Коли люди використовували у середньовіччя й до ХХ століття рітуал обходу села, щоб зупинити мор або інші лиха, коли брали й беруть участь у хресних ходах навколо християнського храму, вони рідко замислювались, наскільки глибокі корені цієї традиції.
Ритуальні обходи — це не просто суспільний обряд або показ віри: це спосіб «виговорити» Богові та відтворити і відновити зв’язок між небесним порядком і земним простором. Й коріння цього йде у давні цивілізації. Зокрема в Месопотамії, процесії по периферії поселення чи навколо храмового комплексу виконували одночасно практичну, ритуальну і космологічну функції — вони і позначали межі захисту, і відтворювали рух небесних тіл, і діяли як засіб умиротворення божественного гніву. Давайте ж зазернемо в той час та ритуальну творчість людства та подивимось на процесію «балаг», що відбувалась колись у Міжріччі.
Процесія «balag» у III тисячолітті до н. е.: що це було й навіщо
Основна мета рітуалу «балаг — balag», як жанру емесального (шумерського жіночого стилю) молитов-ритуалів, була в супроводжуванні процесії й ламенти-плачи. У своїй ранній формі балаг виконували під час виходу статуї божества з храму й під час її повернення. Головна мета процесії — заспокоїти бога, який або покинув свій дім у гніві, або з якого-небудь приводу перебував у тривожному стані; запобігти лиху для міста та відновити належний порядок.
Процесія була одночасно:
- культовою репрезентацією «втечі» або «прояву гніву» божества (теологічний рівень);
- фізичним переміщенням культової статуї та священної атрибутики (ритуальний рівень);
- моделлю космічних циклів — підстановкою руху сонця і його заходу/сходу у міську топографію (космологічний рівень).
Як відбувався обхід — хід ритуалу
- Старт у середовищі храму. Процедура починалася всередині святилища: статую піднімали з трону, закривали чи вкривали (символічний жест незахищеності), співали ламенти та супроводжували інструментом, що давав назву жанру (balag).
- Процесія часто вирушала крізь певні ворота (у текстах згадується східний вхід храму як важливе місце суду й вирішення долі), проходила через внутрішні двори та культові майданчики — тобто послідовність локацій у текстах відображує рух від нутра храму назовні.
- Обхід околиць і поля. Далі йшла сумна циркумамбуляція — «nigin», обхід міста й його околиць: канали, меліоративні об’єкти, поля й степ — ті місця, звідки місту надходила вода і їжа. Саме тут у текстах фігурою оплакування стає богиня-опікунка міста, що «ходить» і «кругами» блукає, скаржиться на втрати, знищені загони, вкрадене майно.
- Повернення й умиротворення. Після обходу статую несуть назад через ворота до внутрішньої святилищної частини; фіналом ритуалу є прославляння і безпосереднє прохання до божества «успокоїти серце», сісти на трон і більше не покидати місто — тоді порядок відновлено.
Й одну з головних ролей «виконувала» Богиня. Тому й мова текстів по типу емесаль, тобто жіноча. Саме її була роль тлумача трагедії й посередництво. Вона виступала промовницею, засвідченим свідком руйнувань, яка виходить зі святилища, обходить околиці, оплакує втрати й звертається до головного божества (наприклад Енліля), щоб умиротворити його серце.
1 Абзу осквернено! Еріду розграбовано!
Істинний Дім! Абзу осквернено! Еріду розграбовано!
Істинний Дім, Дім Енкі,
Істинний Дім, Дім Дамгалнуни,
5 Істинний Дім, Дім Асарлухі (= Мардук),
Істинний Дім, Дім Панунанкі (= Зарпаніту),
Істинний Дім, Дім Суккалмахи,
Істинний Дім, Дім Музебасаа (= Набу),
Істинний Дім, Дім Намму,
10 Істинний Дім, Дім Нанше,
Істинний Дім, Дім Ара (= Усмю)!
Абзу, що був збудований у чистому місці,
Еріду, що був збудований у хорошому місці,
Мій тихий E-engur,
15 Мій очищений штандарт,
Мій прославлений штандарт,
Великий двір, мій малий абзу,
Великий двір, мій великий абзу,
[…], моя досконала річ!
20 Мій святий підйом, встановлений обличчям на схід,
Вавилон, моє місто, що зітхає,
Мій відкритий Дім, куди приносили дари,
Моя кедрова палата (у кедровой палаті судили), на краю моря,
Посеред šegbar, якого ніхто не може бачити.
25 Його фасад у сльозах, його середина у сльозах,
Його фасад, до нього входять зі сльозами!
Його середина, з неї виходять зі зітханнями!
Образ богині часто пов’язаний із «коровою, що голосно плаче» за знищеним стадом і домом — символ опіки над народом, добробутом і фертильністю. Її блукання по межах міста матеріалізує турботу, яку вона відчуває до всіх аспектів життя громади (від складів і запасів до каналів і городів). Вона виконує посередницьку функцію в умиротворенні. Повернувшись разом зі статуєю, богиня бере участь у заключних моліннях, у лантії з інших богів, спрямованих на заспокоєння вершителя долі — її роль часто саме у пом’якшенні гніву і відновленні взаємної довіри між небесним порядком і людською спільнотою.
Через осквернений Абзу ми поспішаємо до нього,
40 І ми, через осквернений Абзу, ми поспішаємо до нього,
Владика Енкі, через осквернений (Абзу) ми поспішаємо до нього!
Владика, через осквернений Абзу, не живе в Абзу,
Владика Енкі, через руйнування, не живе в Еріду!
Владика не живе в Абзу, він мовчить,
45 Пані Дамгалнуна не живе в Еріду, пані мовчить!
[Ця пані …] йде до нього через свій осквернений Дім,
[…] йде до нього через свої пограбовані збори,
Вона йде до нього через свій зруйнований загін для худоби (і) […],
Вона йде до нього через свою зруйновану скарбницю (і) вбитих людей,
50 Вона йде до нього через свої осквернені похоронні жертви,
Вона йде до нього через свій зовнішній Дім, яким проходив ворог,
Вона йде до нього через свої святині, які були відкладені,
Вона йде до нього через свою осквернену бенкетну залу!
Днем і вночі вона кричить, вона йде до нього,
55 Вона кричить через свій зруйнований загін для худоби; вона йде до нього,
Вона стогне через свою вирвану з корінням кошару; вона йде до нього!
Заради свого Дому вона ходить, згинаючись, гірко плаче,
Заради своєї оскверненої целли вона ходить, гірко плаче,
Заради своєї зруйнованої скарбниці вона ходить, гірко плаче!
60 «Ваша буря!
… Я сіла!» — гарячково кричить вона,
Моя пані «що зі мною станеться?» гарячково кричить,
Господиня Дому, «Енліле, як довго?!» — каже, падаючи ниць.
Вона йде до нього через свій осквернений Дім, своє розграбоване місто!
Загін для худоби богині, кошара — то місто. А її худоба, як ви розумієте — люди. Високи відношення людей та богів того часу.
90 Я кружляю (àm-niĝin-e-en), я кружляю пограбованим місцем!
Я кружляю! Я кружляю пограбованим місцем, …
Мій ров лежить у ровах, …
Мій канал лежить у каналах! …
Мого, хто пішов до рослинності, забрали,
95 Мого, хто пішов до води, забрали,
Мій, хто ніс рослинність, ні для кого рослинність не несе, його забрали,
Мій, хто ніс воду, ні для кого воду не несе, його забрали!
Собаки, які мене знають, викрили мене перед ворогом,
Собаки, які мене не знають, йдуть за ворогом!
Й нарешті коли бог «узбагоївся», то він у суппроводі його прихильників повертаються:
Ми йдемо до Дому в молитві, в молитві!
Ми йдемо в молитві (з)
?
балаґ – інструмент, гідний Дому!
Ми йдемо до Енліля в молитві (з)
?
обхідний балаґ (balaĝ niĝin-na)!
Ми, бог і людина, йдемо до Енліля в молитві (з)
?
балаґ!
Ми, бог і людина, що обходили (робили круговий ход), йдемо в молитві!
Ми йдемо до того Дому в благанні!
Ми йдемо до того Місця в благанні! Ми йдемо до Енліля!
Ми йдемо заспокоїти серце господа! Ми йдемо до Енліля!
Ми йдемо заспокоїти серце, заспокоїти розум! Ми йдемо до Енліля!
Ми заспокоїмо серце господа! Ми йдемо до Енліля!
***
Нехай заспокоїться твоє серце! Нехай заспокоїться твій розум! На жаль, володарю! Нехай Ан заспокоїть тебе! Владико, Велика Гора, Енліль! Нехай заспокоїться твоє серце! У святині Екур, нехай я заспокою його серце! Нехай я заспокою його розум! Володарю земель! Нехай я заспокою його серце! Як довго? Велика Гора Енліль! Нехай заспокоїться твоє серце! Нехай заспокоїться твій розум!
Після голосіння та жалоби, коли бог присутній у своїй оселі, заспокоєння серця має на меті запобігти повторенню лих та нещасть.
Чому це важливо сьогодні? Ці прадавні обряди показують, що процесії — не випадкова звичка, а глибоко вкладена у спосіб мислення людського суспільства форма дії при кризі: через рух, голос і ритуал люди творили видимі кордони між уразливістю і захистом, між хаосом і порядком. Коли сучасні спільноти обходять поле, вулицю чи храм, вони продовжують ту саму архетипічну практику — відтворюють порядок світу, закликають захист, дають страхам форму і місце для вираження. Знання про те, як це робили колись у балазьких процесіях Месопотамії — робить ці сьогоднішні дії не лише емоційними чи традиційними, а частиною великого історичного ланцюга людського прагнення врегулювати невідоме через спільний символічний рух.
Можливо тому так люблять такий рітуал у релігійних колах. Іудеї, мусульмане, християне рухаються по колу отримуючи… отримуючи нейро-стимуляцію, що… ось тут я б мала перейти до нейрофізіології та іншого, але іншим разом, бо це довга тема.
А на психологічному рівні, можливо це повязано із відчуттям єднання із чимось більшим, що приносить відчуття безпеки та захисту. Ну як мала дитинка, коли матуся бере на рученьки…. Саме так можливо колись відчувалось єднання із своїм богом та богинею….
Ритуальна чистота в Месопотамії. Вплив відомий та невідомий
Загадочная фармацея, которой прекрасная Елена поила гостей
Двері, що ведуть до саду безсмертя богині Сіванму.
Що насправді означає фразеологізм туди й дорога
Звідки у єгипетського бога Тота на голові золотий диск