетворювала все на простір трансформації до блага усіх живих істот, через вміння створювати симулякри. 

Ой  й таке… не лю я моральювання але … Більше моя подруга не каже категорично, що не можна робити жертвоприношення кров’ю та плоттю.  Усе можна — якщо включити співчуття, знання та дозволяти себе торкатися пам’яті минулих втілень. Якщо бачити структуру а не страх й вміти працювати із симулякрами.  Бо демони — це не вороги.  Це архітектури, які чекають на їжу.  І якщо ти можеш годувати — ти можеш й перетворювати до блага всіх істот. 

Й на вашу думку, яке нове ім’я дали нашой панянці тонкопланови істоти?