Якщо вам сподобалась іллюстрація до попереднього посту, то розповім історію цих чудових тотемних стовпів. Бо робили їх як охоронцев селища від злих духів.

Для цього брали дерево та вирізали статую так, щоб коріння було головою тотема. Грозне обличчя мало пугати духів та відганяти від селища.

Крім того їх ставили вздовж дороги, щоб зробити мандри безпечними. Ну прям як хрести у християн.

А дженгсеунів (jangseungs) іноді також ассоціювали з драконами та духами гор. Крім того вони виконують роль зв’язкових між світами та опіклуються померлими у дорозі мандрівникам.

Чоловіка іноді описують як озброєного ченця. У міфі про Хванвуян, бог землі Хванвуян карає Содзінханга або Содзінранга, який обдурив його і намагався вкрасти його дружину Макмак, і перетворює його на Джансеунга.

В цого дивного охоронця шляхів є жінка — принцеса Барі. Її імя означає покинута принцеса , а також називається “Барідегі”, що означає покинута дитина. Вона була сьомою дитиною короля Огу. Але в деяких версіях вона донька короля Дракона. Й вона як раз й є головною героїнею мого оповідання.

Коли її батько надумав одружитися з її матір’ю то він відвідав ворожку. Та казала, що якщо він одружиться з жінкою цього року то вона матиме сім дочок, а якщо вийде заміж наступного року, то матиме трьох синів .

Однак король Огу не хотів чекати, тому негайно одружився з леді Гілде. І врешті леді Гілда народила шість дочок, як і було передбачено. Однак, коли вона була вагітна в сьомий раз , то наснився сон, у якому з’явилися такі духи, як дракони та черепахи . Король Огу, який думав, що цього разу це може бути син, був настільки розчарований, коли леді Гілде народила доньку (як це й було передбачено), що покинув дружину.

Ось так — пророцтво ж було, але простіше звинуватити жінку та дівчинку. Патріархат — що тут поробиш.

Дитину поклали в нефритову скриню та відпустили у річку. Классіка мифів. Але скриня не потонула, бо її підхватила золота черепаха та віднесла до старенького подружжя, яке й виховало дитинку.

Знайомий сюжет, чи не так?

Коли дівчинкі виповнилось 15 років то король Огу захворів. та його шесть доньок всі відмовились йти до іншого світу за магічною водою для сцілення. Тількі молодша покинута донька Барі вирішила врятувати свого рідного батька. Отримав залізни черевички, залізний посох та чарівну перлину вона йде до іншого світу за цілющей водою.

Її мандри це справжний квест, бо щоб отримати поради відносно щляху, вона має зорати поле дивними тваринами з хмар. Потім «випрати чорну білизну білим. Випрати білу білизну чорним» у крижаній воді ( бо дія відбувається під час місяця зимового сонцестояння), щоб відбілити чорну білизну та пофарбувати білу білизну, використовуючи чорне листя, фрукти й своє волосся.Також вона має почистити зуби старій жінці, яка дрімає. Й

А так як ця жінка була персоніфікація гори Чеонтаесан — Маго, то та в нагороду за проходження випробування дівчинка отримує квіткову гілку з триколірними квітами та золотими дзвіночками. Потім вона отримує пораду знайти човен на пристані та переплисти через нього перетинаючи дванадцять мостів у певному напрямку.

По буддійскій версії це був Ксітігарбха Бодхісатва, що подарував Барі квітку та посох. Хоча незрозуміло, що це за польова квітка, можна припустити, що це квітка, яка має магічну силу, або щось на зразок факела, який освітлює темряву пекла (папороть? лунарія?астерія? знов сяяюча квітка?). А посох може мати силу зламати ворота пекла, як кам’яний меч, який тримає Ксітігарбха Бодхісаттва.

Знов дуже знайомий сюжет.

Коли вона приходить до річкі, то це звісно річка, яку могли перетнути лише мертви. Але вона показує триколірні квіти охоронцям переправи й вони дають їй човен.

Коли вона на ньому прибуває до Королівства Сі, то струшує квіти, щоб зруйнувати стіни замку, де ув’язнені грішники з пекла, а душі, що вийшли з нього, молитвами повертаются до раю.

Але тепер поперед неї три річки.

Річка, що йде до пекла, утворює темно-червоний вир.

Річка, що йде до раю, плавно тече золотом.

Річка, що йде до галактики в небі, тече хвилями срібніих зірочкок.

Магічне число три! Це гарно. але як дістатися кінцевого пункту подорожі?

Барі кидає золоті дзвіночки й з’являється веселка. По ней вона прибуває до Тондечхона де тече чарівна мінеральна вода.

Але охоронец — озброєний монах, не пускає її. Барі представляється озброєному ченцю як сьомий великий полководець короля, і чоловік вимагає від Барі три роки заготівлі деревини для оплати проходу, три роки за те, щоб роздувати дрова протягом трьох років, і три роки за черпання води. Загалом дев’ять років праці.

Але чоловік й тут не може бути без казкової класікі й не поцупити одяг жінкі. Чернец шпигує за ванною й краде одяг Барі. Й говорить що бачить що вона жінка. А його покарано за злочин небесним Господарем. Тому він має охороняти мінеральну воду тай оженитися на жінці, що народить йому синів. таким чином він може звільнитися.

По інший версії, він запропонував їй позмагатися, хто з них зможе далі пустити струмінь сечі.

Дізнавшись, що вона жінка чернець вимагає в Барі одружитися з ним та народити йому сімьох (інша версія трьох) синів.

Тобто ніякого кохання! Тількі праця, секс та народження синів. Не те що в сучасниї дорамах. За це й люблю сучасний світ. Але повертаємось до нашої героїні.

Що робити жінці в цьому патрірахальному квесті? Вона народжує синів й чоловік нерешті видає ліки для її батька.

Це мінеральна вода, яку тре пити. Трава, яка кладеться у очі. Та квітка з саду — квітка дихання, плоті та кісток, що тре взяти у обійми.

Й коли Барі, отримав лікі, збиралася піти, то чоловік йде з нею разом із синами. Але є інша версія де він знов йде на небо, а вона бере синів та йде додому.

Батьки вже померли, однак вона повертає їх кістки до життя. Знов знайомий сюжет.

Як результат, Барі стає богинею бойових мистецтв, веде по шляхам та керує душами померлих людей, тримаючи в руках ятаган, тризуб (!!!), дзвін і віяло.

Разом з чоловіком вона стає Jangseung 장승 .

Ось така цікава історія про квест та кохання сьомої доньки Дракона.

Її подорож відбувається під час зимового сонцестояння, тому ми з вами насправді можливо бачимо дуже прадавню історію про сонце, що має пройти свій квест, та повернути людям життя. Тому можливо це дуже прадавній миф, який корейці принесли з собою ще у бронзовому віці. Й символ сонця як дзеркала, це не просто соціальна влада — це влада шаманки, що медіатор між світами. Й ми з вами повертаємося до попереднього поста з дзеркалами скіфів та їхньої богині з дзеркалом, що можливо дійшла до Кореї тисячи років потому. До того як з’явилися скіфи та корейці.

Й ми з вами зараз дивимося на дуже цей прапрапрадавній міф. Міф коли Сонце була Жінка.

Міф ініціації жінкі, що неповнолітня йде з дома, а повертається жінкою з чоловіком та синами. Можливо саме так колись десь в степах причорномор’я та піденного Урала жінка у цей самий час зимового сонцестояння йшла у свій квест здобувати себе чоловіка. Шла річками-шляхами мертвих, яких визволяла з Пекла, співаючи шаманську пісню.

Щоб знайти свого чернеця-воїна, порушника правил та генерала Небес.

Його функцію я ще не зовсім зрозуміла, бо все якбе робить вона. Але його називають іноді ГОРНИМ ДУХОМ.

Чи могли однчасно хлопці й дівчата йти з селища, щоб знайти один одного? Й у парубков був свій квест-ініціація. Бо він мав упізнати у чоловічому одязі жінку, що може визволяти души померлих з пекла. Жінку, яка має добри стосунки з хранителькою гір. Який допомогають білий тигр та золота черепаха. Й тількі тоді він отримував звільнення й міг вже не бути одиноким, покинутим й окремим від соціума Горним Духом, а стати генералом Небес. Тобто без такої жінкі ніякий він не генерал…Але це зовсім інша історія… Бо доси ми можемо його бачити Горного Духа у червого-блакитному одязі, їдучого на тигрі, на шаманских алтарях корейских шаманок.

Ось так тотемни стовпи привели нас до дуже прадавнього міфа-квеста-ініціації часів, коли Сонце було жінкою.

А в українских співах: “У всіх колядках і веснянках Сонце описується в жіночому образі, як княгиня, як мати, як удова; є колядки, де Сонце описується як красна панна.»

Тому…

Висновки для себе кожний виводить самостійно…